Законодавчі та нормативні акти, що регулюють функціонування у сфері торгівлі:

Закон України

«Про внутрішню торгівлю»

Цей Закон регулює відносини, що виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами господарювання у зв’язку з організацією і здійсненням торгівельної діяльності, а також відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при здійсненні ними торгівельної діяльності.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади здійснення торговельної та виробничо-торговельної діяльності в Україні, основи її державного регулювання, планування та спрямований на розвиток внутрішньої торгівлі на засадах конкуренції і рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів, а також визначає механізм та основи реалізації державної політики у сфері внутрішньої торгівлі.

Закон України

«Про оптові ринки сільськогосподарської продукції»

Цей Закон визначає правові засади організації діяльності оптових ринків сільськогосподарської продукції в Україні, регулює відносини в цій сфері та спрямований на захист прав і законних інтересів сільськогосподарських товаровиробників, які здійснюють оптовий продаж сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Закон України

«Про безпечність та якість харчових продуктів»

Цей Закон регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються.

Закони України

«Про захист прав споживачів»

Спрямований на регламентування екологічної безпеки у процесі реалізації продукції, товарів та захисту прав споживачів

Закон України

«Про здійснення державних закупівель»

Цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Метою цього Закону є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів.

Проблеми державного управління у сфері торгівлі та напрями їх вирішення.

Складність та важливість такого явища як внутрішня торгівля, вимагає розробки науково-обґрунтованих підходів до можливостей удосконалення внутрішньої торгівлі в Україні.

Головне завдання перед розвитком України та збільшенням внутрішньої торгівлі – необхідно забезпечити стимулювання споживчого попиту на послуги з урахуванням рівня доходів незахищених верств населення, а також створення мережі об’єктів служби побуту підвищеної комфортності для обслуговування населення з високим рівнем забезпеченості, що задовольнить потреби області у різноманітних послугах і забезпечить поповнення місцевих бюджетів.

Одним з головних моментів в такому процесі є забезпечення правової бази внутрішньої торгівлі. Звичайно необхідно враховувати закордонний досвід. Наприклад, я пропоную зменшити податкові стягнення з підприємств, що розвиваються при умові забезпечення роботою певної кількості населення краю, це дасть змогу розвиватися підприємствам, збільшувати кількість виготовляємої продукції, збільшенню зайнятості населення та їх оплати праці. А коли підприємство вже досягне певного розвитку, то можна збільшити рівень податків, що будуть не так гостро відчуватися на бізнесі підприємства.

В Україні останнім часом спостерігаються деякі небезпечні симптоми внутрішньої торгівлі. Тут мається на увазі процес накопичення взаємного «невдоволення» між суб’єктами, які здійснюють торгову діяльність, і державними органами. Перші – невдоволені тенденцією до суворішого обліку торгової діяльності (наприклад, пропозицією встановлювати на ринках касові апарати). Державні органи, зокрема податкова адміністрація, не можуть знайти реальних засобів для забезпечення податкової дисципліни, оскільки багато продавців взагалі не сплачують податків або сплачують не в повному обсязі, приховуючи дійсний товарообіг. Тому такі спірні питання необхідно вирішувати шляхом законодавчого вдосконалення.

При цьому можна навести цілу низку й інших сучасних проблем, які існують нині в торгівлі, наприклад, вимога щодо підвищення рівня освіти продавців, яка, безумовно, мала б сприяти підвищенню загальної культури в сфері торгівлі, підвищенню якості обслуговування, що має позитивно впливати на результати торгової діяльності продавців та інтереси покупців.

Одним з головних завдань процесу правового забезпечення внутрішньої торгівлі в Україні є необхідність обґрунтування та визначення загальних напрямів кодифікації законодавства, що регулює правовідносини в сфері торгівлі.

Однією із проблем є захист українського виробника. Більшість країн світу імпортує ті товари, яких не має на власному ринку. Крім того, встановлюються квоти на імпорт таких товарів, які виробляються в країні. У нас існує нагальна потреба в розробці таких законів.

З такої концепції випливає висновок про доцільність участі в процесі створення законопроекту не тільки науковців, але й провідних фахівців, які на практиці стикаються з проблемами внутрішньої торгівлі.

Аналізуючи рівень внутрішньої торгівлі Херсонської області, можна визначити ще декілька проблем, які мають великий вплив на стан торгівлі області. Звичайно кількість продукції на внутрішній ринок залежить від кількості виробленої продукції і від її якості.

По-перше, недостатнє фінансування для відродження та розвитку більшості організацій;

По-друге, погане технологічне оснащення працюючих підприємств;

По-третє, неосвічений та не кваліфікований персонал;

Підвищення якості продукції, що повинна відповідати європейським стандартам, тому що Україна прямує до ЄС та СОТ.

