- •4. Галузь права — основний підрозділ у структурі права, його диференційована складова. Вона є сукупністю певних норм права, що регулюють якісно особливі суспільні відносини.
- •9. А) постанови Верховної Ради України та укази Президента України
- •15. Особливості правового статусу аграрних підприємців, заснованих на державній формі власності.
- •16. Особливості правосубєктності міжгосподарських підприємств і обєднань.
- •17. Відповідно до чинного законодавства всі легальні суб'єкти аграрно-підприємницької діяльності можуть бути реорганізовані і/чи ліквідовані у встановленому порядку.
- •20. Правове регулювання ринку землі в Україні
- •21. Правове регулювання ринку праці в сільському господарстві.
- •23. Загальна характеристика та поняття державно-правового регулювання сільського господарства.
- •24. Методи і форми державного регулювання сільського господарства.
- •26. Органи державного управління сільського господарства та їх повноваження.
- •27. Органи державного контролю та інспекції в сільському господарстві.
- •§ 4. Правовий режим майна селянського (фермерського) господарства
- •§ 2. Поняття власності аграрних товариств
- •31. Правовий режим майна сільськогосподарських підприємств, заснованих на державній формі власності.
- •33. Правове регулювання приватизації майна державних підприємств в системі апк
- •34. Правовий режим майна міжгосподарських підприємств та інших обєднань в сільському господарстві.
- •35. Характеристика організаційно-правового забезпечення раціонального використання земель і інших природних ресурсів у сільскому господарстві.
- •36. Права та обов'язки суб'єктів аграрного підприємництва щодо використання земель сільськогосподарського призначення
- •38. Порядок та умови відшкодування збитків, заподіяних власникам землі і орендарям.
- •88 Цього Кодексу.
- •39. Фінансовий сільськогосподарський податок. Визначення його розміру, порядок сплати.
- •40. Юридична відповідальність землевласників і землекористувачів за шкоду, заподіяну землям сільськогосподарського призначення та іншим природним об’єктам.
- •41. Поняття виробничо-господарської діяльності, її правове регулювання.
- •42. Поняття, види та особливості внутрішніх аграрних відносин.
- •43. Поняття, види та особливості зовнішніх аграрних правовідносин.
- •45. Додержання законодавства щодо якості та безпеки харчових продуктів продовольчої сировини та супутних матеріалів.
- •46. Правове регулювання рослинництва.
- •47. Правовое регулювання тваринництва.
- •68. Стаття 5. Земельні ділянки особистого селянського
- •69. Стаття 7. Права та обов'язки членів особистого селянського
- •80. Договори у сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників
- •81. Договори у сфері технічного сервісу сільськогосподарських підприємств
- •83. Стаття 1. Тарифне регулювання імпорту сільськогосподарської
- •60 Та більшим 120 послідовних календарних днів.
- •85. Поняття, види й особливості аграрних правовідносин
- •86. Саме слово "пай” тюркського походження і використовується на позначення частки в майні чи майнових правах.
- •87. З а к о н у к р а ї н и Про зерно та ринок зерна в Україні
- •88. Поняття соціального розвитку села
- •90. Особливості правового статусу найманих працівників у сільськогосподарських акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю
- •91. Правовий режим майна та особливості здійснення господарської діяльності державними й комунальними сільськогосподарськими підприємствами
- •93. Договори на виконання науково-дослідних,дослідно-конструкторських і технологічних робіт у сфері с/г.
- •94. Правове регулювання хімізації сільського господарства
- •1 Див.: Перелік органів ліцензування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698.
- •95. Охорона ґрунтів
- •96. Правовий інститут меліорації земель в с/г.
- •1985 Р. У світі налічувалося 270 млн. Га зрошуваних і 164 млн. Га
- •2,45 Млн. Га, з яких 80% (2,1 млн. Га) розташовані в зоні Степу. В
- •3 Класу.
§ 4. Правовий режим майна селянського (фермерського) господарства
У власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім'ї, насадження, посіви, посадки сільськогосподарських культур, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно для ведення фермерського господарства тощо.
Майно цих осіб належить на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними. Майно селянського (фермерського) господарства перебуває під захистом держави нарівні з іншими формами власності.
Володіння, користування і розпорядження майном здійснюється членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленістю. Селянське (фермерське) господарство має право при-дбавати, брати в тимчасове користування майно у підприємств, установ, організацій та в інших фермерських господарств і громадян.
Майнові відносини селянського (фермерського) господарства регулюються цивільним законодавством. Майнові спори між членами селянського (фермерського) господарства вирішуються судом.
