2.2.2. Розрахунок об’єму допоміжних робіт.

Річний обсяг допоміжних робіт визначається як певна доля робіт загального річного обсягу робіт по СТО. Обсяг допоміжних робіт (для СТО з кількістю постів більше 30) складає 20%, і визначається за формулою:

Т_доп = T_∑ · % /100, (2.6)

де: Т_доп – річний обсяг допоміжних робіт, люд.год.;

% – відсоток річного обсягу допоміжних робіт в залежності від кількості постів СТО.

Т_доп = 146994* 20 / 100 = 29399 люд.год.

2.2.3. Розрахунок трудомісткості постів і відділень.

Визначаємо кількість постів у першому наближенні (остаточна кількість постів визначається у подальшому при розрахунку їх за видами робіт):

Х = Т_ΣП · к_Н / Д_рр · n · t_ЗМ · р · к_в, (2.7)

де: к_Н – коефіцієнт нерівномірності завантаження постів (к_Н = 1,12);

Д_рр­ – кількість робочих днів на рік, дн.;

n – кількість змін роботи на добу;

t_зм – тривалість зміни;

р – чисельність одночасно працюючих на одному посту робітників ( для попереднього розрахунку р = 1,5);

к_в – коефіцієнт використання робочого часу поста (для попередніх розрахунків к_в = 0,93);

Х = 144797· 1,12 / 305 · 1.5· 8 · 1,5 · 0,93 =162172/5106=31 постов

-трудомісткість постових робіт визначається за формулою:

%/100

де: %- відсоток робіт,що припадає на робочі пости. Зважаючи на те, що кількість постів ще невідома, то для розрахунків використовуємо середнє значення постових робіт, яке складає 77.84%.

Т п=146994*77.84/100=114420

На підставі визначеної кількості постів за формулою ( 2.8 )

вибираємо з таблиці 8.2 стор.228 Несвітський розподіл трудомісткості

за видами робіт і місцем їх виконання

Складаючи таблицю розподілу трудомісткості робіт ТО та ПР за видами та місцем їх виконання, визначаємо розподіл обсягу робіт за видами робіт за формулою:

T_i = T · T(%) / 100%, (2.9)

де: T_i – річна трудомісткість за даним видом робіт, люд.год.;

T – сумарний об’єм основних робіт за рік, люд.год.

T(%) – відсоток за нормативами, який визначено на даний вид робіт, %;

Таблиця 2.1- Розподіл трудомісткості робіт ТО та ПР за видами та місцем їх виконання.

Види робіт		Розподіл обсягу робіт
		Всього				На робочих постах кількість постів – 31				на виробничих дільницях
		%		Люд. Год		%		люд.год.		%		люд.год.
Діагностичні	4		100		4		10834		0		0
ТО в повному обсязі	8		100		8		21669		0		0
Мастильні	2		100		2		5417		0		0
Регулювальні по встановлен­ню кутів передніх коліс	3		100		3		8125		0		0
Ремонт і регулювання гальмівних систем	3		100		3		8125		0		0
Електротехнічні	2		2288		80		1830		20		458
Роботи по системі живлення	2		2288		70		1602		30		686
Акумуляторні	2		2288		10		229		90		2059
Шиномонтажні	1		1144		30		343		70		801
Ремонт вузлів і агрегатів	10		11442		50		5721		50		5721
Кузовні та арматурні (жерстяницькі, мідницькі, зварювальні)	35		40047		75		30035		25		10012
Фарбувальні та антикорозійні	25		28605		100		28605		-		-
Оббивні	5		5721		50		2861		50		2861
Слюсарно-механічні	8		9154		0		0		100		9154

Т_доп= Т_заг * b люд.год. ( 2.10 )

де b частка допоміжних робіт відносно загальної трудомісткості

Т_доп = 114420 * 0,20 = 22884

3 Проектування постів діагностування

3.1 Схема технологічного процесу діагностування автомобілів

Сучасні СТО оснащені необхідним діагностичним обладнанням .

