4. Вимоги до оформлення бакалаврської роботи

Бакалаврську дипломну роботу необхідно оформлювати відповідно до державного стандарту України. Таким стандартом є ДСТУ 3008-95 "Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». Тому вимоги до структури й оформлення бакалаврської роботи розроблено на базі "Основних вимог до дисертацій та авторефератів дисертацій [Бюлетень ВАК України. – 2007. – № 6. – С. 9 – 17] і ДСТУ 3008-95 "Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення".

Зміст, обсяг та структура бакалаврської дипломної роботи

Структура бакалаврської кваліфікаційної роботи повинна містити:

• титульний аркуш;

• зміст;

• вступ;

• основну частину;

• висновки;

• список використаних джерел;

• додатки (за необхідності).

Орієнтовний обсяг дипломної роботи 60-80 сторінок.

4.1. Титульний аркуш містить:

• найменування вищого навчального закладу і кафедри, де виконано дипломну роботу;

• прізвище, ім’я, по батькові автора;

• назву роботи;

• шифр і найменування спеціальності;

• кваліфікаційний рівень, на який претендує студент;

• науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника;

• місто і рік.

4.2 Зміст має включати:

• вступ;

• найменування всіх розділів, підрозділів, пунктів (підпунктів, якщо вони мають заголовки) основної частини роботи;

• висновки та рекомендації;

• перелік посилань;

• найменування додатків із зазначенням сторінок цих матеріалів

4.3. Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми. У вступі стисло подається загальна характеристика роботи у такій послідовності:

Актуальність теми.

В актуальності слід розкрити сутність проблеми, її значущість, роботи відомих науковців які працювали над даним питанням, обґрунтування необхідності свого дослідження.

Мета і завдання дослідження.

Мету дослідження формулюють одним реченням. Щоб досягти поставленої мети, треба розв’язати кілька (як правило, 3–5) завдань. Мета і завдання мають бути взаємопов’язані і розкривати тему роботи.

Об’єкт і предмет дослідження.

Одне речення із зазначенням процесу, явища тощо, обраного для дослідження.

Методи дослідження.

Перелік методів, якими досягатиметься розв’язання кожного конкретного завдання дослідження.

Джерела дослідження.

Тут подається не перелік наукових праць, які автор аналізуватиме у своїй роботі, а зазначається коло тих джерел, які автор досліджуватиме і звідки братиме фактичний матеріал.

Практичне значення одержаних результатів.

Рекомендація щодо можливого використання результатів бакалаврської кваліфікаційної роботи.

4.4 Основна частина.

Основна частина складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом обраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

Основна частина складається з таких складових:

• теоретичної;

• аналітично-дослідницької;

• практичної;

• загальних висновків та рекомендацій;

• списку використаних джерел.

Теоретична частина містить огляд сучасного стану розробки і практичної реалізації проблем, які є предметом дослідження. Її розробляють на підставі вивчення спеціальної загальнотеоретичної монографічної літератури, нормативно-законодавчої бази та ін. У даній частині бакалаврської роботи розглядаються основні категорії, законодавчі акти, ідеї за допомогою яких буде розробляться проблема, ступінь дослідженості проблеми, методологічна основа дослідження. Теоретична модель пошуку шляхів розв’язання проблеми використовується для аналізу відповідної інформації в аналітичній частині, пошуку у дослідницькій та обґрунтування рекомендацій, пропозицій і висновків – у проектній частині.

Аналітично-дослідницька частина є основою бакалаврської роботи і містить поглиблений аналіз проблеми відповідно до досліджуваної теми. Зміст і структура її визначається темою і спрямована на виявлення напрямів удосконалення об’єкта і предмета дослідження. Форма подання аналітичного матеріалу може бути довільною (словесна, графічна, таблична, у вигляді моделей, блок-схем тощо). Використовується для детального вивчення певного явища, процесу, об’єкта і є завершенням аналітичної частини. Аналітична частина має завершуватися висновками, де у стислій формі наводяться результати проведеного аналізу.

Практична частина включає в себе матеріал, який обґрунтовує розроблені проектні рішення, рекомендації (програми, плани, стратегічні рішення тощо) та методики спрямовані на розв’язання проблеми, що визначена у темі бакалаврської роботи, на конкретному соціальному об’єкті.

Висновки та рекомендації розміщують на окремому аркуші і повинні містити відповіді на поставлені завдання для підтвердження досягнення поставленої мети. У висновках викладаються найважливіші теоретичні та практичні результати дослідження.

Список використаних джерел повинен містити в собі бібліографічний опис всіх використаних джерел і складений в алфавітному порядку згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Список літератури – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних показників повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв. Якщо в роботі використані архівні джерела та правові документи, їх виділяють в окрему групу і починають з них список використаних джерел. Літературні джерела іноземною мовою подаються наприкінці загального списку, після них називають Інтернет джерела.

Додатки розміщуються на окремих аркушах після списку використаних джерел, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Додаток починають з нової сторінки, даючи заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої літери симетрично стосовно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово додаток і велика літера, що позначає додаток, наприклад: Додаток А.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г', Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б, Додаток В і т.д. Єдиний додаток позначається як Додаток А, Б, В.

Текст кожного додатка, за потреби, може бути поділений на розділи й підрозділи, пронумеровані в межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад:

А.3 – третій розділ додатка А;

В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад:

рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д;

формула (А. 1) – перша формула додатка А.