6. Потреби сільськогосподарських тварин у мінеральних речовинах.

Потреба організму в залізі підвищується в період інтенсивного росту (молодняку) та в період вагітності. Потреба дорослих тварин у залізі невелика і повністю забезпечується кормами.

Основним джерелом заліза для тварин є: зелені листки, трава бобових рослин, оболонка зерна злакових рослин, силос та солома, сухий жом, рибне борошно.

Нестача заліза в організмі призводить до залізодефіцитної анемії, блідості слизових оболонок і зовнішніх покривів, сухості шкіри, порушенню утворення еритроцитів, синтезу гемоглобіну. Доведено, що в організмі новонароджених тварин існує достатня кількість заліза. З ростом існуючі запаси заліза використовуються на фізіологічні потреби організму, тому їх

поповнення відбувається за рахунок материнського молока, але в молоці деяких тварин його міститься недостатньо, що зумовлює виникнення в новонароджених тварин анемії.

Для забезпечення потреби організму тварин залізом рекомендуються встановлені дози сірчанокислого заліза: для телят — 50 мг і для поросят — 8–10 мг на добу.

Мідь необхідна для утворення кісткового мозку, оскільки бере участь у складних біохімічних процесах, що відбуваються в місцях пошкодження кісткової тканини в процесі її регенерації. Бере участь у біосинтезі гемоглобіну, еластину, каталази, пероксидази, необхідна для дозрівання ретикулоцитів до еритроцитів. Сприяє транспорту вітаміну С в організмі, тобто каталізує окислення аскорбінової кислоти то дегідроаскорбінової, яка, у свою чергу, швидше проникає в еритроцити.

Виявлено певну взаємозалежність між міддю та вітамінами групи А, Е та К: вітамін А пригнічує каталітичну дію міді, а мідь, у свою чергу, підсилює використання тканинами вітамінів Е та К. Мідь активує дію інсуліну та гальмує дію адреналіну, стимулює діяльність гормонів гіпофіза та усуває токсичну дію тироксину.

Добова потреба тварин у міді становить 8–5 мг/кг сухої речовини. Для забезпечення тварин міддю у достатній кількості застосовують сульфат та хлорид міді. Основним джерелом міді в кормах є конюшина, жом, дріжджі, гичка буряків, соєвий шрот, тваринне борошно.

Відсутність або недостача цинку в організмі порушує відтворну функцію, затримує ріст і розвиток молодняку, порушує функції центральної нервової системи, процеси травлення, затримує ріст шерсті. Основними клінічними ознаками дефіциту цинку в організмі є надмірне слиновиділення, гіперкератоз шкіри шиї, нижньої щелепи і внутрішнього боку кінцівок, тріщини шкіри тощо.

У більшості тварин цинк всмоктується в тонкій кишці, у жуйних, крім того, у сичузі. Основним депо цинку є печінка, з якої цинк надходить до інших органів і використовується для забезпечення потреб організму.

Зниження концентрації цинку у крові тварин призводить до розм’якшення копитного рогу, випадання шерсті, повільного рубцювання ран. Дефіцит цинку в раціонах тварин призводить до погіршення зору, оскільки він активує фермент сітківки ока — ретинолдегідрогеназу, що взаємодіє з родопсином і сприяє виникненню первинного імпульсу в зоровому нерві. Порушуються процеси ороговіння клітин епідермісу. Виникають проноси, дерматити, анемія, знижується продуктивність, настає безпліддя, припиняється ріст і розвиток, починається виснаження і тварина гине.

Оптимальна потреба для всіх сільськогосподарських тварин і птиці становить 40–50 мг/кг сухого корму. Основним джерелом цинку в раціоні є зелені корми (до 30 мг/кг сухої речовини), сінне борошно, пшеничні висівки, рибне борошно.

Недостатнє надходження в організм з кормом марганцю спричинює таке захворювання, як пероз, що характеризується розслабленням зв’язок і сухожилків ніг, зміщенням суглобів. Спостерігаються анемія, тетанія, зниження молочної продуктивності, а в молодняку — анемія і рахіт. Марганець потрібен для нормальної функції залоз внутрішньої секреції.

Марганець і цинк у дозах 75 і 50 мг/кг, відповідно, діють як синергісти, стимулюючи засвоєння азоту, мінеральних речовин, формування органічної та мінеральної фаз шкаралупи. За підвищеної дози марганцю (100 мг/кг корму) проявляється його антагоністичний вплив на цинк та інші елементи.

Відсутність кобальту в раціоні призводить до акобальтозу (уповільнюється ріст, знижується продуктивність, з’являється анемія). Відмічаються деформація кісток черепа, переломи кісток, шерсть стає ламкою і матовою.