Глава 24. Дослідження зброї та слідів пострі'іу

на спеціальному приладі. Якщо досліджувана куля є занадто деформованою, то вдаються до механічної розвертки: кулю розрізають по вертикальній осі, оболонку розправляють, фотографують і порівнюють знімки.

Особливу складність при порівнянні слідів каналу ствола на кулях становить оцінка одержаних збігів. Відомо, що траси можуть збігатися за шириною, але розрізняться за висотою. Для контролю проводять профілографічне дослідження і порівнюють профілограми.

Ідентифікація г.іадкоствольної зброї за слідами на снарядах (дріб, картечний, спеціальні кулі). Саморобна вогнепальна зброя, що застосовується злочинцями, майже вся є гладкоствольною. Тому ототожнення гладкоствольної зброї по дробу має особливе значення для слідства. Методика ії ототожнення тривалий час залишалася нерозробленою. Вона була невідомою і в зарубіжній літературі. У 1958 - 1960 pp. Ф.В. Гущин розробив таку методику і запропонував ії у практику. Створені ним пристрої для одержання експериментальних слідів на дробу захищені авторськими свідоцтвами (див. мал. 111,6). Методика дослідження є досить складною, трудомісткою і висвітлена в спеціальній літературі для судових експертів. Коротко сутність ії полягає в одержанні зразків каналу ствола зброї на експериментальному снаряді, котрий порівнюється зі слідами на дробинах, наприклад, вилучених з трупа. Для порівняння використовуються порівняльні мікроскопи і профілограми (201 та 997).

Ототожнення цілого за частинами зброї, боєприпасів. На місці події нерідко залишаються сліди — предмети, утворені внаслідок розділення цілого на частини. Тому ототожнення цілого за його частинами є важливим фактом в розслідуванні злочину. У зв'язку з цим виникають такі питання: чи складали куля і гільза до розділення один патрон; чи дана зброя зберігалася в кобурі, виявленій у підозрюваного; чи складали одне ціле дерев'яна щічка і револьвер, вилучений в обвинуваченого? Оскільки сліди розчленування бувають різного походження (механічні, хімічні, біологічні), остільки й використання методики визначається в залежності від характеру слідів. Наприклад, для встановлення факту зберігання зброї в даній кобурі застосовуються трасологічні методики, а для встановлення слідів металізації і змазки на кобурі — фізико-хімічні.

Неідеятифікаційні судово-балістичні дослідження дають змогу визначити: стан вогнепальної зброї і боєприпасів, обставини, за яких відбулися певні дії; можливість здійснення певних дій; механізм виникнення пошкоджень і мікрочасток-накладень. Розглянемо їх:

371

Роздп 5. Сліди засобів вчинення злочину

1. Судово-балістичне дослідження зброї для визначення її стану дає змогу встановити, чи є данин предмет вогнепальною зброєю, придатність його до стрільби та його балістичні характеристики (убійну сила, дальність польоту кулі і т.п.), давність пострілу, здійсненого даною зброєю, а також, чи є предмет снарядом, якого зразка і для якої зброї він застосовується.

Абсолютна давність пострілу зараз не встановлюється, хоча вирішуються такі питання: чи здійснювалась стрільба зі зброї після її останньої чистки; яка вибухова речовина використана при стрільбі зі зброї, вилученої у підозрюваного? Для розв'язання цих проблем зброя має бути відповідним чином упакована: ствол заткнутий ваткою, а якщо передбачається тривале зберігання, то ствол зброї кілька разів протирається стерильними марлевими тампонами, які вкладають у конверти, а потім у поліетиленові пакети.

2. Значну групу завдань встановлення неідентифікаційного дослідження складає з'ясування обставин, за яких відбулися певні дії, наприклад: з котрого боку пошкоджено перешкоду (розбито скло, зроблено пробоїну); з якої відстані здійснено постріл; яким було розташування зброї відносно потерпілого; які черговість кульових пошкоджень та послідовність пострілів.

Так, дистанцію пострілу на близьку відстань визначають за особливостями відкладення продуктів пострілу (кіптяви, змазки, порошинок, металізації); напрямок польоту кулі встановлюють на місці події шляхом візування за участю фахівця, а також експертизою, якщо зібрані потрібні вихідні дані.

Для візування необхідні дві відмітки (пробоїни) кулі. Ці сліди з'єднують мотузкою, за напрямком якої визначають траєкторію польоту кулі. Гїодумки продовживши її, можна виявити місце, де перебувала особа, що стріляла. Якщо кульові пробоїни точно зафіксувати відносно площини грунту і об'єкта, в якому вони знаходяться, то шляхом експертизи це завдання успішно розв'язується.

Відносне положення потерпілого і зброї визначається комплексним дослідженням, звичайно судовим медиком і криміналіс-том-балістом.

Для цього належить подати всі матеріали з цієї справи.

3. Нерідкими є випадки, коли звинувачений посилається на несправність зброї і висуває версію про те, що постріл відбувся без натиснення на спусковий гачок внаслідок, наприклад, падіння, струсу зброї і т.п.

У слідчій практиці був випадок, коли інспектор ДАІ затримав злочинця, який перебував

у розшуку, і конвоював його, тримаючи зброю

Я7?