Жанри фентезі

Героїчне фентезі

Якщо забути про міфи про Геракла й книги про Тарзана, то першим представником цього піджанру є сага Роберта Говарда про Конана з Кімерії.

Успіх цієї серії породив безліч наслідувань (Фріц Лейбер, Фред Саберхаген, Ларі Нівен) і в результаті майже всі герої таких книг — фізично розвинені варвари двометрового росту, що надають перевагу великій дворучній зброї, що рідко вміють читати. Герої героїчного фентезі подорожують поодинці або підбираючи на час яких-небудь екзотичних супутників, воліють вирішувати проблеми методом грубої сили. Коло обов'язків героїв досить широке: мандри по світу, винищування різної погані, протистояння дрібним темним володарям, порятунок красунь, видобуток коштовних артефактів.

Героїчне фентезі Майкла Муркока різко відрізняється від книг Говарда. Наближаючись до епічного фентезі (слід однак зауважити, що сам Муркок неодноразово різко висловлювався проти епічного фентезі), Муркок включає у свої книги поняття множинності світів, нескінченності втілень і повторюваності долі. Всі герої Муркока — Корум, Хокмун, Ерікезе, Ельрік — є різними інкарнаціями одного Вічного Героя.

Кожен з героїв Муркока — принц, має кохану й вірного друга, бореться особливим, йому одним призначеним мечем (звичайно Чорний Меч, знову ж втілення Вічного Меча Вічного Героя; Чорний Меч зустрічається в багатьох книгах), і має яку-небудь фізичну особливість, що різко відрізняє його від всіх інших людей і надає йому відтінок приреченості. Принц Корум, наприклад, взагалі не людина, а останній принц загубленої древньої раси і з цієї причини має жовті очі із червоними білками, принц Ельрік — альбінос, і т. д..

Таким чином, казково-міфологічна шаблонність і варіативність зроблені в Муркока частиною сюжету й служать для зв'язності циклу.

Письменники:

Роберт Говард — Конан

Майкл Муркок — автор «Саги про Ельріке Мелнібонейського», «Хронік родини фон Бек», «Хронік Корума».

Високе (епічне) фентезі

Добутки цього жанру витримані в серйозному тоні. Ці епічні полотна в основному описують боротьбу з надприродними силами зла. Жанр характеризується наявністю фантастичних рас (ельфи, гноми, гобліни), концепції магії, докладними картами місць дії, що загрожують пророцтвами, винайденими мовами й багатотомними розмірами.

Стандартним обов'язком автора Високого фентезі стало пророблення дрібних деталей фантастичного світу, в якому відбуваються події історії. Найбільших успіхів на цьому поприщі досяг Дж. Р. Р. Толкін, автор «Володаря Кілець», «Хобіта», добутку, що випереджає знамениту трилогію, і «Сільмаріліона». Толкін не стільки писав історію (а вона вийшла відмінною), скільки придумував мови, а вже на їхній основі — і всю міфологію народів, що населяють його світ. Саме Толкін придумав дуже популярних нині ельфів — витончених безсмертних створінь, гномів (низькорослі сильні підгірські жителі, спеціалізуються на виробах з металу й каменю) і ентів (довгоживучі деревоподібні гуманоїди).

Роберт Джордан не занадто відстав від професора Толкіна. Його цикл «Колесо Часу» по своєму обсязі й кількості персонажів перевершує «війну і Мир».У фанатских базах даних налічується більше 1700 персонажів. У світі Джордана присутні більше десяти націй, кожна зі своїми традиціями й особливостями, а також зовсім особлива раса огир, що представляє собою суміш толкінських гномів і ентів. За життя автор написав 11 томів, проте заключний — «Пам'ять Світла» — дописати не встиг…

Письменники:

Дж. Р. Р. Толкін — «Володар Кілець»

Джордж Мартін — «Пісня льоду й полум'я»

Тед Вільямс — «Орден Манускрипту»

Роберт Джордан — «Колесо Часу»

Тері Гудкайнд — «Меч істини», він же — «Правила чарівника»

Роджер Желязни — «Хроніки Амбера».

