3 Шляхи підвищення ефективного управління матеріальними ресурсами підприємств залізничного транспорту
3.1 Напрямки ефективного та раціонального використання матеріальних ресурсів
При проведення аналізу використання матеріальних ресурсів було виявленно не ефективне і не раціональне використання матеріальних, яке призвело до збільшення матеріаломісткості і зменшенню матеріаловіддачі. Для того, щоб досягти ефективного і раціонального використання матеріальних ресурсів необхідно здійснювати контроль за їх використанням на ранніх стадіях організації здійснення ремонтно – монтажних робіт і випуску, слідкувати за їх збереженням.
Для досягнення економного використання матеріальних ресурсів необхідно: по – перше слідкувати за процесом нормування матеріальних ресурсів; по – друге вибір підприємств постачальника матеріалів і сировини; по – третє економічне використання матеріальних ресурсів.
Організація роботи з нормування і раціонального використання матеріальних ресурсів на рівні підприємства Поняття «нормування матеріальних ресурсів» слід розглядати в більш широкому аспекті, ніж просто норми використання матеріалів у виробничому процесі. Сюди входять норми на інструмент, обладнання, виробничі приміщення.
Тут важливо правильно вибрати об'єкт нормування. У разі нормування власне матеріалів об'єктом є ремонтні роботи. Якщо мова йде про інструменти, обладнання і виробничих площах, то об'єктом нормування може виступати робоче місце, кваліфікаційна група працівника, професія.
Між обєктами нормування матеріальних ресурсів простежуються взаємозв'язки. Дані взаємозв'язку найчастіше оформлені у вигляді технологічної карти процесу, що описує його за операціями, до кожної з яких можна прив'язати витрата матеріалів, трудомісткість, необхідний інструмент (обладнання). Технологічна карта - основа для аналізу ефективності процесу і розробки заходів по підвищенню продуктивності.
Технології нормування матеріальних ресурсів різняться в залежності від галузевої приналежності підприємства та виду діяльності. Система нормування повинна давати чітке уявлення про галузеві підходи до норм витрат ресурсів.
Найважливішою умовою для вдосконалювання керування матеріальними ресурсами є зниження їх витрат на ремонтні роботи зниження матеріалоємності. У зв'язку із цим необхідно знижувати норми витрати матеріалів.
До матеріальних ресурсів, норми витрат на які встановлюються в натуральних вимірниках, матеріали, паливо й енергія на технологічні цілі, пристосування цільового призначення й окремі види матеріалів допоміжного технологічного призначення. По інших матеріальних ресурсах (запасні частини, матеріали для догляду за технологічним устаткуванням і поточного ремонту будинків і споруджень) витрати нормуються по укрупнених нормативах з урахуванням виду й обсягу робіт, вони є складовою частиною кошторисних ставок витрат по обслуговуванню виробництва й керуванню, включаючи витрати на зміст і експлуатацію інформаційно-технічних центрів.
Під нормою витрати матеріальних ресурсів розуміються їх максимально припустимі величини, при яких забезпечується виробництво одиниці продукції (виробу) певного виду й установленого якості в умовах налагодженого виробництва. Нормування матеріальних ресурсів включає розробку, твердження, впровадження й використання встановлених норм і нормативів витрати в конкретних виробничих умовах.
У системі матеріальних норм виділяють чотири основні групи норм:
- норми витрати в основнім виробництві;
- норми витрати на допоміжні та інші потреби;
- норми витрати паливно-енергетичних ресурсів;
- норми витрати на ремонт і експлуатацію основних засобів.
Формування норм по кожній групі полягає, як правило, із двох етапів: розрахунків індивідуальних норм і формування укрупнених (зведених) норм.
До складу норм витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції не включаються втрати й відходи понад затверджені норми й нормативів природньому збитку, втрати при транспортуванні й зберіганні, а також витрати, обумовлені відступом від установлених вимог до якості сировини й матеріалів, пов'язані з виробничим браком, випробуванням нових зразків, ремонтом устаткування, відпрацьовуванням технологічних схем і агрегатів, порушенням і відступом від регламентованих процесів і режимів роботи, профілактикою встаткування, і інші аналітичні види витрат. Норми витрати матеріальних ресурсів установлюються з точністю не менш 0,05% розрахункового значення норми.
Нормування проводиться по кожному елементу матеріальних витрат виходячи з особливостей використання матеріалів. Нормування обігових коштів по сировині й основним матеріалам. Норматив по сировині й основним матеріалам визначається виходячи з одноденної витрати відповідного виду матеріалів, узятих по кошторису витрат на виробництво по кварталу з найбільшим обсягом виробництва й норми запасу в днях.
Організація роботи з нормування матеріальних ресурсів на рівні підприємства є важливою умовою раціонального використання ресурсів, а так само знаряддям ефективного впливу на економію матеріальних ресурсів. Основним принципом наукового нормування матеріальних ресурсів є прогресивність норм, які виступають важливою умовою безупинного зниження суспільно необхідних витрат на виробництво продукції.
