- •Розділ 1. Предмет, метод і система земельного права
- •1. Предмет і метод земельного права
- •2. Система і принципи земельного права
- •3. Розмежування норм земельного, цивільного та інших галузей права
- •Розділ 2. Історія земельного права
- •1. Земельне право Росії до 1917 р.
- •2. Земельне право срср (1917–1990 рр.)
- •3. Історія земельного права України
- •3.1. Розвиток земельного законодавства України
- •3.2. Земельний кодекс України 1990 р.
- •3.3. Земельний кодекс України 2001 р.
- •Розділ 3. Джерела земельного права
- •1. Поняття і види джерел земельного права
- •2. Конституція України і закони як основні джерела земельного права
- •Розділ 4. Земельні правовідносини
- •1. Поняття земельних правовідносин
- •2. Види земельних правовідносин
- •3. Земельно-правові норми
- •4. Виникнення, зміна і припинення земельних правовідносин
- •Розділ 5. Право власності на землю
- •1. Поняття права власності на землю
- •2. Право державної власності на землю
- •3. Право комунальної власності на землю
- •4. Розмежування земель права державної і комунальної власності
- •5. Право приватної власності на землю
- •Розділ 6. Право землекористування
- •1. Право постійного і тимчасового користування землею
- •2. Порядок надання земельних ділянок у постійне користування юридичним особам
- •3. Правові засади оренди землі
- •4. Договір оренди землі
- •5. Орендодавці та орендарі. Їх права та обов’язки
- •6. Зміна, припинення і поновлення договору оренди землі
- •Розділ 7. Право земельного сервітуту
- •1. Право сервітуту за римським правом
- •2. Право земельного сервітуту в Україні
- •2.1. Поняття та види земельних сервітутів
- •2.2. Правовий режим земельних сервітутів
- •3. Обмеження щодо використання земельних ділянок
- •Розділ 8. Земельний обіг в україні
- •1. Тенденції розвитку земельного обігу
- •2. Розвиток ринку землі
- •3. Правові засади формування ринку земель сільськогосподарського призначення
- •4. Основні напрями розвитку ринку земель житлової та громадської забудови, інших земель несільськогосподарського призначення
- •4.1. Стан розвитку ринку землі несільськогосподарського призначення
- •4.2. Завдання щодо реалізації Основних напрямів ринку землі
- •4.3. Організаційно-правові засади регулювання ринку землі
- •5. Правові засади купівлі-продажу земельних ділянок
- •6. Продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення
- •7. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян
- •8. Право дарування, успадкування, обміну та застави земельних ділянок
- •9. Придбання права власності на земельні ділянки, зайняті об’єктами незавершеного будівництва та автозаправними станціями
- •Розділ 9. Правова охорона земель
- •1. Завдання, зміст і порядок охорони земель
- •2. Стимулювання охорони земель
- •3. Правове забезпечення захисту ґрунтів
- •4. Проблеми охорони агроландшафтів України
- •Розділ 10. Правові форми управління земельними ресурсами
- •1. Система управління земельними ресурсами
- •2. Управління як засіб реалізації земельного законодавства
- •3. Організаційно-правові форми управління щодо використання та охорони земель
- •4. Поняття і завдання землеустрою
- •5. Роль землеустрою в регулюванні земельних відносин
- •6. Поняття та зміст державного земельного кадастру
- •7. Порядок ведення державного земельного кадастру
- •8. Облік кількості і якості земель у складі державного земельного кадастру
- •12. Методика експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення
- •Розділ 11. Контроль за використанням і охороною земель. Вирішення земельних спорів
- •1. Організація державного контролю
- •2. Державний комітет України по земельних ресурсах як головний орган державного контролю
- •3. Інші спеціально уповноважені державні органи, що здійснюють земельний контроль
- •4. Громадський земельний контроль
- •5. Виробничий земельний контроль
- •6. Правові форми земельного контролю
- •7. Моніторинг земель
- •9. Захист прав та вирішення земельних спорів
- •10. Порядок розгляду земельних спорів судами
- •11. Розгляд земельних спорів третейським судом
- •Розділ 12. Відповідальність як засіб реалізації земельного права
- •1. Поняття і види юридичної відповідальності
- •2. Склад земельних правопорушень. Підстави та умови відповідальності
- •3. Дисциплінарна відповідальність за порушення земельного законодавства
- •4. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства
- •4.1. Види правопорушень, за які наступає відповідальність
- •4.2.Оформлення документів під час виявлення порушень земельного законодавства.