Глен Кук — «Хроніки Чорного загону» та «Імперія Жаху».

Андре Нортон — автор книг «Про чаклунський світ», у її книгах важлива, насамперед, магія, розум і хитрість, а потім уже військове мистецтво й сила.

Анджей Сапковський — «Відьмак»

Нік Перумов — автор «неофіційного продовження» «Володаря кілець» Толкіна. Також написав трилогію «Літопису Хьерварда», серію «Хранитель мечів» і інші добутки в жанрі фентезі й наукової фантастики. Один з найбільш видаваних письменників-фантастів Росії.

Цікаві книги Урсули Кребер Ле Гуін — «Чарівник Земномор’я», «Гробниці Атуана», «На далекому березі».

Кристофер Паолини - «Ерагон»

Ігрове фентезі

Ігрове фентезі натхненно рольовими іграми. Звичайно книги цього жанру схожі на опис подій, що відбулися у грі — група героїв подорожує по світу, підкоряючись рольовим правилам (наприклад, у накладенні заклинань).

Письменники:

Трейсі Хікман і Маргарет Вейс знамениті сагою про «Спис Дракона» («Дракони осінніх сутінків», «Дракони Зимової ночі», «Дракони весняного світанку» і «Дракони літнього полудня») і його продовженнями («Близнюки» тощо).

Стівен Рокс «Країна Квітів і кольорові світи» Прекрасно написана книга про вигадану країну Квітів, де діють герої-квіти й безліч невідомих читачеві міфологічних сутностей. Абсолютно новий світ, де реальність зливається з вигадкою, а вигадка переходить у реальність.

Історичне фентезі

Цей піджанр тісно пов'язаний з альтернативною історією. Дія звичайно відбувається в минулому, на тлі відомих історичних місць, подій або епох, але з додаванням таких елементів фентезі, як магія або міфологічні істоти.

Письменники:

В історичному фентезі відрізнилася Мері Стюарт своїми романами «Кришталевий грот», «Порожні пагорби» і «Останнє чарівництво», це альтернативний варіант історії Мерліна й короля Артура.

Сергій Лук'яненко — дилогія «Шукачі неба»

Анджей Сапковський — «Сага про Рейневана»

Джордж Мартін — «Пісня льоду й вогню»

Гумористичне фентезі

Книги цього жанру в основному гумористичні по змісту й тону. У них часто висміюються штампи фентезі, пародіюються відомі добутки.

Письменники:

Террі Пратчетт — «Плаский світ»

Джек Венс — «Вмираюча земля»

Роберт Аспрін — «Міфологія»

Макс Фрай — «Лабіринти Ехо»

Андрій Белянін — «Моя дружина - відьма», «Таємний розшук царя Гороха» і ін.

Ольга Громико — «Професія: відьма», «Відьма-охоронниця», «Верховна відьма», «Відьмові байки».

Успенський Михайло Глібович — «Там де нас немає», «Час Воно», «Кого за смертю посилати», «Білий хрін у конопельному полі» та ін.

Глен Кук — «Пригоди Гаррета»

Бойовик, екшн (англ. Action movie — досл. «фільм дії». розмов. — «Екшн») — поєднує в собі драматичний жанр фільму разом з нестримними діями. Містить, наприклад, бійки, автомобільні переслідування, вибухи, стрілянину і тому подібне. Жанр, в основному, показує самостійні намагання героя відновити справедливість, що нерідко переростає у маленьку війну. Проте не слід плутати екшени з фільмами про війну.

