- •1, 4, 7. Решение нелинейных уравнений
- •2.Транспортная задача линейного программирования
- •9. Файловый ввод-вывод
- •12. Системный анализ
- •17.Смешанные, стратегии в матричных играх. Основная теорема матричных игр.
- •18. Моделювання випадкових факторів.
- •19. Первая интерполяционная формула Ньютона.
- •20. Числові характеристики випадкових величин.
- •21. Моделирование параллельных процессов.
- •22(19,25). Наближення функцій. Задача інтерполяції.
- •23. Математичне сподівання випадкової величини, його властивості та формули для обчислювання.
- •26. Булева алгебра
- •27. Класифікація моделей.
- •28. Численное дифференцирование .
- •30. Полиморфизм
- •31. Численное интегрирование.
- •32. Канонічні форми булевих функцій, способи побудови канонічних форм
- •33. Наследование
- •36.Об'єктно - орієнтоване програмування та його головні принципи
- •40. Методи розв'язування задачі Коші системи звичайних диференціальних рівнянь. Метод Ейлера. Методи типу Рунге-Кутта. Методи з вибором кроку інтегрування.
- •Розв’язування систем однорідних рівнянь з сталими коефіцієнтами методом Ейлера.
- •41. Методи спрощення булевих функцій
- •42. Процедури та функції. Призначення процедур та функцій. Формальні та фактичні параметри. Глобальні та локальні дані. Параметри значення і параметри змінні.
- •43. Методи розв'язування крайових задач системи звичайних диференціальних рівнянь. Різницеві схеми для рівнянь другого порядку. Методи прогонки.
- •44. Повні системи булевих функцій та базиси.
- •45. Використання стеку для організації рекурсивних обчислень.
- •46. Общая задача линейного программирования
- •50. Двійковий пошук на впорядкованій множині.
- •51. Динамічні структури даних. Стеки. Черги.
- •52. Симплекс-перeтворення. Симплекс-метод.
- •53. Алгоритми сортування.
- •54. Динамічні структури даних. Списки.
- •55. Теорема двоїстості. Двоїстий критерій оптимальності. Двоїстий симплекс-метод.
- •56. Керування подіями. Програмування обробки подій.
- •Виды событий.
- •События от мышки.
- •События от клавиатуры.
- •События сообщений.
- •"Пустые" события.
- •Передача событий.
- •57. Вказівники. Розподіл динамічної пам’яті.
- •58. Транспортна задача лінійного програмування. Методи знаходження початкового базисного розв'язку.
- •6.2. Умова існування розв'язку транспортної задачі
- •59. Математичне моделювання і диференціальні рівняння.
- •60. Мови програмування та їх класифікація
- •61. Транспортна задача лінійного програмування. Метод потенціалів.
- •6.2. Умова існування розв'язку транспортної задачі
- •6.3. Метод потенціалів
- •6.3.1. Алгоритм методу потенціалів складається з таких етапів.
- •6.3.2. Методи побудови опорного плану тз
- •Метод північно-західного кута
- •62.Задачі і методи математичного моделювання і системного аналізу. Приклади математичних моделей для детермінованих і випадкових процесів(див. 18).
- •63. Реляційна модель бази даних.
- •65. Моделювання процесів керування у живій природі біологічних, екологічних, процесів автоматизованого керування.
- •66. Інформаційна модель концептуального рівня. Основні поняття. Еволюція концепції бази даних. Типи запитів.
26. Булева алгебра
Нехай задане деяка множина М и набір операцій Ф, виконуваних на цій множини: Ф = {1, 2,..., n}, тоді двійка множин А = (М, Ф) називається алгеброю. Множина М називається основною чи несущєю множиною. Множина Ф називається сигнатурою операцій чи просто сигнатурою.
Визначення: Булєвою алгеброю В = (М, , 0, 1) називається множина М с двома бінарними операціями “” і “”, однією унарною операцією інверсії “” у сигнатурі і двома відзначеними елементами (універсальними границями) “0” і “1”, причому для будь-яких x1, x2, x3, що належать множині M, набір операцій задовольняє наступним тотожностям:
Основні тотожності булєвої алгебри
x1x2=x2x1; x1x2=x2x1; комутативність
x1(x2x3)=(x1x2)x3; x1(x2x3)=(x1x2)x3; асоціативність
x1(x2x3)=(x1x2)(x1x3); x1(x2x3)=(x1x2)(x1x3); дистрибутивність;
x10=0; x10=x1; x11=x1; x11=1; 0=1; 1=0;
універсальні границі;
x1x1=x1; x1x1=x1; ідемпотентність;
x1x1=0; x1x1=1; (x)=x; доповнення і інволютивність
x1(x1x2=x1; x1(x1x2)=x1; поглинання;
(x1x2)(x1x2)=x1; (x1x2)(x1x2)=x1; склеювання;
x1(x1x2)=x1x2; x1(x1x2)=x1x2; (x1x3)(x2x3)= (x1x3)(x2x3)= =(x1x3)(x2x3)(x1x2); =(x1x3)(x2x3)(x1x2);
Блейка-Порецького
(x1x2)=x1x2; (x1x2)=x1x2; де Моргана
Крім десяти основних тотожностей необхідно визначити теореми розкладання (11, 12) і теореми підстановки(13-16), що можуть скоріше привести до мінімальної формули:
f(x1, x2,…, xi,…, xn)=(xif(x1, x2,…,1,…, xn))(xi f(x1, x2,…, 0,…, xn));
f(x1, x2,…, xi,…, xn)=(xif(x1, x2,…, 0,…, xn))(xif(x1, x2,…, 1,…, xn))
xif(x1, x2,..., xi,xi,..., xn)=xif(x1, x2,..., 1, 0,..., xn);
xif(x1, x2,..., xi,xi,..., xn)=xif(x1, x2,..., 0, 1,..., xn);
xif(x1, x2,..., xi,xi,..., xn)=xif(x1, x2,..., 0, 1,..., xn);
xif(x1, x2,..., xi,xi,..., xn)=xif(x1, x2,..., 1, 0,..., xn)
Для доказу тотожностей можна використовувати метод зіставлення таблиць істинності лівої і правої частини тотожностей – досить переконатися в однакових значеннях на відповідних наборах аргументів.