Діагностування автомобілів проводиться: за заявками клієнтів, як самостійний вид послуг; при прийманні на СТО; при ТО і Р; перед видачею автомобіля власнику для перевірки якості обслуговування.

Найбільше надається заявок на діагностувальні роботи по перевірці і регулюванні кутів установки керованих коліс,динамічнному балансуванні коліс, по системам електрообладнання і живлення двигуна . Це пояснюється тим, що роботи цих вузлів і систем значно визначають витрати на експлуатацію автомобіля, вони зв`язані зі знсом шин і паливною економічністю.

Значна частина контрольно – регулювальних робіт з використовуванням діагностичних засобів проводиться безпосередньо в процесі ТО і Р автомобілів. В основному це відноситься до робіт по обслуговуванню і ремонту двигунів, електрообладнання і ходової частини, які виконуються, як правило з використанням переносних приладів безпосередньо на постах

ТО і Р.

Спеціалізовані дільниці оснащюються необхідним обладнанням, яке забезпечує перевірку технічного стану автомобіля.

Визначаємо кількість постів діагностування:

Х = Т_ΣП · к_Н / Д_рр · n · t_ЗМ · р · к_в, (2.11)

де: к_Н – коефіцієнт нерівномірності завантаження постів (к_Н = 1,12);

Д_рр­ – кількість робочих днів на рік, дн.;

n – кількість змін роботи на добу;

t_зм – тривалість зміни;

р – чисельність одночасно працюючих на одному посту робітників ( для попереднього розрахунку р = 1,5);

к_в – коефіцієнт використання робочого часу поста (для попередніх розрахунків к_в = 0,93);

Х = 10834· 1,12 / 305 · 1.5 · 8 · 2 · 0,93 = 12134/6808=2

Приймаємо 2 пости

3.2 Визначення чисельності робітників дільниці
До виробничих робочих відносяться робочі зон і ділянок, що безпосередньо виконують роботи по ТО і ПР легкових автомобілів. Розрізняють технологічно необхідне і штатне число виробничих робочих
Визначення явочної чисельності робітників
					чол.		(2.12 )
	Де		річний номінальний фонд часу
	Визначення річного номінального фонду часу
					год		( 2.13 )
	де		календарна кількість днів за рік
			кількість вихідних днів за рік
			кількість святкових днів за рік
			Тривалість робочої зміни
			кількість передсвяткових днів за рік
			кількість скорочення годин в передсвяткові дні
		= 10834 / 2001 = 5чол
Штатна чисельність виробничих робочих забезпечує виконання добової і річної виробничої програми станції технічного обслуговування: Рш = Т∑/Фш, (2.14) де: Рш – штатне число виробничих робочих, чол; Фш – річний фонд часу штатного робітника, год. Річний фонд часу штатного робітника визначають за формулою: Фрд = (Дк-(Дв+Дс+Двід+Дпп)) • tзм - Дпс • tск (2.15) де: Двід -дні відпустки; Дпп - дні пропусків за поважними причинами; Фрд = (366-(105+10+24+6))•8 - 7•1 = 1771 год. Рш = 10834 / 1771 = 6чол 3.3 Вибір технологічного устаткування відділення таблиця 2.2
найменування обладнання			тип і модель		площа   в плані мм		Кількість	Загальна площа м^2
1 верстак слюсарний			ОРГ-1468-01		1400х800		1	1.12
2 стелаж			Вл. вигот.		1400х450		2	1,26
3 Шафа для приладів					900х600		2	1.08
4 Стіл діагноста					1500х600		1	0,9
5 Скринька для відходів					550х450		2	0.24
6 Стенд для діагностування гальмівних систем			К – 208		3500х880		1	-
7 Пульт для керування стенда К – 208					1400х800		1	1.12
8 Стенд для визначення тягово-економічних показників			К – 409		3500х1080		1	-
9 Пульт керування стенда К – 409					1400х450		1	0.63
Загальна площа								6.35

Загальна площа, яку займає технологічне обладнання

6.35 м²

Визначаємо площу поста діагностування:

F_д = ( F_А *Х_П + F_обл ) * к_щ м² ( 2.16 )

