- •4. Галузь права — основний підрозділ у структурі права, його диференційована складова. Вона є сукупністю певних норм права, що регулюють якісно особливі суспільні відносини.
- •9. А) постанови Верховної Ради України та укази Президента України
- •15. Особливості правового статусу аграрних підприємців, заснованих на державній формі власності.
- •16. Особливості правосубєктності міжгосподарських підприємств і обєднань.
- •17. Відповідно до чинного законодавства всі легальні суб'єкти аграрно-підприємницької діяльності можуть бути реорганізовані і/чи ліквідовані у встановленому порядку.
- •20. Правове регулювання ринку землі в Україні
- •21. Правове регулювання ринку праці в сільському господарстві.
- •23. Загальна характеристика та поняття державно-правового регулювання сільського господарства.
- •24. Методи і форми державного регулювання сільського господарства.
- •26. Органи державного управління сільського господарства та їх повноваження.
- •27. Органи державного контролю та інспекції в сільському господарстві.
- •§ 4. Правовий режим майна селянського (фермерського) господарства
- •§ 2. Поняття власності аграрних товариств
- •31. Правовий режим майна сільськогосподарських підприємств, заснованих на державній формі власності.
- •33. Правове регулювання приватизації майна державних підприємств в системі апк
- •34. Правовий режим майна міжгосподарських підприємств та інших обєднань в сільському господарстві.
- •35. Характеристика організаційно-правового забезпечення раціонального використання земель і інших природних ресурсів у сільскому господарстві.
- •36. Права та обов'язки суб'єктів аграрного підприємництва щодо використання земель сільськогосподарського призначення
- •38. Порядок та умови відшкодування збитків, заподіяних власникам землі і орендарям.
- •88 Цього Кодексу.
- •39. Фінансовий сільськогосподарський податок. Визначення його розміру, порядок сплати.
- •40. Юридична відповідальність землевласників і землекористувачів за шкоду, заподіяну землям сільськогосподарського призначення та іншим природним об’єктам.
- •41. Поняття виробничо-господарської діяльності, її правове регулювання.
- •42. Поняття, види та особливості внутрішніх аграрних відносин.
- •43. Поняття, види та особливості зовнішніх аграрних правовідносин.
- •45. Додержання законодавства щодо якості та безпеки харчових продуктів продовольчої сировини та супутних матеріалів.
- •46. Правове регулювання рослинництва.
- •47. Правовое регулювання тваринництва.
- •68. Стаття 5. Земельні ділянки особистого селянського
- •69. Стаття 7. Права та обов'язки членів особистого селянського
- •80. Договори у сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників
- •81. Договори у сфері технічного сервісу сільськогосподарських підприємств
- •83. Стаття 1. Тарифне регулювання імпорту сільськогосподарської
- •60 Та більшим 120 послідовних календарних днів.
- •85. Поняття, види й особливості аграрних правовідносин
- •86. Саме слово "пай” тюркського походження і використовується на позначення частки в майні чи майнових правах.
- •87. З а к о н у к р а ї н и Про зерно та ринок зерна в Україні
- •88. Поняття соціального розвитку села
- •90. Особливості правового статусу найманих працівників у сільськогосподарських акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю
- •91. Правовий режим майна та особливості здійснення господарської діяльності державними й комунальними сільськогосподарськими підприємствами
- •93. Договори на виконання науково-дослідних,дослідно-конструкторських і технологічних робіт у сфері с/г.
- •94. Правове регулювання хімізації сільського господарства
- •1 Див.: Перелік органів ліцензування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698.
- •95. Охорона ґрунтів
- •96. Правовий інститут меліорації земель в с/г.
- •1985 Р. У світі налічувалося 270 млн. Га зрошуваних і 164 млн. Га
- •2,45 Млн. Га, з яких 80% (2,1 млн. Га) розташовані в зоні Степу. В
- •3 Класу.
94. Правове регулювання хімізації сільського господарства
Хімізація сільського господарства є чи не найбільшою його екологічною проблемою. І це не випадково, адже саме застосування хімічних засобів у сільському господарстві заподіює велику шкоду довкіллю під час ведення сільського господарства. Саме хімізація створює загрозу для здоров'я людини. І якщо в радянські часи перевагу віддавали хімізації, яка часто здійснювалася непродумано і не давала бажаного ефекту, а навпаки — тільки отруювала довкілля й сільськогосподарську продукцію, то нині ринкові умови і вибір покупця — на боці екологічно чистої продукції. Аграрне й еко-логічне законодавство регулюють хімізацію сільського господарства, що має стати запорукою екологічно обгрунтованого його ведення в Україні.
Хімізацію сільського господарства можна визначити як застосування хімічних препаратів у сільському господарстві. Існує 2 напрями такого застосування: а) для нищення тварин, бур'янів і мікроорганізмів, що є шкідниками сільського господарства і б) для здійснення хімічної меліорації земель, тобто для удобрювання грунтів. Правовий інститут хімізації сільського господарства є складовою більшого правового інституту захисту рослин, а в частині правового регулювання хімічної меліорації ґрунтів є складовою вже розглядуваного нами правового інституту меліорації земель. Важливими нормативними актами, які регулюють хімізацію сільського господарства, є закони України від 14 жовтня 1998 р. "Про захист рослин", від ЗО червня 1993 р. "Про карантин рослин"(в редакції Закону від 3 квітня 2003 р.), особливе значення щодо цього має Закон України від 2 березня 1995 р. "Про пестициди і агрохімікати".