Базою для розробки прогресивних норм служать:
- передова техніка;
- маловідходних технологій;
- досконала організація виробництва і праці.
Прогресивні норми витрати матеріальних ресурсів впливають на вдосконалення матеріально-технічних умов виробництва. Це досягається заміною застарілої техніки, впровадженням нових технологічних процесів, вдосконаленням організації виробництва і матеріально-технічного постачання. Результатом впровадження даних норм у виробництво має виражатися в конкретній економії матеріальних ресурсів, у прирості випуску продукції і зниження її собівартості.
Таким чином можна зробити висновок, що при правильному нормуванні на БМЕУ – 9, підприємство досягне ефективного використання матеріальних ресурсів, зниження норм їх витрати забезпечить можливість додаткових ремонтних робіт, які в свою чергу дадють можливість збільшення прибутку. Тобто зменшення витрат матеріалів на ремонтні роботи дозволяє при незмінній кількості засобів надавати більшу кількість ремонтних робіт.
Зменшення витрати основних і допоміжних матеріалів на ремонтні роботи дозволяє так само знизити витрата електроенергії, інструмента і допоміжних матеріалів (використовуваних при обслуговуванні й експлуатації обладнання) на ремонтні роботи , що випускається. Тобто, у сукупності загальне зниження витрат матеріальних ресурсів на одиницю виконаної роботи впливає на величину собівартості продукції.
Через собівартість робіт зниження норм витрат матеріальних ресурсів, позитивно впливає на показники виробничо-господарської діяльності підприємства (прибуток від реалізації ремонтів, рентабельність виробництва).
Основні функції нормування на підприємстві:
- внесення змін і перегляд чинних норм витрати по коректувань конструкторської та технологічної документації;
- доведення до відділів і цехів підприємства діючих норм витрати і контроль їх виконання;
- аналіз фактичних витрат матеріальних ресурсів за звітний період та підготовка статистичної звітності про виконання норм витрат;
- розробка плану організаційно-технічних заходів щодо економії матеріальних ресурсів, організація його реалізації та контролю за виконанням.
Шляхи вдосконалення організації роботи з нормування і раціонального використання матеріальних ресурсів можна визначити за такими чинниками. Фактор вдосконалення методології розрахунку норм матеріальних ресурсів включає:
Удосконалення методів розрахунку норм витрат матеріальних ресурсів.
Розробка типових методик розрахунку норм витрат.
Встановлення раціональних характерних вимірників норм витрати.
Максимальне охоплення об'єктів нормування (підприємств) нормами.
Удосконалення методів прогнозування норм витрати.
Встановлення оптимальних строків оновлення норм витрат матеріальних ресурсів.
Здійснення ефективного керівництва промисловим підприємством повинно базуватися на застосуванні нормативних методів управління. Неприпустимо орієнтуватися на зіставленні отриманих результатів тільки з фактичними витратами у звітному періоді або базуватися на оцінці виниклих відхилень від відповідних даних, отриманих у попередньому звітному періоді.
Необхідно, крім того, весь час порівнювати фактичні витрати з економічно обгрунтованими, тобто обчисленими на основі технічних, техніко-економічних і економічних норм і нормативів: з нормами витрати матеріальних ресурсів на ремонтні роботи, нормами виробітку, нормативів чисельності, нормами і нормативами використання виробничих потужностей і т.д.
Вибір підприємств - постачальників сировини і матеріалів. В умовах ринкової економіки однією з основних задач підприємця є оптимальний вибір з великого числа підприємств - постачальників, які пропонують свою продукції, яка підходить для даного підприємства, гідних постачальників сировини і напівфабрикатів, допоміжних матеріалів,комплектуючих виробів тощо продукції.
Вищою мірою при виборі підприємства - постачальника сировини і матеріалів є такі фактори:
- підприємство-замовник має піти на договірні відносини з різними підприємствами-постачальниками сировини і матеріалів. Таким чином, забезпечується можливість уникнути односторонньої залежності.
- у підприємства-замовника повинні бути договірні відносини з підприємствами-постачальниками, обмеженими неозорим кількістю поставок (знижки за оптове кількість поставки сировини і матеріалів).
- кількість постачальників слід оптимізувати.
Визначення методів та форм постачання залежить від складності наданих робот і продукції, що випускається, складу комплектуючих виробів і матеріалів.
Розглянемо найбільш часто використовувані методи і форми:
1 Закупівля товару (матеріальних ресурсів) однією партією. Передбачає постачання товарів великою партією за один раз (оптові закупівлі на товарно-сировинних біржах, аукціонах, у постачальників та ін.) Переваги: простота оформлення документів, гарантія постачання всієї партії, підвищені торгові знижки.
Недоліки: велика потреба в складських приміщеннях, уповільнення оборотності капіталу.
