20. Форми організації навчання учнів математики. Технологічні прийоми організації роботи учнів у групах

Форми: фронтальна, групова, індивідуальна. Організовуючи роботу у групах, вчитель має розбити завдання на мікрочастинки. Учні розподіляють між собою мікрочастинки завдання, виконують їх, а потім – моделюють елементи розв’язку у спільний проект – результат виконання.

21. Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів з математики. Технологічні прийоми побудови диференційованих за рівнем складності контрольних робіт з математики

З метою забезпечення ефективних вимірників якості навчальних досягнень та об’єктивного оцінювання введена 12-бальна шкала оцінювання, побудована за принципом підсумовування набутих знань, умінь і навичок з урахуванням зростання рівня особистих досягнень учня. Виходячи з критеріїв оцінювання рівня навчальних досягнень учнів початкових класів з математики, 11 балів можна поставити дитині за вільне володіння, визначеним програмою, навчальним матеріалом, вміння правильно розв’язувати завдання з необхідним обгрунтуванням; 12 балів — за здатність до розв’язування завдань з логічним навантаженням, завдань на кмітливість (методика роботи над завданнями з логічним навантаженням буде розглянута нами у темі 3).

З метою заохочення кожного учня до більш високих досягнень можна завдання контрольних (самостійних) робіт диференціювати за рівнем складності (два рівня: а і б). Якщо учень правильно виконує кожне завдання рівня а, то йому можна поставити максимально 9 балів. Це означає, що дитина вміє правильно виконувати завдання, які містять два–три кроки (дії), з достатнім поясненням. Якщо дитина правильно виконує кожне завдання рівня б, то їй можна поставити максимально 11 балів. Це означає, що дитина вміє правильно виконувати завдання, які містять три–чотири кроки (дії) з достатнім поясненням. Якщо дитина правильно виконує всі завдання рівня б та ще й додаткове завдання — завдання з логічним навантаженням (завдання з зірочкою), то їй можна поставити 12 балів.

22. Принципи побудови підручників з математики. Особливості розкриття програмного змісту у підручниках

Принцип науковості, доступності, чіткості формулювання визначень, законів, закономірностей тощо, відповідності розділів, тем програмі. Вивченню нової теми передує підготовча робота, розкриття нової теми: певна наукова інформація з наведенням певних прикладів, зразків розв’язання, потім – система завдань: від репродуктивних до творчих.

23. Шляхи підвищення ефективності уроку математики

Розуміння вчителем своєї ролі як посередницької, готовність до конструктивної взаємодії з учнем; центральною ланкою при вивченні кожної теми має бути вивчення математичного поняття і його властивостей; удосконалення технічних засобів навчання, форм і методів контролю успішності учнів; побудова уроку математики як цілісного творчого процесу.

24. Ієрархія цілей уроку математики. Значення їх реалізації у навчально-виховному процесі для розвитку особистості молодшого школяра

Систему цілей або цільових орієнтирів навчання представляють: освітні, розвивальні, виховуючі, соціальні. Освітні орієнтири передбачають оволодіння у процесі навчання знаннями у вигляді гнучких систем, придатних до застосування у різних навчальних та життєвих ситуаціях, засобами розумової діяльності; уміннями відтворювати в навчальній діяльності логіку наукового пізнання. Отже, основна дидактична задача полягає в тому, щоб допомогти учням самостійно здобувати знання і застосовувати їх у різних навчальних та життєвих ситуаціях. Розвивальні орієнтири спрямовані на розвиток поняттєвого, творчого та дивергентного мислення, інтелектуально-творчих умінь, індивідуальних пізнавальних і творчих здібностей (умінь порівнювати, зіставляти й синтезувати інформацію; оцінювати як сам процес, так і результат; обґрунтовувати, міркувати, передбачати наслідки; бути здатним до перегрупування ідей і зв'язків). Виховуючі орієнтири спрямовані на допомогу учням у самовизначенні і саморозвитку, виховання наполегливості, організованості, витримки, чуйності, поваги до думок партнера, емоційної стійкості у контакті; здатності підпорядковувати особисті цілі й бажання спільній справі. Соціальні орієнтири передбачають формування комунікативних умінь, які представляють собою здатність мовця до конструктивної взаємодії з учасниками акта спілкування.