- •4.3. Розгляд справ про порушення земельного законодавства
- •4.4. Права і обов’язки осіб, які беруть участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення
- •4.5. Постанова по справі про адміністративне правопорушення
- •4.6. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень
- •5. Цивільна відповідальність за порушення земельного законодавства
- •6. Кримінальна відповідальність за земельні правопорушення
- •Розділ 13. Економічне регулювання земельних правовідносин
- •1. Плата за землю як засіб правового стимулювання розвитку земельних правовідносин
- •2. Правові форми плати за землю
- •3. Співвідношення орендної плати за землю і земельної ренти
- •4. Особливості обчислення плати за різні категорії земель
- •5. Обчислення і строки сплати земельного податку
- •6. Пільги щодо плати за землю
- •Розділ 14. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення
- •1. Поняття земель сільськогосподарського призначення
- •2. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення
- •3. Права і обов’язки власників і користувачів земель сільськогосподарського призначення
- •4. Суб’єкти прав на землі сільськогосподарського призначення
- •Розділ 15. Правовий режим земель комерційних сільськогосподарських підприємств
- •1. Земельна реформа – шлях до удосконалення земельних правовідносин
- •2. Основні ознаки приватизації земель
- •3. Порядок складання проектів приватизації земель
- •3.1. Загальні рекомендації
- •3.2. Підготовчі роботи
- •3.3. Складання проекту
- •4. Паювання земель колективної власності
- •4.1. Мета і зміст паювання земель
- •4.2. Порядок складання схем поділу земель колективної власності на земельні частки (паї)
- •4.3. Порядок передачі земельної частки (паю) в натурі
- •5. Паювання земель колективної власності за спрощеною процедурою
- •6. Виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв)
- •7. Визначення вартості землевпорядних робіт під час паювання земель за спрощеною процедурою
- •8. Розширення приватних підсобних господарств за рахунок земельних часток (паїв)
- •9. Приватизація земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти незавершеного будівництва
- •10. Приватизація земельних ділянок, на яких розташовані автозаправні станції
- •11. Земельна правосуб’єктність комерційних сільськогосподарських підприємств
- •Розділ 16. Правовий режим земель фізичних і юридичних осіб
- •1. Правовий режим земель фізичних осіб
- •1.1. Земельні правовідносини у приватному підсобному господарстві
- •2. Правовий режим земель юридичних осіб
- •2.1. Правові форми використання земель юридичними особами
- •2.2. Земельні правовідносини в селянському (фермерському) господарстві
- •Розділ 17. Правовий режим земель житлової і громадської забудови
- •1. Поняття і склад земель житлової і громадської забудови
- •2. Управління землями житлової і громадської забудови
- •3. Містобудівний кадастр земель житлової і громадської забудови
- •4. Земельно-кадастрова інвентаризація земель житлової і громадської забудови
- •4.1. Поняття та організаційні заходи
- •4.2. Виконання робіт щодо інвентаризації земель
- •4.3. Складання і оформлення матеріалів інвентаризації земель
- •5. План земельно-господарського устрою населеного пункту
- •6. Встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та передача їх у спільне користування членам об’єднань власників багатоквартирних будинків
- •6.1. Поняття прибудинкових територій, встановлення та закріплення їхніх меж і передачі їх у спільне користування
- •6.2. Надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків
- •6.3. Право на прибудинкову територію та на її використання
- •7. Юридичні та технічні правила встановлення меж земельних ділянок спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб в існуючій забудові
- •7.1. Поняття та зміст юридичних і технічних правил
- •7.2. Земельна ділянка та її складові
- •7.3. Визначення часток у спільній частковій власності, обмежень та сервітутів
- •7.4. Формування меж земельних ділянок спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб в існуючій багатоповерховій забудові
- •8. Складання проектів щодо встановлення меж сільських населених пунктів
- •8.1. Мета і зміст складання проектів
- •8.2. Виготовлення та оформлення технічної документації
- •8.3. Перенесення проекту в натуру
- •Розділ 18. Правовий режим земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення
- •1. Правовий режим земель промисловості
