Одеська кіностудія

О деська кіностудія — одна із перших кіностудій Російської Імперії і СРСР.

Історія кіностудії

Деякі дати з історії кіностудії

1919 — утворена на базі приватних кінофабрик.

1922 — реорганізована в Одеську кінофабрику ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління).

1929 — перейменована в Одеську кінофабрику «Українфільм».

З 1938 по 1941 — Одеська кіностудія художніх фільмів.

У роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 входила до складу Ташкентської кіностудії.

1954 — знов працює в Одесі.

Докладніше про історію кіностудії

Одеська кіностудія веде свою історію з 1907 року. Саме тоді кінематографіст М. Гроссман почав знімати одні з перших вітчизняних фільмів. Тим самим він створив кіноательє «Мірограф», яке потім переросло в Кінофабрику.

До цього, 9 січня 1894 року професором Московського Університету М. Любимовим був продемонстрований «снаряд для аналізу стробоскопічних явищ» який в тому ж році спроектував одесит Йосип Андрійович Тімченко.

У 1910-ті роки М. Гроссман, власник прокатної контори на Дерибасівській 18, фотограф і кінооператор починає знімати документальні й пізнавальні фільми разом з досить відомими кінематографістами.

У 1914 році виникає інше ательє «Мізрах», яким був знятий з акторами Єврейського Театру фільм «Життя і Смерть».

Під час першої світової війни зв'язок із зарубіжними партнерами був порушений і знову в Одесі виникають дрібні кінопідприємства, серед яких і «Мірограф» що випустив за 1918 рік 10 картин і «Мізрах» що випустив чотири фільми в 1917—1918 рр.

«Мірограф» на дачній ділянці № 16 по Малофонтанській Дорозі (зараз Французький бульвар) був збудований скляний знімальний павільйон. Кінофабрика К. Борисова також обзавелася своїм павільйоном. Один з найбільших кінофабрикантів, харків'янин Д. Харитонов побудував свою будівлю на ділянці № 33 на Французькому бульварі; для зйомок фільмів за участю Віри Холодної, що працювала в його бригаді.

У квітні 1919 року коли до Одеси увійшли частини Червоної Армії, військові оператори зняли хронікальну стрічку «Взяття Одеси».

У 1922 році Український Кінокомітет був перетворений у Всерадянське фото-кіноуправління (ВУФКУ) у підпорядкування якого перейшла Ялтинська фабрика та три Одеські фабрики.

У 1927 році Одеська кінофабрика визнана однією з кращих в країні. У період 1928—1941 років у кіностудії працював режисер Куліш Яків Савелійович.

У 1938 році Одеська студія художніх фільмів випускає картини про минуле українського народу «Назар Стодоля», «Кармелюк»); про громадянську війну («Мітька Лелюк», «Стара Фортеця»); про будні торгового флоту («Танкер „Дербент“», «Дочка Моряка»).

У 1941—1944 роки одеські кінематографісти брали участь в роботі інших кіностудій, у тому числі і ташкентської. Зокрема брали участь у створенні фільмів «Два бійці», «Насредін в Бухарі», «Людина № 217», «Я-чорноморець», в новелах для бойових кінозбірок.

Після війни на кіностудії був знятий кінофільм «Спрага», що ілюструє один з епізодів оборони Одеси.

На фронті загинуло багато працівників студії: режисери, оператори, актори, робочі, техніки. Серед них медсестра Гуля Корольова, яка у минулому виконувала головну роль в «Партизанській дочці».

Паноптікум (кінокомпанія)

Пано́птікум — українська кіностудія, яка розташована у місті Київ. Заснована у 2005 році.

Напрями діяльності компанії - випуск кіно- і телевізійних фільмів різних жанрів.

Насьогодні кінокомпанія «Паноптікум» є активним кіновиробником в Україні, яка працює з ведучими українськими і закордонними акторами і дистриб'юторами. Кінокомпанія "Паноптікум" володіє стратегічно важливим потенціалом для успішного ведення кінобізнесу, орієнтується на передові сучасні технології і входить до числа лідерів українського кіноринку.

Навесні 2006 року на Міжнародному Берлінському кінофестивалі фільм "Хеппі Піпл" отримав диплом лауреата. На кінофестивалі "Кіно-Ялта 2007" фільм "Інді" отримав приз у номінації "Краща чоловіча роль"

Фільмографія

Хеппі Піпл (2006 рік)

Один у Новорічну ніч (2006 рік)

Квіти для снігової королеви (2006 рік)

Мости сердечні (2006 рік)

Інді (2007 рік)

Українська студія хронікально-документальних фільмів

Українська студія хронікально-документальних фільмів (Київська студія хронікально-документальних фільмів, «Укркінохроніка») — студія хронікально-документальних фільмів, створена у 1931 році у Харкові, з 1939 року міститься у Києві. Випускала документальні фільми та кіножурнали: «Радянська Україна», «Молодь України», «Піонерія», «Україна спортивна», «Україна сьогодні». Під час Другої світової війни були створені фронтові кіногрупи, до яких входили кінооператори студії Б. Вакар, Валентин Орлянкін, Олександр Ковальчук, Михайло Пойченко, І. Гольдштейн та інші.