2 Регулярні закупівлі дрібними партіями. У цьому випадку покупець замовляє необхідну кількість товарів, яке постачається йому партіями протягом певного періоду. Основні переваги: прискорюється оборотність капіталу, так як товари оплачуються по мірі надходження окремих партій; досягається економія складських приміщень та витрат на утримання надлишкових запасів. Недоліки: вірогідність замовлення надлишкової кількості товару;необхідність оплати всієї кількості товару, визначеного в замовленні.
3 Щомісячні закупівлі за котирувальному відомостями. Використовуються для закупівлі дешевих і швидко використовуваних товарів. Переваги: зниження витрат на складування і зберігання; прискорення оборотності капіталу; своєчасність поставок.
4 Отримання товару в міру необхідності. Цей метод схожий на регулярне постачання товарів, але характеризується наступними особливостями:
- кількість товару строго не встановлюється, а визначається приблизно;
- оплачується тільки поставлене кількість товару;
- після закінчення терміну контракту замовник не зобов'язаний приймати і оплачувати товари, які повинні бути поставлені.
Переваги: відсутність суворих зобов'язань щодо закупівлі певної кількості товарів; прискорення обороту капіталу; мінімум роботи по оформленню документів.
Від правильного вибору постачальника залежить кількість запасів. Ритмічні поставки дають можливість підприємству тримати в своєму розпорядженні невелику кількість запасів. А невелика кількість запасів дає можливість підприємству по – перше витрачати менше грошей на запаси. У новій справі, коли кількість грошей обмежена, гроші, що витрачаються на придбання додаткових запасів, не можна використовувати для інших цілей. Зберігання меншої кількості запасів звільняє грошові кошти для інших потреб. По - друге , збільшують прибутковість в основному наступні умови:
- більш низькі витрати на зберігання запасів, що випливають з економії на інших витратах, а саме опалення, електроенергія, вартість приміщення для складування, обладнання та оплата персоналу;
- швидкий обіг капіталу. Прибуток виходить тільки після реалізації запасу, тому, чим менше запас, тим частіше відбувається його оборот і тим швидше можна отримати прибуток;
- менше запасів можуть бути зіпсовані і розкрадені. При невеликому рівні запасів менше ймовірність того, що вони будуть забруднені або зіпсовані під час зберігання чи навантаження. Крадіжка також зменшується тому,що при невеликих запасах втрати більш помітні і крадіжка виявляється швидше;
Економічне використання ресурсів. Особливістю даної системи управління матеріальними ресурсами є відсутність в ній ієрархії управління, бо рух матеріальних ресурсів здійснюється не директивою, а з допомогою реальних економічних засобів. У такій системі всі її користувачі будуть знаходитися в рівноправному становищі, а якщо і будуть привілеї, то тільки в добре працюючих підприємств.
Тому кожне підприємство змушене працювати так, щоб його витрати не перевищували сталий суспільно необхідний рівень. У цьому полягає економічна основа механізму раціонального використання матеріальних ресурсів, тобто ресурсозбереження.
Тривалий ефективне використання матеріальних та енергетичних ресурсів вимагає організації економії сировини, матеріалів та енергетичних ресурсів, які повинні охопити всі сфери діяльності підприємства. Основою для організації цієї економії є орієнтоване на неї технологічний розвиток підприємства, яке охоплює чотири комплексні завдання:
1 Економія сировини, матеріалів та енергетичних ресурсів, закладена в процесі організації ремонтів
- економія сировини, матеріалів та енергетичних ресурсів у результаті оптимізації технологічного процесу при наданні ремонтних робіт.
- переорієнтація раніше виконаних ремонтних робіт на економічно вигідніші сировину, матеріали, вузли та деталі, а також енергетично більш економні технологічні процеси надання ремонтних послуг;
2 Економія сировини і матеріалів за допомогою удосконалення технологічного процесу:
- рзробка та використання технологічних процесів, які гарантують високу та стабільну якість ремонтів.
- скорочення, обумовлене використанням того чи іншого технологічного процесу, витрат сировини і матеріалів, енергетичних ресурсів на одиницю виконаної роботи, що надається, а також втрат сировини і матеріалів та енергетичних ресурсів.
- підвищення спроможності пристроів розроблених технологічних процесів до змінених видів сировини і матеріалів, використовувати в своїй діяльності кращі зразків дизельного паливо.
- розробка технологічних рішень для тривалого чи оперативного заміщення (взаємозамінності) сировинних і допоміжних матеріалів, а також енергетичних ресурсів.
- скорочення потреби в сировині та матеріалах для налаштування і впровадження технологічних процесів.
3 Економія сировини і матеріалів та енергетичних ресурсів шляхом здійснення досліджень і розробок в галузях застосування сировини і матеріалів та енергетичних ресурсів:
- дослідження та використання конструктивних і технологічних властивостей сировини і матеріалів.
- пошук нових і розширення області використання відомих конструктивних і технологічних рішень, придатних для використання первинної і вторинної сировини і матеріалів.
- конструктивних і технологічних можливостей взаємозамінності матеріальних ресурсів.