Сходження екшену

Жанр, хоча і був популярний ще з 1950-х, не ставав панівною формою у Голлівуді аж до 1980-х та 1990-х, коли у екшенах почали зніматися такі актори, як Арнольд Шварценеггер, Брюс Вілліс та Сільвестер Сталлоне. Фільм 1988 року Міцний горішок (англ. Die Hard) дуже сильно вплинув на розвиток жанру у наступному десятилітті. У фільмі, Брюс Вілліс грає нью-йоркського детектива поліції, який ненароком вплутується у терористичний акт по захопленню офісної будівлі в Лос-Анджелесі. Фільм створив шаблон для низки наслідувачів, що часто використовували ту ж саму формулу, але за різних сюжетних умов.

Екшени мають тенденцію до величезних бюджетних витрат на спецефекти та автомобільні переслідування, особливо, коли потрібно розбити кілька десятків машин. Жанр, в основному, став суто американським, хоча існує пристойна кількість фільмів з Гонконгу, які є, головним чином, сучасними варіантами фільмів бойових мистецтв. Завдяки цьому, екшени Гонконгу ґрунтуються на акробатичних вміннях головного героя, коли американські екшени особливі своїми масштабними вибухами та сучасними технологіями.

Сучасні напрями

Сучасні напрями екшенів влючають в себе постановку більш продуманих бойових сцен, можливо, завдяки успішному використанню елементів азіатських бойових мистецтв, таких як кунг фу та карате, у вестернах. Сьогодні актори екшенів більш обізнані у мистецтві та естетиці бою, ніж у минулому, вже не кажучи про визнаних бійців, таких як Стівен Сіґал. Зараз можна розрізнити фільми жанру, що ґрунтуються на моторних фізичних боях, наприклад: Перевізник, та ті, що ґрунтуються на інших бойових прийомах, таких як вибухи та безмірна стрілянина, наприклад: Смертельна зброя. Хоча більшість екшенів поєнують обидва елементи.

Головними елементами, що важливі для прихильників «класичного екшену» (маються на увазі, екшени, що наслідують формулу «Міцного горішка»), є: вибухи, стрілянина, погоні, та кінцівка, де головний герой вбиває головного негативного героя або завдає поразки у двобої. Фільми, в яких недостатньо подібних елементів, мають тендецію не сподобатись таким прихильникам (а це переважно доросла аудиторія, що споглядає екшени, починаючи з 1970-х років) або навіть провалитися у прокаті. В той час, як дехто оцінює збільшення використання бойвих мистецтв та вкраплення витівок супергероя Матриці, значній частині аудиторії не подобаються подібні зміни і вони надалі надають перевагу концепції «більше вибухів, більше стрілянини, більше переслідувань та більше різанини — краще».

Декілька загальних різновидів екшенів беруть початок з виходу серій про Джеймс Бонда (вміст багатьох шпигунських елементів у фільмах споглядається і сьогодні). Популярним елементом є автомобільні переслідування або погоні — ця особливість є майже звичайною для екшенів.

Іншим головним елементом жанру, що використовується у багатьох екшенах, є нерозв'язаний кульмінаційний момент, що створює мексиканську позицію між двома головними героями.

Феміністична теорія

Теорія феміністичних фільмів була використана для аналізу екшенів, що завдячують своїй рідкій відмінності від основного зразка. Розбіжність між фізичним чоловіком, який контролює сцену, та жінкою, яка майже завжди є лише об'єктом залицяння, дуже чітка майже в усіх таких фільмах. Хоча жіночі персонажі в більшості екшенів ніхто інші, як об'єкти: приз для переможця, заручники, люблячі дружини і тому подібне, проте в роботах Джеймса Кемерона та Кетрін Бігелоу був напрямок до більш сильніших жіночих персонажів. Однак, починаючи з 1970-х, в більшості екшенів жіночі персонажі зазвичай зображувалися як несвідомі та неспроможні до тверезого судження. Ці персонажі спроможні ненавмисно зробити життя героя важчим.

