2.2. Комунікативно-прагматичний аспект функціонування Conditionnel

Лінгвістику другої половини ХХ - початку ХХІ століття вирізняє спрямованість до прагматики - тієї області значення, яка довгий час тільки згадувалася в роботах вчених, але науковому вивченню не піддавалася.

У сучасній науці поняття «прагматика» розглядається у широкому аспекті. Дж. Ліч порівнював розвиток прагматики з процесом колонізації, який став останньою стадією поступового переходу лінгвістики від вузької дисципліни, яка вивчає фізичні якості мовлення, до більш широкої, яка розглядає її в єдності форми, значення й контексту. Група французьких вчених об’єднує під прагматикою лінгвістичні аспекти комунікації – семантику та синтаксис, а також нелінгвістичні принципи реалізації дискурсу та контексту як референтної ситуації. Таке широке тлумачення прагматики сприяє виникненню міркувань про те, що «жоден дослідник… не візьме на себе сміливість заявити, що він знає, що є прагматичним, а що ні в дослідженні мови».

Звернення до прагматики стало результатом великого процесу, який стався у всій науці, - встановлення антропоцентричної парадигми. У лінгвістиці це означає, що тепер цікава не мова як абстракція, а мова конкретного носія, з усіма його особливостями, настанов і т.п. Під прагматикою в сучасній науці прийнято розуміти:

1) ставлення мовця до предмета повідомлення;

2) ставлення мовця до адресата повідомлення;

3) ставлення мовця до вжитої інформації;

4) мовні дії, які можна здійснити за допомогою даного повідомлення;

5) смислові асоціації, пов'язані з даною інформацією.

Очевидною є тенденція сучасної прагматики до зближення із загальною комунікативною теорією, зі збагаченням з даними інших антропологічних наук.

Предметом нашого дослідження є функціонування Conditionnel, яке має комунікативно-прагматичний аспект. Речення, які містять в собі Conditionnel несуть певну інформацію, що має бути правдивою. Комунікатор, який створює текст, має на меті передати лише правдоподібну інформацію, тому дані, які він передає мають бути якісними та адекватними. Conditionnel допомагає передати непрямий сенс висловів, тобто натяк, іносказання щодо повідомлюваної інформації. Завдяки використанню Conditionnel, мовець досягає ефекту уникнення відповідальності за повідомлення, що він несе. Т.М. Дрідзе вважає, що «комунікатор, який створює текст, одночасно є інтерпретатором як свого власного тексту, так і безлічі різноманітних текстів, що тлумачаться ним в дусі часу, ситуації, певного мовного контексту». Окрім цього мовець ухиляється від трактування його повідомлення як суто суб’єктивної думки, обмежується від надання оцінки даного вислову та інформації, яку він в собі вміщує через те що він не володіє всією інформацією та не є її першоджерелом. Інформація лише в деякій мірі співвіднесена з дійсністю, тому автор посилається на інші джерела.

Таким чином у мові ЗМІ досягається бажаний ефект, який має інформаційну, психологічну та соціальну характеристики.

Висновки до розділу 2

У мас-медіа Conditionnel вживають для вираження посилання на першоджерело. Таке вживання Conditionnel нерідко має два наступні значення: для вираження припущення та для повідомлень про факт, за вірогідність якого не ручаються, або для передачі повідомлень, які не відповідають дійсності. При перекладі подібних повідомлень українською мовою використовуються такі слова: можливо, немовби, нібито, неначе, наче, немов, як повідомляють, як кажуть, мабуть, вважається, певно, вочевидь, тощо.

Комунікативно-прагматичний аспект функціонування Conditionnel полягає в передачі автором точки зору, інформації за правдоподібність якої він не бере на себе відповідальність але повідомлення передає зміст першоджерела та метою якого є вплинути на читача: інформаційно, психологічно, соціально. У ЗМІ погляди автора не передаються напряму, а лише як приписані посилання на інше джерело висловлення, тобто як такі, що є «відокремленими від мовця».