Поняття власності підприємств кооперативного типу
Кооператив виступає власником матеріально-фінансових ресурсів (засобів виробництва, обміну, предметів споживання). Вони становлять економічну основу його діяльності.
Майно, що придбане за рахунок внесків громадян, тобто за рахунок їхньої приватної власності, належить на праві власності кооперативу як юридичній особі. Тому власність кооперативу (об'єднання) як юридичної особи слід розглядати як приватну власність. Отже, суб'єктом права власності в цьому разі виступає не громадянин, не пайовик, за рахунок майна якого сформована власність кооперативу, а кооператив в цілому, який у товарно-грошових, майнових відносинах виступає від свого імені як юридична особа.
Виступаючи єдиним власником належного кооперативу майна, він самостійно відповідає за зобов'язаннями всім належним йому майном. Але він не несе відповідальності за зобов'язання своїх членів, а члени кооперативу не Несуть відповідальності за його борги, якщо інше не передбачено законодавством або статутом кооперативу. Отже, суб'єктами права власності в системі сільськогосподарської кооперації є сільськогосподарські кооперативи (виробничі, обслуговуючі) та кооперативні об'єднання. Це випливає із положень статей 20, 26 Закону України від 17 липня "/ року «Про сільськогосподарську кооперацію».
Члени кооперативу, передаючи в його власність частку майна у вигляді паю, стають суб'єктами майнових прав. Майнові відносини на засадах членства в кооперативі здійснюються за правилами зобов'язального права, з якого випливає, що член кооперативу має право вимагати частку (пай) у майні кооперативу в разі виходу з нього, а кооператив зобов'язаний компенсувати йому цю частку грішми або ж надати на розмір паю частину майна в натурі. Після того як частку конкретного майна буде передано членові кооперативу, він стає її власником або власником конкретної суми грошей.
Об'єктами права власності кооперативу, відповідно до ст. 24 Закону України «Про власність» і ст. 20 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», є будівлі, споруди, грошові та майнові внески його членів, виготовлена ним продукція, доходи, одержані від її реалізації й іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.
Об'єднання (спілки) сільськогосподарських кооперативів (ст. 26 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію») є власниками майна, добровільно переданого їм членами об'єднання, а також набутого внаслідок своєї діяльності та на інших підставах, не заборонених законом. До складу об'єктів права власності об'єднання не може належати майно членів об'єднання. Власністю об'єднання є майно створених ним підприємств, які не мають права вийти зі складу об'єднання без його згоди.
Джерелами утворення власності кооперативу є доходи від виробничо-господарської діяльності. Закон встановив для кооперативів (об'єднань) сприятливі умови для такої діяльності — вони самостійно визначають напрямки господарської діяльності.
Майно кооперативу, до якого у вартісному виразі входять основні і обігові фонди, в період його створення становить статутний фонд кооперативу. Статутний фонд кооперативу в процесі його діяльності може збільшуватися або зменшуватися залежно від розширення або скорочення напрямків діяльності.
Особливістю правового режиму майна кооперативів (об'єднань) є те, що в ньому визначається пайовий фонд, який формується за рахунок пайових внесків членів кооперативу. Пайові внески - це грошові кошти та матеріальні ресурси у вартісному вираженні, що їх вносять громадяни та юридичні особи для створення, діяльності кооперативів (об'єднань). Розміри паю встановлюють загальні збори членів — засновників кооперативу. Характерною рисою правового режиму пайового фонду є те, що на обов'язкові та додаткові пайові внески нараховуються відсотки з доходів у розмірах, які визначаються загальними зборами в порядку, який закріплений статутом кооперативу.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» майно кооперативу поділяється на пайовий і неподільний фонди. До неподільного фонду зараховується у вартісному виразі частина майна, що не розподіляється між членами кооперативу і використовується на загальнокооперативні цілі. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків та майна кооперативу. Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються.
Особливістю неподільного фонду кооперативу є те, що в разі ліквідації кооперативу майно цього фонду за рішенням загальних зборів членів кооперативу розподіляється між членами кооперативу. Порядок формування та розміри неподільного фонду встановлюються статутом.
Резервні фонди створюються для забезпечення відновлення фізично зношених основних фондів, для поповнення обігових фондів, забезпечення коштів на розвиток виробництва.
Змістом права кооперативної власності є правомочність кооперативу по володінню, користуванню і розпорядженню майном у межах, встановлених законом.
Право володіння - це фактичне утримання майна у сфері господарювання кооперативу. Право користування - можливість отримувати від майна його корисні споживчі якості. Право розпорядження - можливість визначати юридичну та фактичну долю майна (продати, передати в тимчасове користування та ін.).