6.5 Україна і оон.

Органiзацiя Об'єднаних Нацiй була заснована у 1945 р. Головною метою її дiяльностi є пiдтримання мiжнародного миру i безпеки, розвиток дружнiх вiдносин мiж державами, налагодження мiжнародного спiвробiтництва у вирiшеннi проблем економiчного, соцiального, культурного i гуманiтарного характеру, а також сприяння у забезпеченнi прав людини та основних свобод.

Статут ООН, який було пiдписано 26 червня 1945 р., набув чинностi 24 жовтня 1945 р. Активну участь у розробцi Статуту ООН взяли представники України. Пiсля проголошення незалежностi України участь в дiяльностi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй було визначено одним з прiоритетних напрямiв зовнiшньої полiтики нашої держави. За час свого членства в ООН Україна тричі обиралася непостійним членом Ради Безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), чотири рази - членом Економічної i Соціальної Ради (останній раз - 1993-1995 рр.). Представники України неодноразово обиралися на керівна посади головних комітетів сесій Генеральної Асамблеї. Сьогоднi Україна є членом Комiтету з програми i координацiї, Спецiального комiтету з операцiй з пiдтримання миру, Комiтету з внескiв, Комiтету з використання космiчного простору в мирних цiлях, Комiтету з питань здiйснення невiд'ємних прав палестинського народу. Сьогоднi Україна є найбiльшим контрибутором до операцiй ООН з пiдтримання миру серед європейських країн та входить до 10 найбiльших держав-контрибуторiв свiту i бере участь в мiсiях ООН в Афганiстанi, Боснiї i Герцеговинi, Грузiї, Демократичнiй Республiцi Конго, Косово (СРЮ), Лiванi, Схiдному Тиморi, Сьєрра-Леоне, Хорватiї.Як значний контрибутор до ОПМ ООН Україна виходить з того, що одним з важливих аспектiв миротворчих операцiй є досягнення належного рiвня захисту i безпеки їх персоналу. Враховуючи гостроту цiєї проблеми (за роки участi України в ОПМ загинуло 19 вiйськовослужбовцiв та близько 60 отримали поранення), Україна сталаiнiцiатором Конвенцiї щодо захисту миротворчого персоналу ООН, яка набрала чинностi у сiчнi 1999 р.

Наша держава спрямовує значнi зусилля на розвиток спiвробiтництва з мiжнародними органiзацiямиекономiчного та екологiчного напряму, залучення їх потенцiалу в соцiально-економiчних iнтересах України з метою прискорення iнтеграцiї нашої країни в свiтову систему господарства та вирiшення гострих проблем у сферi охорони довкiлля. Визнанням внеску та ролi України в мiжнародних органiзацiях стало обрання нашої країни до ряду функцiональних комiсiй ООН, керiвних органiв МОП, Програми розвитку ООН, ЮНФПА, Всесвiтньої туристичної органiзацiї, ВПС та iн.

6.6 Україна і її зовнішня політика на сучасному етапі (після 1991р.). Становлення і розвиток зовнішніх відносин з країнами снд.

Стрімке визнання України на міжнародному рівні дало поштовх до ґрунтовної розробки її зовнішньополітичної концепції. Першою своєрідною програмою зовнішньополітичної діяльності незалежної України став виступ Голови її Верховної Ради Л. Кравчука на 46-й сесії Генеральної Асамблеї ООН 2 вересня 1991 р. З високої трибуни ООН, насамперед, було проголошено вірність України принципам Статуту цієї організації, Одним із важливих завдань зовнішньої політики Україна визначила активну участь у зусиллях світового співтовариства з роззброєння. Україна виявила бажання стати безпосереднім учасником переговорного процесу про роззброєння. На особливу увагу, безумовно, заслуговує проблема ліквідації ядерної зброї. Зовнішня політика України спрямована на виконання таких найголовніших завдань:

1. Утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави.

2. Забезпечення стабільності міжнародного становища України.

3. Збереження територіальної цілісності держави, недоторканість її кордонів.

4. Входження національного господарства до світової економічної системи для його повноцінного економічного розвитку,

підвищення добробуту народу.

5. Захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кордоном, створення умов для підтримання контактів із зарубіжними українцями і вихідцями з України.

6. Надання їм допомоги згідно з міжнародним правом.

7. Поширення у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера.

Пріоритетними напрямами двосторонніх відносин України є активний розвиток відносин із такими групами держав: прикордонні держави, західні держави - члени ЄС та НАТО, географічно близькі держави, країни Азії, Азійсько-Тихоокеанського регіону Африки, Латинської Америки.

Геополітичне розташування України об'єктивно зумовлює її велику увагу в налагодженні тісних і взаємовигідних зв'язків, насамперед з країнами-членами СНД, які мають з нею спільні кордони - Росією, Білоруссю і Молдовою. Безумовно, основні напрями зовнішньої політики України і концепція розвитку відносин України з країнами СНД є пріоритетними і визначають відносини України з Російською Федерацією. Відносини з Білоруссю — один із пріоритетних напрямків зовнішньої політи­ки України. Це обумовлено як наявністю спільного кордону (1071 км), так і роз­виненими двосторонніми зв'язками, що склалися історично між двома народа­ми. У двосторонніх українсько-білоруських взаєминах домінує конструктивний підхід, спрямований на розвиток добросусідських, взаємовигідних відносин, на підвищення ефективності торговельно-економічного співробітництва. Важливим напрямком українсько-білоруського співробітництва є взаємо­дія й координація зусиль у вивченні та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, поглиблення міжнародної співпраці у цій галузі. Помітне місце у зовнішньополітичних інтересах України посідає Молдова, що диктується, передусім, спільними кордонами та широкими можливостями щодо налагодження всебічного взаємовигідного співробітництва. Одним із проблемних питань в українсько-молдовських відносинах було проходження лінії кордону в районі населених пунктів Басарабяска, Паланка та Джурджулешти. У перебігу переговорів вдалося знайти його взаємоприйнятне вирішення. Україна бере активну участь у врегулюванні придністровського конфлікту. За ініціативою першої держави 16 липня 1999 р. відбулася зустріч президентів України, Республіки Молдова та Голови Уряду Російської Федерації за участі представника Діючого голови ОБСЄ та керівника Придністров'я з питань уре­гулювання придністровської проблеми. Президент України Л.Кучма запропо­нував до розгляду концепцію поетапного врегулювання відносин між Респуб­лікою Молдова та Придністров'ям. Дипломатичні відносини між Україною та Грузією було встановлено 21 липня 1992 р. 5 квітня 1994 р. розпочало роботу посольство України в Грузії, 19 серпня 1994 р. — посольство Грузії в Україні. ,незважаючи на всі суперечності й труднощі співпраці з країнами Співдружності, нинішнє керівництво не вважає інтеграцію України в європейські структури альтернативою її діяльності в межах СНД. Навпаки, стає цілком зрозумілим, що альтернативи традиційним відносинам з колишніми республіками СРСР ще не налагоджено.