- •1.Визначення педагогіки
- •2.Поняття дидактики ,її основні категорії
- •3.Поняття процесу навчання
- •4. Структурні компоненти процесу навчання
- •6.Рушійні сили процесу навчання
- •7.1 Принцип науковості
- •7.2. Принцип доступності
- •8. Принципи системності і послідовності
- •9.1. Принцип наочності
- •9.2. Принцип природовідповідності
- •11.. Мета та завдання педагогіки
- •1. Навчальний план
- •12.2. Навчальна программа
- •13. Методи навчання. Їх класифікація.
- •14. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •15.Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- •16. Методи контролю та самоконтролю
- •17. Засоби навчання
- •18.. Форми організації навчання
- •19. Класно-урочна система
- •20. Типи уроків
- •21.Педагогічні вимоги до контролю знань, умінь і навичок
- •Галузі педагогіки
- •23.Форми організації навчання у внз
- •Поняття про процес виховання
- •Види, форми організації, методи контролю
- •26. Принципи виховання
- •27.Зв*язок самовиховання і перевиховання.
- •28.Методи виховання
- •Особливості виховання у внз
- •30. Поняття про засоби виховання
- •31. Позаурочні форми організації виховання
- •Завдання і зміст формування моральної культури
- •Зв'язок педагогіки з іншими науками
- •Формування екологічної культури молоді
- •35. Ефективні форми екологічного виховання
- •36. Система формування фізичної досконалості молоді
- •37. Зміст та шляхи формування фізичної культури молоді
- •38. Завдання / та функції класного керівника, куратора
- •41. Педагогічна етика
- •42. Культура педагогічного спілкування
- •43. Педагогічна майстерність
- •44. Методи наукового дослідження у педагогіці
- •45. Стилі спілкування педагогів з вихованцями
- •46. Дидактичні погляди сучасних вчених
- •47. Ідеї родинного виховання
- •49.Співпраця батьків з вчителями
9.1. Принцип наочності
Принцип наочності виявляється у використанні педагогами різноманітних навчальних матеріалів, які ілюструються або демонструються під час заняття для кращого сприйняття необхідної інформації. Це пов’язано з тим, що мислительна діяльність учнівської молоді з часом ускладнюється, наповнюється суперечностями і має бути підкріпленою чуттєвим сприйняттям, та, як результат, сприяти ліпшому усвідомленню і відтворенню виучуваного матеріалу. Принцип наочності свого часу пропагував Ян Амос Коменський, який нині є одним з найбільш визнаних педагогів.
Принцип наочності в навчанні вважається похідним від принципу доступності: чим насиченішим є унаочнення заняття, тим доступнішим буде пояснення нової теми. Сутність цього принципу можна передати висловом: «краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Він спирається на провідну роль зорових аналізаторів у сприйманні зовнішнього світу (адже за їхньою допомогою людина отримує від 80 до 90 відсотків інформації). Тому навчальний матеріал потрібно подавати в найбільш унаочненій формі.
Засновник цього принципу Я. В. Коменський стверджував, що «…все, що можливо, надавати для сприйняття почуттями: видиме – для сприйняття зором; чутне – слухом; запахи – нюхом; підлягає смаком – смаку; допустиме дотику – шляхом дотику. Якщо ж будь-які предмети або явища можна відразу сприймати кількома відчуттями, - надати кільком почуття ...»
Основні правила принципу наочності:
чітко визначити мету використання засобів наочності;
комплексно використовувати такі види наочності, які давали б найбільший ефект, але ні в якому разі не зловживати ними;
активно залучати суб'єктів учіння до роботи із засобами наочності;
керувати спостереженнями суб'єктів учіння;
відкидати все зайве, щоб не викликати додаткових асоціацій;
застосовувати наочність на всіх етапах навчального процесу;
демонструвати засоби наочності послідовно в міру подання навчального матеріалу;
забезпечувати змістовність і естетичність їх оформлення;
наочність має відповідати психологічним закономірностям сприймання;
не використовувати засоби наочності як самоціль, а вдало доповнювати матеріал, що вивчається;
не переоцінювати й не недооцінювати роль наочності в навчанні тощо.
Під час навчання необхідно застосовувати різні види наочності – натуральну, образну, словесно-образну наочність (динамічну і статичну, пласку і об'ємну).
Наочність виконує такі функції:
сприяє розумовому розвиткові суб'єктів учіння;
допомагає виявити зв'язки між науковими знаннями й життєдіяльністю, теорією і практикою;
полегшує навчально-пізнавальну діяльність учнів і сприяє формуванню у них інтересу до професійних знань;
допомагає сприймати предмет, що вивчається, у його розмаїтті;
сприяє формуванню мотивації пізнання довколишньої дійсності тощо.
Отже, принцип наочності можна визначити як «сукупність норм, які випливають із закономірностей процесу навчання і стосуються пізнання дійсності на основі спостережень, мислення і практики на шляху від конкретного до абстрактного, і навпаки».