- дослідження та розробка конструктивних і технологічних економічних рішень, а також рішень, які можуть бути використані для взаємозамінності енергоносіїв і застосовуваних джерел енергії, серед яких важливе значення займають джерела енергії, здійснювані за допомогою відводу тепла:
облік всіх відходів виробництва;
підготовку та обробку відходів виробництва ;
складування відходів виробництва;
використання відходів виробництва в якості вторинної сировини.
З чисто економічної точки зору потрібно, щоб витрати на облік і перепис відходів виробництва, на їх підготовку та обробку, на складування, зберігання і повернення відходів як вторинної сировини, включаючи сюди і витрати на можливі технологічні процеси з обробки відходів,повинні бути однакової величини або нижче,ніж витрати на придбання і обробку первинної сировини і матеріалів.
Економічне використання матеріальних ресурсів надає вирішальний вплив на зниження витрат виробництва, собівартості продукції, а отже підвищення прибутковості і рентабельності роботи підприємства. Доведення матеріальних запасів до реально необхідного і достатнього рівня сприяє вивільненню оборотних коштів, залученню додаткових матеріальних ресурсів у виробництво, а тим самим і створює умови для випуску додаткової кількості продукції та надання ремонтних робіт.
3.2 Впровадження проекту для ефективного використання матеріальних ресурсів підприємства БМЕУ – 9
Донецьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління створене з метою функціонування залізничного транспорту загального користування, реконструкції, капітального ремонту й експлуатації об'єктів, пов'язаних з посиленням пропускної й провізної спроможності залізниці, розвитком її матеріально-технічної бази, забезпечення безпеки поїздів, поліпшенням соціально-культурних умов праці й побуту залізничників, здійснює будівельно-монтажні роботи, експлуатацію, утримання та ремонт службово-технічних будівель і споруд, об'єктів житлово-комунального і культурно-побутового призначення, каналізаційних пристроїв і господарсько-питного водопостачання, надає послуги будівельної техніки.
Основною метою реалізації проекту є ведення в експлуатацію екскаватор – навантажувач з гідравлічним приводом. В останній час на БМЕУ – 9 погіршується якість надання ремонтно – будівельних робіт, це відбувається в результаті застарілої техніка, яка не відповідає якісним і своєчасним вимогам надання ремонтно – будівельних послуг. Знос основних фондів призводить до погіршення якості надання ремонтно – будівельних робіт та уповільнює швидкість надання цих послуг. В результаті експлуатації застарілої техніки відбувається не раціональне і не ефективне використання матеріальних ресурсів, що призводить до зниження прибутку і не рентабельності підприємства. Одна з найважливіших вимог раціонального використання матеріальних ресурсів є впровадження нової прогресивної техніки, яка покращить якість надання послуг та зменшить витрати ресурсів на їх реалізацію. Тому введення в експлуатацію нового удосконаленого екскаватора – навантажувача з гідравлічним приводом на БМЕУ – 9 покращить рівень його роботи.
До цього моменту на підприємстві використовувалися застарілі аналоги цього обладнання яке було марально та фізично застаріле та призводило до перевитрати матеріальних ресурсів. Це екскаватор гусеничний давно вважається застарілим і не ефективним в наданні ремонтно – будівельних робіт. Також він має старі технічні характеристики, які призводять до перевитрат матеріальних ресурсів. Це паливна система – бензинна, яка менш стійка ніж дизельна і більш витратна із – за дорогих цін на бензин. Ексковатор працює на карбюраторній системі, яка показує гірші технічні характеристики ніж інжекторна. Тому на БМЕУ – 9 необхідне впровадження нової прогресивної техніки, яка зменшить витрати на матеріальні ресурси.
Екскаватор – навантажувач з гідравлічним приводом практично незамінний вид технічного обладнання для проведення ремонтних, будівельних робіт також його можно використовувати для прокладання каналів, будівництва будинків та ремонту трубопровіду. Екскаватор – навантажувач з гідравлічним приводом зображений на малюнку 3.1.
Рисунок 3.1 - Екскаватор – навантажувач з гідравлічним приводом «428 Е»
Екскаватор – навантажувач з гідравлічним приводом має такі технічні характеристики і пререваги в порівнянні з іншим обладнанням. Колесний екскаватор має ряд переваг перед гусеничними аналогами. В першу чергу це стосується роботи в місті: колісний екскаватор сам може дістатися до місця проведення робіт, не пошкодити асфальт або іншу поверхню під час пересування. В той же час, екскаватори на колісному ходу не значно програють в прохідності гусеничним моделям: за рахунок яскраво - вираженого протектора і великої площі шин вони легко пересуваються по пересіченій або навіть заболоченій місцевості. При використанні такої техніки не доведеться спеціально викликати тягач для доставки екскаватора на будмайданчик або в район проведення робіт. Використати його ківш не лише для копання але і для транспортування, для завантаження самоскидів, перенесення труб або інших матеріалів. У багатьох випадках те з чим впорається екскаватор, навантажувач зробити не зможе.