Для розвитку виробництва більшості товарів харчової промисловості, на якій спеціалізується Херсонська область, є необхідність розвитку сільського господарства та тваринництва.

Однією з проблем є також негативний процес міграції населення та демографічний процес.

Завдяки тому, що зменшується населення області (міграції та великий відсоток смертності і малий народжуваності), виникає проблема трудових ресурсів в області.

Тому вирішення всіх проблем можна здійснити на державному рівні. Надавати пільги підприємствам, що забезпечують роботою населення, в свою чергу підприємства навчають працівників всім особливостям роботи шляхом відправлення на спеціалізовані курси або навчання на підприємстві висококваліфікованим спеціалістом. Завдяки цьому збільшиться економічний розвиток краю, зменшаться міграційні процеси, і, можна стверджувати, що емігранти повернуться до України, потужність підприємства буде набирати обертів завдяки високій кваліфікації працівників, які зможуть пропонувати ефективні пропозиції або варіанти вирішення проблем, в межах їх кваліфікації. Пільги держави нададуть змогу не тільки збільшити штат працівників, але й можливість технологічного переоснащення, завдяки якому підніметься якість продукції та розшириться відсоток внутрішнього ринку.

Таким чином, для розвитку торгівлі як внутрішньої так і зовнішньої та розвитку економіки України взагалі, потрібне лише державне втручання, що допоможе вирішенню багатьох проблем.

Механізми державного регулювання сталим розвитком роздрібної торгівлі.

До суб'єктів державного регулювання сталим розвитком торгівлі доцільно віднести державні (центральні та регіональні) органи регулювання торгівлею, апарат управління торговельних підприємств, а також громадські організації й об'єднання.

Рис. 1. Взаємозвязок субєктів та обєктів державного регулювання

сталим розвитком торгівлі з інтересами споживачів і робітників торговельних підприємств

Суб'єкти та об'єкти державного регулювання сталим розвитком торгівлі є носіями і споживачами інформації про параметри сталого розвитку, що дозволить враховувати умови мінливого ринкового середовища, проводити самодіагностику та самоаналіз, а також виробляти відповідну стратегію управління. В цьому полягає головна відмітна ознака суб'єктів та об'єктів державного регулювання сталим розвитком торгівлі.

Функції регіональних органів регулювання торгівлею в сучасних умовах повинні бути спрямовані на забезпечення розвитку торгівлі, становлення ринкових відносин, а також оперативне керівництво й контроль за діяльністю торговельних підприємств. Зроблено висновок, що взаємовідносини міських відділів торгівлі з підприємствами необхідно будувати на договірній основі, яка забезпечує задоволення взаємних інтересів.

Різноманіття властивостей і ознак різних видів виробничо-господарської і комерційної діяльності торгового підприємства обумовлює різноманіття показників, що відображають соціально-економічні вимоги до сталого розвитку торгівлі.

Важливим чинником для вироблення науково обґрунтованої системи господарського механізму є розвиток економічної науки та рівень підготовки кадрів. Висока кваліфікація керівників і фахівців у торгівлі дасть можливість застосувати сучасні методи управління й прийняти оптимальні управлінські рішення.

Складником системи господарського механізму торгівлі є соціально-економічний механізм регулювання сталим розвитком торгівлі, життєздатність якого визначається його адекватністю зовнішньому середовищу. У той же час особливості механізму регулювання сталим розвитком торгівлі створюють умови для його самостійного розвитку.

Господарський механізм регулювання сталим розвитком торгівлі відзначається особливо вираженим соціальним спрямуванням. Його кінцева мета - якнайповніше задовольняти попит населення при високій якості обслуговування, що вимагає додаткових затрат матеріальних і трудових ресурсів. Багато в чому це залежить від впровадження прогресивних форм розвитку торгівлі, вдосконалення складу торговельної мережі.

Соціально-економічний механізм регулювання сталим розвитком торгівлі показано на рис. 2.

Розглянуті показники сталого розвитку роздрібної торгівлі й чинники, що справляють вплив на формування сталого розвитку торгівлі, дають можливість обґрунтувати принципи формування стратегії сталого розвитку підприємства, виявити пріоритетні цілі і розробити методи їх досягнення.

При визначенні принципів формування стратегії сталого розвитку торговельного підприємства важливе значення має гармонізація використання економічних, трудових і матеріальних ресурсів з орієнтацією на безперервне підвищення соціальної ефективності.

Рис. 2. Механізм регулювання сталим розвитком роздрібної торгівлі

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2014 р. N 533