Інший метод заснований на еквівалентних перетвореннях з використанням доведених раніше тотожностей булєвої алгебри.
Приклад: а) Идемпотентность (збереження ступеня):
хх=(хх)1=(хх)(хх)=х(хх)=х0=х;
б) Поглинання:
хху=(х1)(ху)=х(1y)=x 1=х
в) Блейка-Порецького:
хху=(хх)(ху)=1(хy)=хy
Спрощення запису формул
З таблиці булєвих функцій від двох перемінних можливо побачити, що між функціями мається залежність уі=y15-i ,де 0 і 15. На підставі цього можна записати співвідношення:
для констант:
0=1 і 1=0
для БФ від однієї перемінної:
х= (х)
для БФ від двох перемінних:
х1х2=(х1х2); х1х2=(х1+х2); х1х2=(х1х2); х1х2=(х1х2); х1х2=(х1+х2); х1х2=х1+х2); х1+х2=(х1х2); х1х2=(х1х2); х1х2=(х1х2); х1+х2=(х1х2).
З приведених залежностей випливає, що будь-яка функція двох перемінних, включаючи і константи, виражається в аналітичному виді через сукупність із шести функцій, що містить заперечення і будь-які функції з зазначених пар {у0, у15, {y1, y14}, {y2, y13}, {y4, y11}, {y6, y9, y7, y8} і являющуюся надлишкової.
Легко довести, що
(х1х2)=х1х2;
(х1х2)=(х1х2)(х1х2)
Сукупність можливо скоротити до чотирьох функцій: константи 0”, заперечення х, диз'юнкції “x1x2” і коньюнкції х1х2. Ці чотири функції також можуть бути скорочені – із законів де-Моргана і інволютивності (подвійного заперечення).
Таким чином, виконуються тотожності:
х1х2=(х1х2);
х1х1=0;
(х1х1)=0;
х1х2=(х1х2).
Звідси випливає, що булєви функції виконуються через заперечення і конъюнкцию чи заперечення і диз'юнкцію.
Якщо в булєвої формулі перемінні зв'язані тільки одним типом операції (диз'юнкції чи кон'юнкції), то в силу асоциативністі дужки не проставляються.
Приклад: (х1х2)(х3х4)=х1х2х3х4
Дужки, у яких укладена загальна операція інверсії (заперечення), можливо також опускати, тому що для операцій заперечення, кон'юнкції і диз'юнкції пріоритет убуває з ліворуч у праворуч перерахування заперечення, кон'юнкції, диз'юнкції:
П риклад: (ху)z=xyz=(x y) z=x y z.
Двоїстість формул булевої алгебри
У булевій алгебрі має місце принцип двоїстості. Взаємно двоїстими операціями є диз'юнкція і кон'юнкція. Заміняючи в деякій формулі кожну операцію на двоїсту їй, одержуємо двоїсту формулу.
Приклад: Формула (х1х2)(х3х4) Двоїста формула (х1х2)(х3х4).
Визначення: Таблиця істинності двоїстої функції f виходить заміною значень перемінних і значень самої функції f у таблиці істинності вихідної функції f на протилежні, тобто 01, 10.
Приклад: х1 х2 f=x1x2 x1 x2 f =x1x2
0 0 0 1 1 1
0 1 1 1 0 0
1 0 1 0 1 0
1 1 1 0 0 0
Залишається тільки перевернути отриману таблицю для зростання значень аргументів зверху вниз.
X1 x2 f =x1x2
0 0 0
0 1 0
а1 0 0
1 1 1
Формула чи функція, рівносильна своєї двоїстої функції, називається самодвоїстою.
Приклад: у1=х1х2х1х3х2х3 та y2=(х1х2)(х1х3)(х2х3) – двоїсті і рівносильні функції, тобто y=у1=у2 – самодвоїста функція.
Теорема: Якщо формули f1 чи f2 рівносильні, то і двоїсті їм формули f1 і f2 також рівносильні, і навпаки.
F1=f2f1=f2
Приклад: х(ху)=х х(ху)=х
х(ху)=ху х(ху)=ху
Теорема: (принцип двоїстості): Якщо в булєвої формулі f замінити кон'юнкції на диз’юнкції, «0» на «1», «1» на «0», то одержимо формулу f, двоїсту вихідної.
Приведення булевих формул до зробленої нормальної форми також засновано на використанні тотожностей булєвої алгебри, зокрема використанні двоїстих формул.