Екскаватори з гідравлічним приводом прийнято називати екскаваторами з жорстким підвісом робочого органу, на відміну від канатних екскаваторів, які мають гнучкий підвіс робочого органу. Підвіс називається жорстким тому, що їм можна фіксувати усі елементи робочого устаткування в просторі. Головною особливістю гідравлічного екскаватора є мала кількість елементів трансмісії. Головним напрямом технічного прогресу гідравлічних екскаваторів є підвищення робочого тиску насосів і двигунів, що зменшує габарити і масу гідравлічного устаткування. Багатомоторний індивідуальний привід усіх механізмів забезпечує мінімальну витрату енергії і створює великі можливості для уніфікації, стандартизації, організації агрегатного ремонту, швидкого розбирання і заміни вузлів.
Екскаватор - навантажувач працює на сучасному двигуни внутрішнього згорання вприскування палива(інжекторна), вона показує кращі технико - економічні показники, чим карбюраторна система. Через погане змішування бензовоздушной суміші карбюраторна система має низький ККД, важкорегульоване механічне регулювання призводять до перевитрати палива. Паливна система - дизельна, вона є економнішою чим бензинова і відрізняється стійкою роботою. Дизельний двигун з турбонаддувом. Турбонаддув має привід від системи крильчаток, вихлопних газів, що розкручуються під тиском. Ця система надійніша, ніж компресорна і відрізняється простотою і майже виключає втрати палива, на відміну від компресорної.
Екскаватор – навантажувач з гідравлічним приводом фірми «Цепелін Україна». Ця фірма вже багато років займається доставкою найкрашього обладнання для будівництва, екскаватор – навантажувач з гідравлічним приводом був випущений в 2009 році, тому має новітні технічні характеристики. Технічні характеристики екскаватора – навантажувача з гідравлічним приводом представлені в таблиці 3.1
Таблиця 3.1 - Технічні характеристики екскаватора – навантажувача з гідравлічним
приводом
Потужність двигуна, кВт/с.л |
75/102 |
Рекомендована висота развантаження, м |
2,7 |
Максимальна вантажопідйомність, т |
3870 |
Діапазон місткості екскаваторних ковшів, м3 |
0,064-0,38 |
Максимальна висота до пальця кріплення |
3,49 |
Місткість навантаження ковша загального призначення,м3 |
1,3 |
Експлуатаційна маса,т |
8,5 |
Головною ціллю проекту є – виявлення ефективних методів по збереженню та ефективному використанню матеріальних ресурсів.
Для реалізації проекту необхідно вирішення наступних задач:
визначення обсягу робіт, запланованих в проекті;
виявлення і затвердження кола учасників проекту;
визначення часових строків, за які планується впровадити проект;
узгодження, визначення та затвердження фінансових затрат на реалізацію проекту – дотримання заданої фінансової величини;
затвердження плану оплати виконуваних робіт під час реалізації проекту;
дотримання визначених стандартів проекту;
налагодження зв’язків з постачальниками товару;
підготовка кадрів.
В проектування робочої та організаційної структури управління проектами входить розбивка на етапи. З впровадження в експлуатацію вантажного щоглового підйомника вони такі:
Замовлення вантажного щоглового підйомника.
Придбання і оформлення відповідних документів на вантажний щогловий підйомник та його доставка
Налаштування обладнання до подальшої експлуатації.
Перевірка обладнання та виробничої потужності вантажного щоглового підйомника.
Введення в експлуатацію, початок надання необхідних ремонтно – будівельних робіт.
В організаційну структуру проекту входять:
1 Керівник проекту, в обов’язки якого входить збір команди, проектування проекту, здійсню керування проектом та здає його в визначені строки замовнику;
2 Фахівець з добору кадрів, в його обов’язки входить підбір персоналу для реалізації проекту, визначення їх обов’язків.
3 Фахівець з укладання договорів, несе юридичну відповідальність за замовлення та доставку обладнання, слідкує за правильність оформлення необхідних документів. Спеціаліст слідкує за відповідністю паспортних характеристик екскаватора – навантажувача. У паспорт на конкретний екскаватор – навантажувач з переліку відомостей, що містяться у формі паспорта, включаються відомості, що відносяться до даного типу екскаватора – навантажувача. Керівництво по експлуатації повинно бути розроблене відповідно до встановлених державними стандартами та з урахуванням вимог, викладених у Рекомендаціях. У посібнику, поряд з іншими відомостями, повинні бути зазначені:
періодичність технічного обслуговування і ремонту;
можливі пошкодження металоконструкцій та способи їх усунення;
граничні норми бракування відповідальних деталей;
способи регулювання гальм;
перелік швидкозношуваних деталей;
вказівки щодо приведення екскаватора – навантажувача в безпечне положення в неробочому стані;
вимоги безпеки в аварійних ситуаціях;
порядок проведення технічного опосвідчення;
термін служби (ресурс) обладнання.