де к_щ - коефіцієнт який визначає щільність розташування технологічного обладнання

F_від = ( 6.56*2+6.35) *4.5 = 87

Відповідно до вимог БніП приймаємо габаритні розміри поста діагностування 12х6

Площа для планування становить 72 м²

3.1 Будівельні дані поста діагностування
Пост розташований в будівлі каркасного типу із сіткою колон 12х6 м
Будівля змонтована із залізобетонних конструкцій.
Перекриття із залізобетонних плит з ухилом 10 %. Фундамент –стрічковий
глибина закладення 1,2 м. Гідроізоляція в стінах установлюється
з двох прошарків рубероїду. Для захисту фундаменту від вологи
передбачена асфальтобетонна відмостка шириною 1 м.
Електропостачання здійснюється від місцевих електромереж з напругою 220 В і 380 В. Для технологічного устаткування, розрахованого на 12 В і 36 В,
зниження напруги проводиться за допомогою трансформаторів.

4. Організаційна частина

4.1 Заходи безпеки на постах діагностування

Робітники, які проводять обслуговування та ремонт транспортних засобів, агрегатів, вузлів та деталей, повинні забезпечуватись справним інструментом та пристроями, що відповідають вимогам техніки безпеки.

Перед початком роботи слід перевіряти весь інструмент. несправний інструмент необхідно замінити.

Під час роботи устаткування не допускається його чищення, змащення або ремонт. Пристрої та інструменти, необхідні для виконання робіт, повинні використовуватись за призначенням, їх слід розміщувати у легкодоступних місцях таким чином, щоб виключалась можливість випадкового переміщення чи падіння.

Робочі місця, виконання робіт на яких пов’язано з небезпекою для працюючих, повинні позначатися знаками безпеки згідно з державним стандартом 12.04.026-76 та відповідними галузевими нормами.

До роботи на стендах діагностування допускаються тільки оператори – діагности, а також слюсарі – авторемонтники, які пройшли спеціальну підготовку за правилами їх експлуатації.

Стенди повинні підлягати обов`язковій періодичній перевірці державними або галузевими контролюючими органами.

На постах діагностування при випробуванні автомобілів на динамометричних або гальмівних стендах забороняється: тримати автомобілі на піднятих площинах; розпочинати роботу без підкладок ( упорів ) під передні і задні колеса; розпочинати роботу з відкритою випускною трубою без надітого наконечника відсосу відпрацьова них газів з датчиком газоаналізатора, а також з підтіканням палива в паливопроводах, які зєднують карбюратор з витратоміром, палити при роботі на стенді,

постороннім особам знаходитись на площинках стеду, біля вентилятора обдуву автомобіля.Для зменшення шуму приміщення відокремлюють звукопоглинаючими подвійними скляними перегородками від стендів, на яких відбуваються випробування при працюючому двигуні.

В приміщенні встановлюють вентиляцію, яка забезпечує 5 – 10 кратний обмін повітря за 1 год.

Для підвищення безпечної роботи на сучасних стендах вони обладнуються додатковими пристроями: дистанційними пультами керування, підйомними платформами і блокуючими пристроями для полегшення виїзду автомобіля зі стенда, вентиляторами, запобіжними роликами для недопущення випадкового викиду автомобіля зі стенда і для можливої безпечної перевірки автомобілів з керуючими передніми ведучими колесами.

Під час перевірки тягово – економічних показників легкових автомобілів на стендах небхідно витримувати слідуючі заходи безпеки.

Проїзд до місця випробовувань повинен бути вільним. Забороняється ставити на стоянку автомобілі безпосередньо перед автомобілем, який випробовується або за ним.

При експлуатації стенда необхідно користуватись Єдиними вимогами безпеки і виробничої санітарії до конструкцій технологічного обладнання для ремонту і технічному обслуговуванню автомобільного транспорту.

Складові частини стенда повинні бути заземлені. Підєднання стенда до електричної мережі повинно бути таким, щоб його можна було легко обезструмити. Технічне обслуговування і ремонт стендів проводиться тільки після їх відключення від мережі.