Жіночі лідери

Науково-фантастичний екшенах/фільм жахів Чужий (Alien) був першим екшеном, головним героєм якого стала сильна жінка, незалежна від керівного лідерства чоловіка. Таким чином, Чужий був розлянутий як прототип ефекту Сильної Жінки, що потрапив у Голлівуд перед початком 2000-х років, коли з'являлося все більше і більше екшенів з могутніми жінками лідерами, від комедійних (наприклад, Янголи Чарлі, Charlie's Angels) до фільмів, головним напрямом яких є бойові мистецтва (наприклад, Убити Біла (Kill Bill), Ультрафіолет (Ultraviolet), Еон Флакс). Справжнім викликом чоловікові став вихід такої стрічки, як «Солдат Джейн» (GI Jane) з Демі Мур в головній ролі, яка довела, що для жінки також немає нічого неможливого.

Під-жанри

Драматичний екшн — Поєднує набір елементів класичного екшена та серйозні теми, проникливих персонажів та/або емоційну силу. Цей під-жанр можна прослідкувати від початків екшена. Третя людина Грема Гріна є найкращим зразком цього під-жанру.

Комедійний екшн — Суміш екшену та комедії зазвичай базується на розбіжності партнерів. Під-жанр комедійного екшн поновився після виходу серій Смертельної зброї у 1980-х та 1990-х.

Екшн-трилер — Має елементи екшену/пригодницького фільму (погоні, стрілянина, вибухи) та трилеру (explosions) and thriller (закручування сюжету, невідомість, герой в небезпеці). Більшість фільмів Альфреда Хічкока та серії фільмів про Джеймса Бонда демонструють цей популярний під-жанр.

Витівка/Пограбування — Головні герої виконують пограбування із суто альтруїстичних міркувань або як антигерої. Стрічка Живеш тільки один раз, основана на подвигах Бонні та Клайда, була одною з перших зразків цього піджанру.

Міцний горішок — Історія оповідається в обмежених локаціях — одна будівля або транспорт — захоплені або під загрозою ворожих агентів. Цей під-жанр розпочався стрічкою Міцний горішок, проте став популярним у Голлівуді завдяки прихильності мас та відносній простоті побудови проекту.

Науково-фантастичний екшн — Будь-який інший під-жанр екшену можна віднести до наукової фантастики. Стрічки Зоряних війн започаткували сучасне дослідження цієї комбінації високого дійового вмісту з футуристичними задатками у 1970-х роках, що продовжилося до 1990-х.Нині активно використовується майже у кожному другому екшену.

Екшн-жахи — Подібно науково-фантастичним екшенам, будь-який під-жанр можна поєднати з елементами фільмів жахів для вироблення під-жанру, який стає все більш і більш популярним. Монстри, роботи та багато інших елементів жаху було використано у екшенах. Такі стрічки були частково популярними у 1950-х. У 1980-х Чужі відрекомендували потенціальний гібрид наукової фантастики, екшену та фільму жахів, які залишаються популярними і дотепер.

Анімація

М ультиплікація (з лат. multiplicatio — розмноження, збільшення, зростання) або анімація (з лат. anima — душа і похідного фр. animation — оживлення) — вид кіномистецтва, твори якого створюються шляхом зйомки послідовних фаз руху намальованих (графічна мультиплікація) або об'ємних (об'ємна мультиплікація) об'єктів. Ці твори називають анімаційними або мультиплікаційними фільмами (мультфільмами). Перші мальовані фільми були випущені в 1908 у Франції, об'ємні — в 1911 у Росії.

Перші мультиплікаційні фільми в Україні з'явилися у 1927 році у центральній мультиплікаційній майстерні в Києві: художник В.Дев'ятін зробив мультиплікаційну одночастівку "Українізація" про вивчення української мови, а В. Леванжовський поставив "Казку про солом'яного бичка", поклавши в основу сценарія сюжет популярної казки.