4 Спеціаліст відповідальний за технічну частину реалізації проекту, приймає об’єкт для технічного огляду, та співвідносить його технічні характеристики в документах і фактично. Він слідку за правильністю будівельного генерального плану, та дотримання техніки безпеки. Техніка безпеки: для обслуговування механізмів і електроустаткування ексковатора, для забезпечення безпеки праці до них повинен бути забезпечений зручний і безпечний доступ.
5 Майстер відповідальний за підготовку об’єкта на виробничі потужності. Слідкує за веденням в експлуатацію екскаватора – навантажувача. Експлуатація екскаватора – навантажувача. При експлуатації обладнання не повинні порушуватися вимоги, викладені в його паспорті і керівництві з експлуатації. Забороняється переміщення вантажів, маса яких перевищує вантажопідйомність, вказану в паспорті.
З метою забезпечення утримання вантажопідіймальних машин в справному стані і безпечних умов їх роботи на будмайданчику власник будівельних екскаваторів - навантажувачів, а також керівник організації, що експлуатує будівельні ексковатори, залежно від наявного парку машин, зобов'язані:
призначити інженерно-технічного працівника з нагляду за безпечною експлуатацією екскаватора - навантажувача;
призначити інженерно-технічного працівника, відповідального за утримання будівельного екскаватора - навантажувача у справному стані;
призначити наказом особу, відповідальну за безпечне проведення робіт будівельним екскаватором - навантажувачем і в кожному цеху, на будівельному майданчику або іншій дільниці робіт в кожній зміні;
призначити стропальників.
6. Організації, що експлуатує екскаватор – навантажувач , необхідно:
розробити і видати на місця ведення робіт ексковатора технологічні карти навантаження і розвантаження вантажів, а також проекти виробництва робіт (ППР), - ознайомити (під розпис) з технологічними картами та ППР осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт екскаватора - навантажувача; - забезпечити порядок проведення технічних обслуговувань і ремонтів відповідно до вимог керівництва з експлуатації.
7 Ремонтна бригада перевіряє об’єкт у робочому процесі на повній потужності.
Відповідальність, яку несуть учасники проекту, зображено на таблиці 3.2
Таблиця 3.2 – Матриця відповідальності проекту «Впровадження екскаватора з
гідравлічним приводом»
|
Роботи |
||||||||
Виконавці |
Розробка посадових інструкцій |
Узгод-ження функцій відділу з іншими відділами |
Замовлення підйомника та підписання договору |
Визначен- ня організайійної структури |
Перевірка підйомника за паспортними даними |
Визначен-ня основних обов'язків |
Експлуатація ексковатора у робочому процесі |
Ведення екскаватора в експлуатацію |
Доставка ексковато-ра БМЕУ -9 |
Керівник проекту |
|
В1;В2 |
В2 |
В1;В2 |
В2 |
|
|
В1;В2 |
|
Фахівець з добору кадрів |
В1;В2 |
|
|
|
|
В1;В2 |
|
|
|
Фахівець з укладання договорів |
|
|
В1 |
|
В1;В2 |
|
|
|
В2 |
Спеціаліст по транспортуванню |
|
|
|
|
|
|
|
|
В1 |
Головний інженер |
|
|
|
|
В1 |
|
В1 |
В1 |
|
Головний майстер |
|
|
|
|
В1 |
|
В1 |
В1 |
|
Ремонтна бригада |
|
|
|
|
|
|
В1 |
В1 |
|
Після встановлення цілей і з’ясування основних вимог до проекту та його результатів, почнемо фазу планування в управлінні проектом. Згідно з визначеними видами робіт, які повинні бути виконані в процесі реалізації проекту, будуємо двоспрямовану структурізацію проекту, яка відображає організаційну структуру проекту OBS (Organization Breakdown Structure) відносно до робочої структури проекту WBS (Woгk Bгeakdown Structure). Відобразивши робочу структуру по горизонталі, а організаційну структуру – по вертикалі, маємо на перетині елементи двоспрямованої структури, зображеної на рисунку 3.2.
Рисунок 3.2 - Двоспрямована структура проекту впровадження ексковатора
Умовні позначення:
В1 – виконавець роботи;
В2 – відповідальний за роботу.
Окрім команди проекту (організаційна структура, очолювана менеджером проекту і створювана на період здійснення проекту з метою ефективного досягнення його цілей), учасниками проекту є:
замовник проекту - майбутній власник і користувач результатів проекту. Це може бути фізична або юридична особа, одна чи декілька організацій. В даному випадку це БМЕУ – 9 , для якого виконується впровадження вантажного щоглового підйомника;
інвестор — особа, що вкладає гроші у проект. Іноді він і замовник - це одна й та сама особа. В цьому проекті інвестором є БМЕУ – 9 , яка є замовником проекту;
проектувальник — спеціалізовані проектні організації, котрі розробляють проектно-кошторисну документацію. Так як проект відноситься до малих проектів (до 2 років), проектуванням займається керівник проекту;
менеджер проекту — особа, якій делеговано повноваження щодо управління роботами за проектом: планування, контроль, координацію роботи учасників проекту.