Серед кінодокументалістів, які працювали на студії:

сценаристи Владлен Кузнецов, Ігор Малишевський, Валентина Маркова, Петро Яровенко, Олена Завгородня, Вадим Пепа;

режисери Олександр Косінов, Анатолій Слісаренко, Віктор Шкурін, Анатолій Федоров, Ігор Грабовський, Володимир Шевченко, Арнольдо Фернандес, Віктор Маковеєв, Олександр Коваль, Юрій Терещенко, Микола Лактіонов-Стезенко, Сюзання Шаповалова, Володимир Фесенко, Павло Фаренюк, Майя Лінійчук, Михайло Саченко, Валентин Пивоваров, Хаджи-Мурад Мамедов, Олександр Якимчук;

оператори Ігор Писанко, Олександр Лісовий, Віктор Шувалов, Віктор Єфименко, Анатолій Химич, Іван Керсек, Микола Луканьов, Яків Лейзерович, Анатолій Солопай, Валерій Мороз, Володимир Таранченко, Євген Патлашенко, Олександр Радинський, Микола Гресько, Віталій Гришков, Богдан Підгірний, Яків Мєстечкін, Яків Марченко.

Директорами студії були Віктор Деркач, Валентин Макаров, Микола Козін, Іван Лимар, Костянтин Шамін.

Друге життя отримала стара кінохроніка в документальних серіаліах «Хроніка надій та ілюзій», здійснених на студії «Телекон»

Ялтинська кіностудія художніх фільмів

Я́лтинська кіносту́дія худо́жніх фі́льмів — кримська кіностудія, розташована в Ялті.

Була заснована в 1917-му році російською кінофабрикою «Ханжонков і Ко» як кінознімальна база. У 1919 була перетворена в Ялтинську кінофабрику і націоналізована.

І сторія

1908 — Французька кінофірма «Пате» вперше знімає в Ялті видовищні фільми.

1911 — О.Ханжонков знімає велкий історичний фільм «Оборона Севастополя». Восени фільм був показаний царю Миколі II в Лівадії.

1917 — Акціонерне товариство «Ханжонков і Ко» відкрило літню кінозйомочну базу в Ялті.

1919 — За декретом, підписаним Леніним, кіноателье Ханжонкова та Єрмольєва були націоналізовані. Створена єдина державна Ялтинська кінофабрика.

У 1920-х pp. випускала українські фільми: «Остання ставка містера Енніока» (за романом О.Ґріна, 1922), «Привид бродить по Европі» (1922), «Остап Бандура» (разом з Одеською кіностудією, 1924), «Алім» (1926), «Ордер на арешт» (1927), «Тіні Бельведеру» (1927), «Кіра Кіраліна» (1928), «Троє» (1928).

1930 — Ялтинська кінофабрика входить до тресту «Восток-кіно».

1936 — Ялтинська кінофабрика передана студії «Союздитфільм».

1951 — Ялтинська кінофабрика передана кіностудії «Мосфільм».

1957 — Ялтинська кінофабрика перетворена в «Ялтинську кіностудію художніх фільмів».

1963 — Ялтинська кінофабрика стає філією Центральної кіностудії дитячих та юнацьких фільмів ім. Горького.

1988 — Ялтинська кіностудія стала самостійним державним підприємством — Кримською кіностудією «Ялтафільм».

2000 — Створено ЗАТ «Ялтинська кіностудія», — спільне російсько-українське підприємство.

2003 — ЗАТ «Ялтинська кіностудія» повністю перейшло у власність російської компанії «ПолікомВест».

Зараз Ялтинська кіностудія — це підприємство, розташоване на території загальною площею 13 га. При цьому під натурні майданчики виділено біля 5 га. Студія має все необхідне для проведення зйомок як невеликих, так і масштабних проектів: потужності для виготовлення бутафорії, реквізиту, зброї, декорацій. Володіє великою колекцією історичних костюмів, участок для їх пошиву, декораційно-технічний та механічний цехи.

Проходить реконструкція головної бази кіностудії — Полікурівського пагорбу. Ведеться будівництво нового цеху декораційно-техничних споруд заплановане зведення двох кінозйомочних павільйони площею 1000м2 и 500м2 (дані на 2007 р.) Ялтинська кіностудія є одним з організаторів щорічного міжнародного фестивалю продюсерського кіно «КіноЯлта».