- •2. Правовий режим земель транспорту
- •3. Правовий режим земель зв’язку та енергетики
- •4. Правовий режим земель оборони
- •Розділ 19. Правовий режим земель особливо охоронних територій
- •1. Поняття земель особливо охоронних територій
- •2. Правовий режим земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення
- •2.1. Поняття та класифікація земель природно-заповідного призначення
- •2.2. Землі природних та біосферних заповідників
- •2.3. Землі національних природних і регіональних ландшафтних парків
- •2.4. Землі ботанічних садів
- •2.5. Землі дендрологічних та зоологічних парків
- •2.6. Землі парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, пам’яток природи, заказників, заповідних урочищ
- •2.7. Охоронні зони територій природно-заповідного призначення
- •3. Правовий режим земель оздоровчого призначення
- •4. Правовий режим земель рекреаційного та історико-культурного призначення
- •Розділ 20. Правовий режим земель лісового фонду
- •1. Поняття і види земель лісового фонду
- •2. Правові форми користування землями лісового фонду
- •3. Управління в галузі використання земель лісового фонду
- •4. Виникнення та припинення права лісового землекористування
- •5. Правове регулювання відтворення та охорони земель лісового фонду
- •6. Лісовпорядкування та державний лісовий кадастр
- •7. Відповідальність за порушення лісового законодавства
- •Розділ 21. Правовий режим земель водного фонду
- •1. Поняття, склад та загальна характеристика земель водного фонду
- •2. Особливості користування водними об’єктами
- •3. Управління землями водного фонду
- •4. Користування землями водного фонду
- •5. Водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення
- •6. Відповідальність за порушення водного законодавства
- •Розділ 22. Правовий режим земель надрокористування
- •1. Поняття земель надрокористування
- •2. Надання земель для користування надрами
- •3. Права та обов’язки користувачів надр
- •4. Плата за користування надрами
- •Розділ 23. Правовий режим техногенно забруднених земель
- •1. Поняття техногенно забруднених земель
- •2. Правовий режим зон відчуження та безумовного відселення
- •3. Контроль за додержанням правового режиму в зонах, що зазнали техногенного забруднення
- •Словник термінів
- •Література, використана під час підготування даного видання
2. Стимулювання охорони земель
Згідно з вимогами Земельного кодексу України економічне стимулювання охорони земель спрямоване на посилення заінтересованості власників і користувачів, у тому числі орендарів, у збереженні та відтворенні родючості ґрунтів, захисті земель від негативних наслідків виробничої діяльності.
Стимулювання охорони земель включає: надання податкових і кредитних пільг громадянам та юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодержавними та регіональними програмами використання і охорони земель.
Дана норма є центральною серед форм стимулювання щодо охорони земель. Законодавець не уточнює форм можливого заохочення, залишаючи їх на розсуд державних органів - виконавців закону. Однак, якщо спробувати проаналізувати дії державних органів, то можна виділити три основні форми заохочення:
♦ пільги під час плати за землю;
♦ компенсація за рахунок державного бюджету частки чи повної вартості капітальних робіт, виконаних власниками і користувачами угідь;
♦ взяття на рахунок держбюджету усіх або частки витрат власника чи користувача землі, необхідних для підтримання результатів виконаних робіт.
У фінансовому відношенні найбільш прийнятна для бюджету перша форма. Бона повинна полягати в тому, що, не дивлячись на підвищений чистий прибуток, що отримується користувачами земельних ділянок, ставка земельної плати не повинна підвищуватися хоча б на протязі того строку, за який окупляться зроблені вкладення. Після закінчення даного строку підвищення ставки платежів повинно бути помірним для того, щоб власник землі зміг регулярно отримувати прибуток на ту суму коштів, яку він витратив.
Друга і третя форми бажані в тих випадках, коли порівняно невелика підтримка з боку держбюджету буде стимулювати власників і користувачів землі вкладати власні кошти в заходи щодо капітального покращання і захисту своїх угідь. Ці форми можуть служити альтернативою одностороннім меліоративним і захисним роботам, що повністю виконувались за рахунок держави. У цих випадках держава може претендувати на частку тих земельних прибутків, які підвищились внаслідок здійснення меліоративних робіт.
