4. Закономірності, принципи та проблеми природокористування
Закономірні відтворення природних ресурсів обумовлені економічними законами та специфічними особливостями екологічного середовища, як самостійного (відокремленого від інших) виду людської діяльності.
В системі природокористування виділяють два різновиди закономірностей. До першого відносять загальну закономірність, яка виражає найсуттєвіші та сталі зв'язки процесу обміну між суспільством та природою. До другого - специфічні закономірності, що обмежені рамками виробничих відносин соціально-економічної формації.
Загальна закономірність природокористування повинна виражати речову та економічну сторону відтворення природних ресурсів.
Склад речової сторони визначають закон зберігання і перетворення енергії.
Розвиток світової індустрії супроводжується споживанням великої кількості природних ресурсів. При чисельності населення планети, рівній приблизно 7 млрд чоловік, для задоволення енер- горесурсних потреб із надр землі кожного року використовується більше 100 млрд. т природної речовини (органічної та неорганічної, відновної та невідновної тощо).
У процесі суспільного виробництва та життєдіяльності людини утворюється велика кількість твердих, рідких та газоподібних відходів, починаючи від зруйнованих будівель і закінчуючи вуглекислим газом, який ми видихаємо. Тільки в результаті невдосконаленості технологій та організації виробництва близько 40 млрд. т природної речовини у вигляді відходів щорічно потрапляє в біосферу, знижуючи ефективність функціонування живої речовини. Майже половина всіх забруднень (45%) припадає на "класичну" енергетику, побудовану на згоранні органічного палива. Значна питома вага (майже 40%) припадає на сільське господарство. Із ряду забруднювачів середовища найбільший об'єм припадає на димові гази (50%), фекальні (більше 24%), тверді (13%), та органічні відходи (12%).
Сучасна індустрія постійно зменшує кількість атмосферного кисню: більш інтенсивним є утворення вуглекислого газу при згоранні органічного палива, ніж його поглинання рослинністю, водами морів та океанів.
Збільшуються масштаби вилучення природної речовини із атмосфери. Інтенсивність забруднення навколишнього середовища нерідко призводить до порушень процесів фотосинтезу та продукування біогеоценозів, до регіональних (локальних) екологічних криз.
Безперервний обмін речовин між суспільством і природою може відбуватися при постійному продукування біогеоценозу в антропогенних умовах, які забезпечують нормальне функціонування біосфери. Це досягається шляхом штучного та природного відтворення екосистеми та прискореного застосування екологізаторов суспільного виробництва, ресурсозберігаючої технології, рекупераційних систем, очисних споруд тощо. Рекуперація відходів - це процес добування цінних речовин, які беруть участь у технологічному процесі і зазвичай потрапляють у відходи, та повернення їх в попередньому вигляді для повторного використання. В широкому розумінні - використання відходів виробництва в циклі реутилізації. Реутилізація - отримання із використаної готової продукції шляхом її переробки нової продукції того ж чи близького типу (наприклад, отримання паперу із макулатури, металу із металобрухту тощо).
Таким чином, загальна закономірність природокористування інтегрує в собі дію двох різноманітних законів: збереження та перетворення енергії (природного закону) та економії часу (економічного закону).
Збереження та перетворення необхідної для людини енергії знаходяться в безпосередній залежності від наявності та стану живої речовини - основного компонента біосфери. Тому специфіка загальної закономірності і обумовлена особливостями екологічної (природоохоронної) сфери.