За умовою проекту впровадження екскаватора – навантажувача з гідравлічним приводом, замовником виступає Укрзалізниця, тому для оцінки ефективності скористаємось розрахунком терміну окупності інвестицій.
Для розрахунку скористаємось таблицею 3.3, в якій зазначені данні необхідні для розрахунку та виконана частина розрахунку.
Термін окупності інвестицій — час, протягом якого грошовий потік, одержаний інвестором від втілення проекту, досягає величини вкладених у проект фінансових ресурсів. У господарській практиці його можуть визначати без урахування необхідності грошових потоків у часі або з урахуванням такої необхідності. Термін окупності проекту — Payback Period (PBP) використовується переважно в промисловості. Це один із найбільш часто вживаних показників оцінки ефективності капітальних вкладень. На відміну від показників, які використовуються у вітчизняній практиці, показник «термін окупності капітальних вкладень» базується не на прибутку, а на грошовому потоці з приведенням коштів, які інвестуються в інновації та суми грошового потоку до теперішньої вартості. Критерій прямо пов'язаний із відшкодуванням капітальних витрат у найкоротший період часу і не сприяє проектам, які дають великі вигоди лише згодом. Він не може слугувати за міру прибутковості, оскільки грошові потоки після терміну окупності не враховуються. Критерій найменших витрат (НВ) використовується тоді, коли оцінка вигід проекту складна й ненадійна. При цьому порівнюють наведені витрати по різних варіантах проекту і вибирають той, який при найменших витратах забезпечує найкращі результати. Критерій прибутку в перший рік експлуатації дає змогу перевірити чи забезпечують вигоди за перший рік експлуатації проекту "достатню" дохідність. При цьому порівнюється чистий дохід за перший рік експлуатації з капітальними витратами проекту, включаючи процентний дохід у період робіт по будівництву (береться накопичена сума процентів, а не наведені проценти). Якщо відношення вигід до витрат менше ціни капіталу, то проект, можливо, є передчасним, а при більшому відношенні можна зробити висновок, що з проектом, очевидно, запізнилися.
Таблиця 3.3 – Вихідні дані для розрахунку терміну окупності у тис. грн.
-
Роки
Інвестиції, грн.
Залишок невідшкодованої суми
0
-75225
0
1
19455
55770
2
28870
26900
3
31560
-4660
4
25700
- 30360
5
14800
- 45160
6
14120
- 55280
З таблиці видно, що термін окупності майже 3 роки, більш точно визначимо за формулою:
75225/134505 = 0,559 (року)
або
0,559 12 = 6,7 (місяця)
або
6,7 30 = 201 (дні)
Термін окупності ведення в експлуатацію екскаватора – навантажувача з гідравлічним приводом складає 2 роки 6 місяців та 18 днів.
Для складання плану робіт по виконанню нашого проекту впровадження, опишемо його за допомогою математичної моделі. Таким засобом описування є сітьова модель.
Для того, щоб побудувати сітковий графік для нашого проекту, скористаємося таблицею 3.5, в якій зазначимо код операції та тривалість операції.
Таблиця 3.4 – Вихідні дані для побудування сіткового графіку
Код операції |
Тривалість операції, дні |
1-2 |
26 |
1-3 |
23 |
1-5 |
15 |
2-4 |
34 |
2-5 |
18 |
3-5 |
17 |
3-6 |
14 |
4-5 |
21 |
4-7 |
9 |
5-7 |
42 |
6-7 |
34 |
З рисунку видно, що для реалізації ведення в експлуатацію екскаватора – навантажувача з гідравлічним приводом необхідно виконати наступні роботи:
1 – прийняття рішення про реалізацію проекту;
2 – підписання та оформлення необхідних документів, перевірити відповідність будівельного генерального плану екскаватора – навантажувача з гідравлічним приводом;
3 – здійснити доставку до місця призначення;
4 – виконати необхідні налаштування екскаватора – навантажувача з гідравлічним приводом;
5 – здійснити завершальні роботи по веденню в експлуатацію екскаватора – навантажувача з гідравлічним приводом;
6 – провести інструктаж з техніки безпеки роботи з екскаваторм – навантажувачем з гідравлічним приводом;
7 – виконати адміністративне управління проектом.
Рисунок 3.3 - Сітковий графік
Після визначення та побудови сіткового графіку, знайдемо ранні строки впровадження нашого проекту, користуючись формулою 3.1:
t p (i)=max[tn(i) + t(I;j)], (3.1)
де t p (i) – ранній термін звершення події;
t(I;j) – тривалість роботи.