В усіх випадках впровадження в життя норм, що розглядаються, вимагає суттєвого підвищення авторитету державної землевпорядної служби. Дана служба повинна не лише засвідчувати сам факт і корисність результатів робіт, що проводяться власниками землі, їх вартість, вплив на навколишні землі тощо. Землевпорядна служба повинна завчасно знайомитися з проектами меліорації і захисту земель, погоджувати місця, строки і порядок виконання робіт, контролювати їх проведення, брати на себе відповідальність за їх результати:
1) виділення коштів із державного або місцевих бюджетів власниками угідь для відновлення попереднього стану земель, порушених не з їх вини. Тут мається на увазі перш за все рекультивація земель, раніше тимчасово наданих гірничим підприємствам та іншим користувачам. Однак кошти для рекультивації виділяються (в тому числі із держбюджету) не власникам землі, а організаціям, що пошкодили ці землі, на які покладаються обов’язки здійснити рекультивацію земель і передати їх власникам чи користувачам. Головним тут слід вважати зобов’язання держави надавати (повертати) рекультивовану землю попереднім власникам землі, які будуть мати економічний стимул для її подальшого використання.
Цим забезпечується стабільність використання землі. Якщо власник землі знає, що земля буде йому повернена, він буде приділяти увагу проекту рекультивації і якості робіт; можна чекати, що він проявлятиме необхідну зацікавленість щодо свого майбутнього землекористування, починаючи зі стадії відведення частки його землі в тимчасове користування.
Однак не у всіх випадках площі гірничих виробок на сільськогосподарських площах удається повернути в сільськогосподарське чи лісогосподарське виробництво. Якщо вони досить великі, їх вирівнювання та окультурення може обійтись занадто дорого. В таких випадках, можливо, на кар’єрі, що утворився, доцільно створити водоймище чи відвести його для інших потреб (наприклад, садівництва, заліснення тощо). У даному випадку не обов’язково нове угіддя буде повернено попередньому власнику (він сам не завжди буде вимагати такого повернення). Тому зобов’язання держави повернути рекультивовані землі попередньому власнику можна було б обмежити тими умовами, які будуть закладені в проектах рекультивації;
2) звільнення від плати за землі, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану згідно з відповідними програмами. Дане правило випливає з того, що в період освоєння нових чи меліорування земель, що уже використовуються, ці угіддя є безгосподарними. Звільнення від плати за такі ділянки видається навіть не пільгою, а фінансово-правовим виразом відомого економічного факту. В теперішній час більшість меліоративних проектів не містять повного переліку намічених робіт, тобто не передбачають точних строків їх початку і закінчення. Це суттєва прогалина. Приведена норма в Земельному кодексі може бути корисною для усунення згаданої прогалини. Разом з тим закон не передбачає альтернативного варіанта регулювання, тобто продовження строку виплати за освоювану ділянку. Даний варіант і більш справедливий, і більш вигідний для державної “казни”, так як невиплачені власником суми не пропадають для нього зовсім, а лише будуть виплачені пізніше. Для цього є і економічні підстави: після проведення меліорації ділянка повинна давати більше доходу, ніж раніше. Згаданий варіант регулювання має важливе дисциплінуюче значення. Він створює перепони щодо проведення недостатньо продуманих меліоративних робіт, у ході яких ні суспільство, ні власник землі користі не отримують;
3) часткову компенсацію власнику землі з коштів державного бюджету за зниження доходу, яке виникло внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з вини власника землі. У даному випадку складається ситуація, подібна до тимчасового вилучення сільськогосподарських земель для гірничодобувних підприємств. Різниця лише в тому, що тимчасове вилучення здійснюється легально, так що наслідки виявляються передбаченими, тоді як випадок, що розглядається, відноситься до непередбачуваних порушень. Наприклад, якщо поверхня поля осідає під дією гірничих виробок, то дане поле необхідно переводити в розряд тимчасово непридатних угідь. На відповідне гірничодобувне підприємство лягає обов’язок привести поле в належний стан, хоча площа цього поля ніколи підприємству не відводилась і не повинна була відводитись.
Можливі й інші випадки консервації землі: у випадку її хімічного забруднення сполуками промислового виробництва, зупинення проведення на ній меліоративних робіт, непередбаченого підтоплення чи засолення тощо. Однак в обох останніх випадках необхідна допомога постраждалому господареві не за рахунок державного бюджету, а за рахунок державного страхування.
Можливі також відповідні виплати не лише за рахунок бюджету. Якщо порушення викликані роботами гірничодобувного підприємства, то відповідно до вимог Земельного кодексу компенсація повинна виплачуватися за рахунок підприємства, що спричинило шкоду. Початково відшкодування повинно виплачуватися у формі страхового заохочення; однак свій ризик від впливу на ґрунт гірничих виробок повинно відшкодувати знову-таки гірничодобувне підприємство в розмірі неотриманого господарством доходу.