Згідно із Законом України "Про захист рослин", передбачається захист сільськогосподарських рослин від шкідників, бур'янів і хвороб (зокрема зумовлених наслідками хімічної меліорації). Сам по собі правовий інститут захисту рослин має більш аграрне, ніж екологічне, значення, тому він докладніше розглядається у відповідному розділі цього підручника. У межах правового регулювання охорони довкілля в сільському господарстві нас більше цікавить інститут хімізації сільського господарства як складова частина інституту захисту рослин, тобто власне законодавство про застосуван-ня пестицидів та агрохімікатів. Засоби хімізації сільського господарства мають багато різних назв: пестициди, інсектициди, гербіциди, фунгіциди, інсектоакарициди, десиканти, регулятори росту рослин, родентициди тощо. Але важливо знати, що з точки зору аграрного права всі засоби хімізації сільського господарства, незалежно від назви, поділяються на 2 групи: пестициди і агрохімікати.
Згідно із Законом України "Про пестициди і агрохімікати", пестициди — це токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічувальних видів риб. Агрохімікати ж визначаються Законом як органічні, мінеральні й бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості грунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції. Простіше кажучи, пестициди — всі ті хімікати, що застосовуються для знищення шкідників, а агрохімікати доорім:;!, що використовуються для хімічної меліорації ґрунтів.
Відповідно до ст. 4 Закону, пестициди й агрохімікати повинні мати високу біологічну ефективність і відповідати вимогам екологічної безпеки. Закон забороняє ввозити на митну територію України, виробляти, реалізовувати, застосовувати та рекламувати пестициди та агрохімікати до їх державної реєстрації. Державна реєстрація пестицидів та агрохімікатів провадиться Мінприроди, згідно з Порядком проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 р. № 295. Держав-ній реєстрації пестицидів та агрохімікатів передують:
1) державні випробування пестицидів і агрохімікатів, які провадяться у 2 етапи: польовий і виробничий;
2) гігієнічна регламентація та державна реєстрація хімічної речовини, яка провадиться згідно з Положенням про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних чинників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 р. № 420;
3) розробка документації з безпечного застосування засобів захисту рослин;
4) розробка нормативів екологічної безпеки хімічних речовин: гранично допустимих концентрацій, мінімально допустимих рівнів, орієнтовно допустимих рівнів тощо;
5) внесення плати за реєстрацію, розмір якої визначений наказом Мінекоресурсів України від 22 березня 2001 р. № 116;
6) проведення санітарно-епідеміологічної, екологічної, біологіч-но-господарської експертиз;
7) розробка методик визначення залишкової кількості препаратів у сільськогосподарській продукції, природних об'єктах.
Пестициди та агрохімікати реєструються терміном до 5 років. Але в разі надходження нових даних про небезпеку препаратів, Мінприроди може достроково заборонити їх використання. Для поліпшення екологічної ситуації в окремих місцевостях МОЗ або Мінприроди можуть обмежити або й заборонити застосування зареєстрованих хімічних препаратів. Після збігу терміну реєстрації препарати підлягають перереєстрації. Після державної реєстрації засоби захисту рослин вносяться до переліків, які видаються Мін-природи один раз на 5 років із щорічними змінами й доповненнями. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затверджений наказом Мінекоресурсів від 29 грудня 2000 р. Засоби захисту рослин, що не включені до зазначеного переліку, застосуванню не підлягають. Усі засоби захисту рослин підлягають спеціальному пакуванню й маркуванню, а також сертифікації у вітчизняній системі УкрСЕПРО, відповідно до Закону України від 17 травня 2001 р. "Про підтвердження відповідності". Всі препарати мають супроводжуватись інструкцією з їх застосування.
Обов'язковій державній реєстрації підлягають також технічні засоби застосування пестицидів і агрохімікатів. Без державної реєстрації вони не допускаються до виробництва. Вони також підлягають обов'язковій сертифікації, згідно із вимогами Закону України "Про підтвердження відповідності"! Порядок проведення державних випробувань та державної реєстрації технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1996 р. № 479.
Згідно з п. 11 ст. 9 Закону України від 1 червня 2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", обов'язковому ліцензуванню підлягає господарська діяльність із виробництва й торгівлі пестицидами й агрохімікатами (органом ліцензування є Мінпромполітики1), а згідно з п. 25 зазначеної статті — також і проведення дезінфекційних, дезінсекційних (знищення комах) і дератизаційних (знищення гризунів) робіт (ліцензія видається МОЗ України). Пункт 45 названої статті передбачає ліцензування авіаційно-хімічних робіт (ліцензія видається Державним департаментом авіаційного транспорту України).