2. Сучасні організаційні форми реалізації інновацій

Ефективними організаційними формами співробітниц­тва промислових фірм з вищими навчальними закладами є науково-технологічні центри, технопарки і технополіси. їх розвиток фахівці пов'язують із значними досягненнями і технологічними вибухами за останні роки.

Технопарк (науково-технічний парк) — компактно розташований науково-технічний комплекс, до складу якого входять наукові ус­танови, вищі навчальні заклади, комерційні фірми, консалтингові, інформаційні та інші сервісні служби і який функціонує на засадах комерціалізації науково-технічної діяльності.

Технополіси — об'єднання наукових, інноваційних, науково-технологічних парків і бізнес-інкубаторів на певній території з метою надання потужного імпульсу економічному розвитку регіону.

Головними завданнями технополісів є модернізація традиційних для регіону галузей промисловості і виведен­ня їх на сучасний рівень, вибір наукових напрямів, визна­чальних для даного технополісу, які можуть забезпечити випереджальний розвиток виробничої інфраструктури.

реалізуються три програми:

-створення системного промислового комплексу ви­сокого рівня: розвиток робототехніки для використання у верстатобудівній та металообробній промисловостях, під­вищення технологічного рівня всіх місцевих підприємств;

-формування міського ділового комплексу: надання широких можливостей для творчої, технічно здібної молоді; розвиток нових підприємств з інформатики, сервісу, інженерного проектування;

-розвиток на новому рівні агропромислового комплексу: активізація нових сільськогосподарських галузей і перетворення пивоварства у біотехнологічну галузь промисловості; використання робототехніки у сільському гос­подарстві.

Бізнес-інкубатор — організаційна структура, метою якої є формування сприятливих умов для стартового розвитку малих підприємств через надання їм певного комплексу послуг і ре­сурсів.

До послуг бізнес-інкубаторів відносять:

-оренду площ (офісних, виробничих, лабораторних, конференц-залів);

-технічно-адміністративне обслуговування (пошта, Іптернет, телефон, факс, ксерокс, офіс-секретар тощо);

-консультаційні (з бізнес-планування, юридичних, податкових та інших питань);

-економічні (послуги бухгалтера, фінансиста, еконо­міста, маркетолога, менеджера);

-інвестиційні (пошук інвесторів, залучення кредитів, стартове фінансування новостворених компаній, створен­ня кредитних союзів);

-науково-технічні (впровадження нових технологій, ноу-хау, нових продуктів);

-навчальні (тренінги, курси перепідготовки, навчан­ня за програмою загального менеджменту й інших еконо­мічних дисциплін, необхідних для ведення бізнесу);

ФІНА́НСОВИЙ РИ́НОК — це сукупність обмінно-перероз­подільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності.

Варіант 2

ВАЛЮТНИЙ РИНОК – це сукупність конверсійних і депозитно-кредитних-операцій в іноземних валютах, що здійснюються між контрагентами – учасниками валютного ринку по ринковому курсу або відсотковій ставці.