,,Життє і Слово". Зміст. Співробітники. Молодь і ,,Життє і Слово". Припинення журналу

Напочатку I. Франко, приступаючи до видання нового журнала, мав на думці дати йому назву: „Русалка". Зміст його мав би скла-датися з творів красного письменства, критичних статтей та матеріялів літературно-історичних. В другій половині мали б бути матеріяли фолкльорного характеру. Але під впливом М. Драгоманова, як назву, так, до певної міри, і програму було змінено. На пропо-зицію Драгоманова журнал названо „Життє і Слово", а до програми додано відділ суспільного життя і політики.

Перше число появилося 1.2.1894 р. в розмірі 10 аркушів у виданні О. Франковой Впродовж трьох років опубліковано в цьому журнал! багато надзвичайно цінних матеріялів, розвідок, листування та ви-значних творів красного письменства.

Вперше появилися тут такі твори I. Франка, як: ,,Основи суспільности", „Для домашнього вогнища" та „Зівяле листя", що дали авторові славу лірика. Тут же твори Л. Українки („Давня казка"), М. Коцюбинського, А. Кримського та інших. Чимало матеріялів на історичні та літаратурні теми М. Драгоманова, О. Терлецького та інших. Багатий відділ суспільно-політичних праць та статтей на політичні теми („Нова ера", москвофільство, польсько-українські стосунки тощо), що їх подавали I. Франко, В. Гнатюк, М. Павлик та інші. Тут же низка цінних листів М. Драгоманова, Огоновського, Куліша, Ст. Руданського, Костомарова, В. Барвін-ського, Борковського. Не менш багатий відділ етнографічний і врешті критика.

Особливою увагою журнал користувався серед молоді. Проф. В. Сімович в одній зі статтей, присвяченій Ів. Франкові, свідчить, що: „політичні явища молодь оцінювала крізь призму „Життя і Слова", що находилося в кожній нелеґальній середньошкільній громаді; що його передплачував кожний, хто тільки збирав бібліотеку.

Серед старшого громадянства журнал такою увагою не користувався. Через це в першому році кількість передплатників сягала ледве 220, що було недостатньою для самооплатности такого видання. Та не зважаючи на це, журнал вступив до другого року видання. Але в цьому році відчув він тяжку моральну втрату смерть М. Драгоманова. По цій втраті, закінчивши рік, „Життє і Слово" вступило до третьего року вже не як періодичне видання, лише як збірник.

Цей збірник, як і сам журнал, відіграв ролю гідного попередника такого органу як „Літературно-Науковий Вістник".

,, Радикал". Програма. Злиття з ,,Життєм і Словом"

Після припинення „Народу", якийсь час поруч з „Життєм і Словом" виходив під ведениям В. Будзиновського часопис „Радикал". Як ціль часопис ставив: „усвідомити і зорганізувати в боєву політичну армію руський народ, котрий в головній часті становить кляса селянська, а в меншій – неспольонізована ще жменька мі-щанства і пролетаріят інтелеґенції".

Вказавши на те, що український народ галицьких земель є лише часткою українського народу, що в головній масі живе під Росією, „Радикал" вважав своїм обов'язком брати діяльну участь у визвольній праці и боротьбі українського народу східніх земель.

„Тому ж „Радикал" буде також органом України, – підкреслювала ця ж стаття – а власне тих українців, котрі у себе дома прямують до тої цілі, до котрої змагаємо ми"...

Виступаючи проти централістичних змагань російських політичних партій, клав він своїм обов'язком провадити з ними боротьбу, не зважаючи на їх консерватизм, чи радикалізм, чи, навіть, революціонізм. В цій боротьбі ставав на захист української національної самостійности під охороною федеративного устрою східньої Европи.

По припиненню „Радикала" його спадщину перебрало „Життє і Слово", поширивши свої рамки на справи політичні по лінії, що її було визначено „Радикалом".