Забороняється проводити випробування автомобілів з шинами, стан яких знаходиться в межах граничного зносу за умовами безпеки дорожнього руху. Тиск в шинах автомобілів, які випробовуються, повинен відпповідати рекомндаціям заводів – виробників для руху з великою швидкістю і максимальним навантаженням.

Автомобілі з явними дефектами вузлів, які підлягають навантаженням в процесі випробувань не допускаються без ліквідації цих дефектів.

Категорично заборонено з`їзжати з роликів стенду при повному відкритті дросельної заслінки.

Перед початком роботи слід перевіряти весь інструмент, несправний інструмент необхідно замінити.

Під час роботи устаткування не допускається його чищення, змащення або ремонт. Пристрої та інструменти, необхідні для виконання робіт, повинні використовуватись за призначенням, їх слід розміщувати у легкодоступних місцях таким чином, щоб виключалась можливість випадкового переміщення чи падіння.

Робочі місця, виконання робіт на яких пов’язано з небезпекою для працюючих, повинні позначатися знаками безпеки згідно з державним стандартом 12.04.026-76 та відповідними галузевими нормами

5. Конструкторська частина

Конструктивні особливості гальмівних систем сучасних автомобілів (оснащення їх додатковими пристроями – підсилювачами, антиблокуючими пристроями,автоматичне регулювання ) і підвищення вимог до їх гальмівних якостей обумовлюють необхідність використання для їх перевірки спеціального стендового обладнання.

На СТОа в основному використовуються силові роликові стенди, які забезпечують постійною силою навантаження гальм від незалежного джерела енергії.

Дуже часто на СТОа використовуються стенди моделі К – 208 М.

Роликовий блок стенда К – 208 М складається з двох роликів 1, звязаних між собою ланцюговою передачею2, привідного мотор – редуктора 6 , і датчика вимірювання зусилля 4. Корпус мотор – редуктора встановлений в підшипникових опорах, і його реактивний момент при гальмуванні сприяється датчиком вимірювання зусилля і перетворюється на відповідному індукторі.

Ефективність використання стендів залежить від правильного включення їх в технологічні процеси.

Реальна практика показала, що стенди для перевірки гальм доцільно використовувати в слідуючих випадках: при прийнятті і видачі автомобілів,

перевірці гальм за заявками клієнтів, перевірці і регулюванні гальм в процесі проведення ТО і ремонту.

Роликовый блок стенда К-208М:

1 — ролики; 2 — ланцюгова передача; 3 — на­тяжний пристрій; 4 — датчик виміру зусилля; 5 — важіль;

6 — мотор-редуктор; 7 — муфта

Література

1 Афанасьев Л.Л., МасловАЛ., Колясинский В.С. Гаражи и станции техни­ - ческого обслуживания автомобилей. — М.: Транспорт, 1980. — 215 с.

2 В.М.Грибков,П.А.Карпекин Справочник по оборудованию для технического обслуживания и текущего ремонта автомобилей. – М: Россельхозиздат 1984 г.

3 ДНАП 000-1.28.97 Правила охорони праці на автомобільному транспорті Київ, 1997 р.

4 ДСТУ 2389-94. Технічне діагностування та контроль технічного стану. Терміни та визначення. — К.: Держстандарт України, 1999.

5 Дунаев А.П. Организация диагностирования при обслуживании авто- мобилей. — М.: Транспорт, 1987. — 207 с.

6 Карташов В.П. Технологическое проектирование автотранспортних предприятий. — М.: Транспорт, 1981. — 175 с.

7 Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів: Підруч­ - ник. — К.: Знання-Прес, 2003. — 511

8 Напольский Г.М. Технологическое проектирование автотранспортних предприятий и станций технического обслуживания: Учебник. — М.: Транс­ - порт, 1985. — 231 с.

9 Міністерство транспорту України Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту 1998 р.

10 Самойленко В.М. Методичний посібник для виконання курсових проектів Одеса 2004 р.

11 Табель технологического оборудования автотранспортних предприятий. Киев: Минавтотранс УССР, 1984 г.

12 Фастовцев Г.Ф. Организация технического обслуживания и ремонта легкових автомобилей – М. Транспорт, 1989. – 240 с.