Звідси:
t p (1)=0;
t p (2)=tp(1) + t(1;2)= 0+26 = 26;
t p (3)=tp(1) + tp(1;3) =0+23 = 23;
t p (4)=tp(2) + t(1;4)=26 + 34 = 60;
t p (5)=max[tp(1) + t(1;5); tp(2) + t(2;5); tp(3) + t(3;5) tp(4) + t(4;5)]= max[15; 26+18; 23 + 17; 60 + 21]= 81
t p (6)= tp(3) + t(3;6) = 23 + 14 = 37
t p (7)= max[tp(4) + t(4;7); tp(5) + t(5;7); tp(6) + t(6;7)]= max[37+34; 81+42;60+9]=123
Отримавши ранні строки впровадження проекту, знайдемо пізні строки його завершення, користуючись формулою 3.2:
t n (j)=min[tn(j) - t(I;j)], (3.2)
де t n (i) – пізній термін здійснення події;
t(I;j) – тривалість роботи.
Звідси:
tn(7)= t p (7)=123;
tn(6)= t p (7) – t(6;7)=89;
tn(5)= t p (7) – t(5;7)=81;
tn(4)= min[tn(7) – t(4;7) ; tn(5) - t(4;5)]= min[123-9; 81-21;]=60;
t n (3)= min[tn(6) – t(3;6) ; tn(5) - t(3;5)]= min[75; 64]=64;
tn(2)=min[tn(4) – t(2;4) ; tn(5) - t(2;5)]=min[60-34; 81-18]=26;
tn(1)=min[tn(2) – t(1;2) ; tn(3) - t(1;3) ; tn(5) - t(1;5)]=min[81-15; 0; 64-23]=0.
Після визначення ранніх та пізніх строків проекту, визначимо його критичний шлях. Для цього скористуємося даними таблиці 3.5
Таблиця 3.5 – Визначення критичного шляху проекту
Подія |
Ранні строки |
Пізні строки |
Розрив часу |
1 |
0 |
0 |
0 |
2 |
26 |
26 |
0 |
3 |
23 |
64 |
41 |
4 |
60 |
60 |
0 |
5 |
81 |
81 |
0 |
6 |
37 |
89 |
52 |
7 |
123 |
123 |
0 |
Події 1–2–4–5–7 є критичним шляхом даного проекту. Роботи, розташовані на ньому визначають загальний цикл завершення всього комплексу робіт, які плануються за допомогою сітьового графіка.
Після визначення критичного шляху проекту, доцільним буде оцінити його ризики. Проектні ризики проекту ведення в експлуатацію екскаватора – навантажувача з гідравлічним приводом поділяються на такі види:
ризик, пов’язаний з нестабільністю законодавства і наявної економічної ситуації, умов інвестування та використання прибутку;
зовнішньоекономічний ризик (можливість запровадження обмежень на торгівлю й поставки, закриття кордонів тощо);
ризик несприятливих політичних змін у країні чи регіоні;
ризик неповноти й неточності інформації проекту;
ризик мінливості ринкової кон’юнктури;
ризик природніх катаклізмів;
виробничо-технологічний ризик (аварії, вихід з ладу устаткування, виробничий брак тощо);
ризик непередбачуваності дій учасників проекту.
Дамо оцінку ризику нашого проекту при різних значеннях доходу та розрахуємо очікувану чисту теперішню вартість (NPV) та коефіцієнт варіації ЧТВ (відхилення NPV). Для цього скористаємось даними таблиці 3.7.
Таблиця 3.6 – Оцінка ризику проекту
Можливі значення доходу(NPV), тис.грн. |
Можливість одержаного доходу (Р) |
Очікувана чиста теперешня вартість (ЕNPV), тис.грн. |
27 |
0,17 |
4,6 |
60 |
0,34 |
20,4 |
84 |
0,25 |
21 |
93 |
0,24 |
22,3 |
Сума |
68,3 |
|
Для знаходження очікуваної чистої теперішньої вартості ЕNPV скористаємось формулою 3.3:
,
(3.3)
де ЕNPV – очікувана чиста теперішня вартість;
Pi – можливість одержаного доходу;
NPVi – можливі значення доходу.
За допомогою формули 3.3, знайдемо відхилення NPV проекту за формулою 3.4:
Відх.NPV=
(3.4)
Маємо:
NPV= √0,17*(4,6-68,3)2 + 0,34*(20,4-68,3)2 + 0,25*(21-68,3)2 + 0,24*(22,3 – 68,3)2= √689 + 780 + 559 + 508 = 50
Отже, маємо позитивне NPV, а це говорить про те, що проект впровадження екскаватора – навантажувача з гідравлічним приводом можна рекомендувати для фінансування.
Коефіціент варіації – це відношення середньоквадратичного відхилення до середньої арифметичної. Знайдемо коефіцієнт варіації ЧТВ проекту CVNPV за формулою 3.5:
(3.5)
Маємо:
Як бачимо з розрахунків, відхилення NPV проекту дорівнює 50, а коефіцієнт варіації 0,73.
Отже, оцінка проектного ризику – один із головних етапів на шляху впровадження будь-якого проекту.
Будь-який проект, в тому числі і наш проект , потребує дотримання правил, які забезпечують безпеку роботи у процесі його реалізації. Тому доцільно ознайомитись з охороною праці БМЕУ – 9 , яку розглянуто у наступному розділі.