,,Громадський Голос". Редактори и видавці. ,, Громада"

Спадкоємцем „Народу" з 20.III. 1895 р. став також „Громадський Голос", що розвинув та ще більш конкретизував основи українського національно-соціяльного визволення. Напочатку виходив він мі-сячними гезетними випусками. 3 1906 р. до 1909 – двічі в тижні; в 1910-1915 рр. – як тижневик, 1916 р. – як декадник, а по першій світовій війні знову як тижневик, ставши центральним органом Української Радикальної Партії (УРП).

Видавцем і редактором спочатку був В. Будзиновський, по ньому М. Павлик і врешті (по війні) спілка „Громада" при редаґуванні О. Павлова і М. Стахова.

3 1-го червня 1896 р. в Коломиї почав виходити місячник у виданні та за редакцією д-ра К. Трильовського „Громада". Появи-лося п'ять чисел, при чому за жовтень і грудень 1896 р. не вийшов. Припинив свое існування цей часопис в 1897 р.

Народження української соціялістично-демократичноїпреси

Побіч з „Громадським Голосом" та іншими соціялістичними органами Уккраїнської Радикальної Партії та часописами, що стояли на радикальному ґрунті, з 1-го січня 1897 р. почав виходити у Львові часопис групи, що, ставши на засадах марксизму, вийшла з У. Р.П. (Української Радикальної Партії). Була це трупа на чолі з М. Ганкевичем, Юл. Бачинським та Р. Яросевичем. їх першим часописом був „Robitnyk", що виходив двічі на місяць. 3 огляду на те, що українське робітництво в містах, для якого часопис був призначений, в значній мірі було спольщене, виходив він латинкою. За видавця і відповідального редактора підписував його Ів. Глинчак. Коли ж було остаточно оформлено течію в Українську Соціялістично-Демократичну Партію (У.С.Д.П.), що сталося 18.IX.1899 р., було започато видання офіційного органу партії. Став цим органом часопис „Воля", що почав виходити з 1.1.1900 р. за редакцією М. Ганкевича та Сем. Вітика. Виходив з невеликою перервою до 1907 р.

Преса р.У.П. (Революційної Української Партії)

На східньоукраїнських землях так само назревало вже оформления молодого соціялістичного руху в одну українську політичну незалежну партію. Стала нею Революційна Українська Партія (Р.У.П.), що і 1900 р. почала свою працю, в якій її пресові органи та інші видання зайняли одне з поважніших місць.

Першим її органом з 1902 р. (березень) став часопис п. н. „Гасло". 3 огляду на те, що під Росією виключена була всяка можливість легального існування української преси, а тим більше революційної, орган цей (як пізніш і інші органи цієї партії) почав виходити поза Росією, а саме в Чернівцях. Всього вийшло 17 чисел (з них в 1902 р. 12 чисел, а в 1903 р. 5 чисел).

Перша редакція складалася з Дм. Антоновича (Муха), С. Голіцинського, П. Канівця і В. Козиненка, що перебували у Києві. У Чернівцях видання і редакцію провадили В. Сімович і Л. Когут. Належали вони всі до симпатиків соціялізму і в цьому дусі провадили часопис. Напочатку виразної диференціяції в рамках соціялістичних часопис не мав. Це робило його, ніби, органом політичної дискусії. Щойно пізніш, 1905 р. обличчя „Гасла" набрало вже виразного соціялістично-демократичного характеру.

Одним з найактивніших співробітників був Дм. Антонович. У січні 1903 р. переїхав він до Львова і почав сам провадити часопис, подаючи в ньому свої статті за підписом: С. Войнилович, або просто С.В. Багато працював в ньому Мих. Русов, (огляд европейського соціялістичного руху, за підписом М. Т.-кий). Серед активних співробітників був також М. Лозинський та інші.

Крім провідних статтей, оповідань, віршів тощо, – „Гасло" (як і пізніші органи) звертало велику увагу на хроніку життя на українських землях, на бібліографію соціялістичних видань та інше.

В грудні 1902 р. у Києві відбувся перший зі'зд Р.У.П. Ухвалено на ньому приступити до видання другого часопису, призначеного для сільського робітництва. Став ним „Селянин", перше число якого вийшло 1.1.1903 р. Спочатку виходив у Чернівцях, а потім у Львові. Офіційним видавцем львівського „Селянина" був М. Ганкевич, а редактором С. Вітик.

Цікаву згадку подає у зв'язку із заснуванням цього часопису Евг. Чикаленко. У своїх „Споминах" він пише:

„Задумав я з д-ром Модестом Левицьким подати прохання до міністра внутрішніх справ, щоб дозволили нам видавати тижневик „Селянин", гадаючи, що коло першої української газети об'єднаються всі українські елементи різних політичних напрямків. Але заходи наші зосталися марними; тоді ж таки я через студентів М. Порша чи Ол. Скорописа передав партії РУП, здається, тисячу карбованців на видавння української газети за кордоном. Досадував я потім – пригадує Чикаленко – РУП-істів, бо вони свою газету теж назвали „Селянином", що дало привід людям говорити: не дозволили Чикаленкові видавати „Селянина" тут, то він видає його за кордоном".

У провідних статтях звертав часопис увагу на організацію бо-ротьби з визиском, справи війни, займаючи неґативне до неї ста­новище. Серед творів красного письменства – оповідання В. Вин-ниченка (В. Деде) – „Салдатки", „Щастя", „На пристані".

Як і „Гасло", звертав „Селянин" увагу на хроніку селянського і робітничого життя та на огляди революційного руху в Росії.

Того ж 1903 р. РУП придбала ще один орган, присвятивши його інтересам промислового робітництва. Був ним „Добра Новина", що виходив у Львові і був перед тим популярним органом Української Соціялістичної Партії, заснованої 1900 р. Б. Яро-шевським.

Після того, як ця партія в грудні 1903 р. зірвала з РУП, орган цей перестав виходити. Замість нього з 1.III. 1904 р. РУП почала видавати інший часопис з тією ж метою п. н. „Праця", що одночасно став загальнопартійним органом (1904-05). Виходила „Праця" у Львові. На сторінках її чисел, побіч з хронікою та оглядами і дописами, з'явилося чимало ґрунтовних статтей, як також статтей дискусійних, що мали заеданиям вияснити становище партії в тих чи інших питаниях, зокрема в питаниях національному і аграрному. Такс саме знайшла тут місце і стаття С. Войниловича (Дм. Антоновича) на тему національного українського питания з характеристичним і недвозначним заголовком: „Неіснуюче питания".