Тема 8. “Облік основних господарських процесів”

Мета лекції – сформувати систему знань про облік основних господарських процесів.

План

1.1. Методологічні основи обліку кругообігу господарських засобів.

1.2. Облік процесу постачання.

1.3. Облік процесу виробництва.

1.4. Облік процесу реалізації і визначення фінансових результатів.

Література

Див. п.п. 3, 5, 10, 11, 12, 13, 16, 18, 19, 20, 22, 26, 31, 32, 34 із списку літератури.

На підприємстві, весь кругообіг господарських засобів можна розділити на три стадії: 1) постачання; 2) виробництво; 3) реалізації.

Засоби праці

Г роші Виробництво Продукція Продукція Гроші

Предмет праці (за собівартістю) (за ціною реалізації)

І стадія ІІ стадія ІІІ стадія

Перша стадія (постачання) передбачає витрату підприємством певної частини грошей на закупівлю засобів праці та предметів праці. При цьому, з однієї сторони беруть участь гроші, як засіб платежу і міра вартості, з іншої – цінності, які купує підприємство.

Друга стадія (виробництво) передбачає взаємодію засобів праці і предметів праці при активній ролі в цьому процесі робочої сили. Результатом другої стадії є отримання з виробництва і оприбуткування готової продукції на склад підприємства.

Третя стадія (реалізація) є завершальною фазою кругообігу господарських засобів. Вона виражається у передачі виробленої продукції за цінами реалізації шляхом купівлі-продажу. Якщо отримана виручка переважає собівартість реалізованої продукції – це означає, що підприємство отримало прибуток, якщо ні – збиток.

1.2. Облік процесу постачання

Процес постачання є невід'ємною складовою кругообороту капі­талу підприємства і полягає в забезпеченні підприємства необхідни­ми для його діяльності засобами — сировиною та матеріалами, пали­вом і запасними частинами, іншими матеріальними цінностями відпо­відно до укладених угод і договорів щодо матеріально-технічного забезпечення підприємства. Підприємство купує матеріальні цінності й сплачує їхню вартість. Крім того, воно сплачує вартість витрат за доставку матеріальних цінностей на підприємство, витрати зі стра­хування, транспортування, розвантаження тощо. Таким чином, фак­тична вартість придбаних матеріальних цінностей складається з ку­півельної вартості та транспортно-заготівельних витрат.

Основними завданнями бухгалтерського обліку придбання мате­ріальних цінностей є:

• правильне і своєчасне встановлення обсягів закупівлі;

• облік надходження матеріальних цінностей на підприємство;

• облік розрахунків з постачальниками за придбані засоби та підрядниками за транспортно-заготівельні витрати;

• визначення фактичної собівартості закуплених матеріальних ресурсів.

1.3. Облік процесу виробництва

Облік затрат на виробництво продукції, виконання робіт і на­дання послуг здійснюється на спеціально відведеному у плані ра­хунків рахунку 23 "Виробництво", на якому по дебету показуються затрати, пов'язані із виробництвом, а по кредиту — оприбуткування готової продукції на склад підприємства.

Рахунок 23 "Виробництво" по дебету кореспондує із креди­тами рахунків; 20 "Виробничі запаси" (на суму спожитих у вироб­ництві сировини, матеріалів), 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" (на суму нарахованої оплати праці працівникам, зайня­тим безпосередньо на виробництві), 13 "Знос необоротних активів" (на суму нарахованої амортизації по основних засобах і нематеріаль­них активах, які задіяні безпосередньо в процесі виробництва), 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" (на суму пов'яза­них із виробництвом виконаних для підприємства робіт сторонніми організаціями) тощо. Всі ці витрати, а також інші, в сукупності скла­дають виробничу собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

По кредиту рахунок 23 "Виробництво" кореспондує із дебе­тами рахунків: 26 "Готова продукція" (на суму оприбуткованої із ви­робництва на склад готової продукції), 25 "Напівфабрикати" (на суму отриманих відходів, які придатні для подальшого використання у ви­робничих цілях), 90 "Собівартість реалізації" (на суму виконаних робіт і наданих послуг стороннім споживачам) тощо.

Поряд з цим треба зауважити, що не всі витрати, які пов'язані із виробництвом продукції можна відразу віднести на собівартість конкретного виду продукції.