значить в гальмівні механізми коліс попала волога. Необхідно прогріти гальма ко

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ОДЕСЬКИЙ АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ КОЛЕДЖ

КП 30 ТО . 16 . 04 ТД

АЛЬБОМ

технологічних документів

На діагностування гальмівних систем легкових автомобілів

розробив

перевірив Самойленко В.М.

ПОСТОВА КАРТА

НА ДІАГНОСТУВАННЯ ГАЛЬМІВНОЇ СИСТЕМИ

ЛЕГКОВИХ АВТОМОБІЛІВ

ВИКОНУЄ МЕХАНІК – ДІАГНОСТ V РОЗРЯДУ

ТРУДОМІСТКІСТЬ 30,0 ЛЮД .ХВ.

1. Встановити автомобіль на стенд

2.Встановити датчик виміру зусилля натискання на гальмівну педаль

3. Ввімкнути електродвигун стенда і заміряти гальмівні зусилля ( без натискання на гальмівну педаль ),

які визвані опором коченню коліс. Ця величина пропорційна вертикальному навантаженню на колесо і для легкового автомобіля складає 49 – 196 Н.

Якщо сила опору коченню колеса виявляється підвищеною і складає приблизно 294 – 392 Н і більше, це означає, що колесо загальмоване. В даному випадку еобхідно визначити причину загальмування колеса

4. Повільно натиснути на гальмівну педаль з зусиллям не більше 392 Н і зняти значення. Допустима різниця гальмівних сил

для коліс одної вісі не повинна бути більше 20%.

5. Повільно натиснути на гальмівну педаль так, щоб створити на кожному колесі гальмівну силу біля 490 – 784 Н і підтримувати її постійною на протязі 30 с. Якщо визначиласб велика різниця в показаннях гальмівних сил або стрілка приладу не рухається, ліс.

Якщо різниця залишається сталою, то це пояснюється слідуючими причинами:

поверхня гальмівних накладок забруднена мастилом і має низький коефіцієнт тертя,

поршні робочих циліндрів повністю не рухаються.

6. При відпусканні гальмівної педалі вимірювальні стрілки вертаються до мінімальних величин, які створюються опором коченню. За швидкістю і рівномірностю повернення стрілок оцінюють одночасність і розгальмовування коліс.

7. Збільшуючи зусилля натискання на гальмівну педаль до 49 Н, реєструють гальмівні сили при блокуванні коліс.

В процесі цих випробувань оцінюють рівномірність роботи гальм.

Якщо спостерігається незначне збільшення гальмівних сил на двох колесах, то це означає, що тип накладок, які викоримтовуються має високу твердість і не придатний, або поверхня накладок забруднена залишками мастильних матеріалів.

Якщо спостерігається швидке збільшення гальмівних сил ( наприклад при зусиллі на педалі, рівному 98 Н, гальмівна силана колесах складає 833 Н, а при збільшенні зусилля на педаль до 196 Н гальмівна сила на колеса збільшується близько до 1960Н ) значить гальма можуто самоблокуватись.

8. Аналогічно перевіряють гальма задніх коліс.

9. Підсумовуючи таким чином гальмівні сили на кожному колесі, визначають більшу гальмівну силу, яка повинна бути

не менше 60 % від повної маси автомобіля.

10. Для перевірки ручного ( стоянкового ) гальма необхідно поступово переміщати важіль соянкового гальма до початку блокування коліс. Цю операцію слід проводити дуже обережно, так як в мить блокування коліс автомобіль, не утримуваний незагальмованими передніми колесами, може зрушити зі стенда назад. Тому під час випробувань на відстані 2 м від автомобіля не повинно бути людей.

Переміщуючи важіль ручного гальма, рахують кількість трісків храпового механізму для того, щоб перевірити вірність регулювання приводу. Одночасно перевіряють ефективність гальмування і рівномірність дії привода. Технічно справне ручне гальмо повинно забезпечувати гальмівні сили на двох колесах, сума яких не повинна бути менше 25 % від повної маси автомобіля.