- •1. Кримінально – процесуальне право. Джерела.
- •5. Кримінально-процесуальні функції, їхні поняття та види.
- •13. Загальна характеристика субєктв владних повноважень.
- •14.Суд як суб'єкт кримінального процесу.
- •15. Прокурор в кримінальному судочинстві. Процесуальне положення прокурора в досудових і судових стадіях.
- •17. Слідчий в кримінальному процесі його завдання і повноваження. Процесуальна самостійність слідчого.
- •18.Процесуальне положення обвинуваченого.
- •19. Процесуальне положення підозрюваного.
- •20. Процесуальне положення потерпілого і його представника.
- •21. Процесуальне положення захисника. Порядок запрошення, призначення, заміни захисника.
- •22. Процесуальне положення цивільного позивача і цивільного відповідача.
- •23Поняття, предмет та підстави цивільного позову у кримінальному процесі.
- •26. Класифікація доказів.
- •27.Поняття, властивості доказів.
- •28.Поняття, елементи процесу доказування.
- •29. Суб'єкти процесу доказування. Обов'язок доказування.
- •30. Презумпція невинності, її роль в доведенні.
- •31.Використання в доведенні даних, отриманих оперативним шляхом.
- •32. Свідчення свідка як джерело доказів. Права, обов'язки, відповідальність свідка.
- •33. Свідчення обвинуваченого і підозрюваного як джерела доказів.
- •34. Висновок експерта як джерело доказів. Обов'язкове призначення експертизи.
- •35. Речові докази, поняття, види, порядок збирання і перевірки.
- •37.Поняття, види заходів кримінально-процесуального примуcу.
- •38. Поняття, види запобіжних заходів. Підстави їх обрання.
- •39. Підстави, порядок затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину.
- •40. Підстави, порядок обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
- •41. Строки тримання під вартою підозрюваних і звинувачених, порядок продовження строків.
- •42. Підстави, порядок застосування підписки про невиїзд як запобіжний захід.
- •43. Порядок і умови застосування застави як запобіжного заходу.
- •44.Поняття, значення приводів для порушення кримінальної справи.
- •45. Рішення, що приймаються у стадії порушення кримінальної справи.
- •47. Сроки досудебного следствия
- •48. Перевірка приводів і підстав до порушення кримінальної справи, порядок, строки, засоби перевірки.
- •49. Нагляд прокурора і контроль суду у стадії порушення кримінальної справи.
- •51. Загальні умови досудового слідства.
- •52.Поняття, види, строки дізнання.
- •53. Поняття, значення, форми взаємодії слідчого з органами дізнання.
- •54. Поняття, види підслідності.
- •55.Поняття, види слідчих дій.
- •57. Гарантії прав особистості при проведенні обшуку, виїмки, накладенні арешту на кореспонденцію.
- •58. Особливості провадження слідчих дій у зв'язку із забезпеченням безпеки осіб, що беруть участь в них.
- •59. Огляд: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •61. Освідування: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •62.Підготовка і призначення судової експертизи. Випадки обов'язкового призначення експертизи. Види експертиз.
- •63. Підстави, умови, порядок провадження обшуку.
- •64.Поняття, підстави, порядок відтворення обстановки і обставин події.
- •66. Процесуальний порядок виклику і допиту свідків потерпілих на досудовому слідстві.
- •68Підстави, порядок накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку.
- •70. Процесуальний порядок пред'явлення обвинувачення. Допит обвинуваченого.
- •71.Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві.
- •72. Підстави та процесуальний порядок зупинення та відновлення досудового слідства.
- •75. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку.
- •76. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.
- •77. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності.
- •78. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства.
51. Загальні умови досудового слідства.
Досудове слідство є основною формою досудового розслідування, яка забезпечує максимальні гарантії встановлення істини та прав учасників процесу. Воно провадиться у всіх справах, за винятком справ про злочини, по яких передбачено досудове розслідування у формі досудової підготовки матеріалів у протокольній формі (ст. 425 КПК), а також у справах так званого приватного обвинувачення, по яких досудова підготовка матеріалів до судового розгляду провадиться самим потерпілим за сприяння судді (ч. 1 ст. 27 КПК).
Однак і у справах про злочини, зазначені у ч. 1 ст. 27 та ст. 425 КПК, досудове слідство провадиться обов’язково в таких випадках:
1) коли злочин вчинено неповнолітнім;
2) коли злочин вчинено особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист;
3) коли необхідність провадження розслідування у формі досудового слідства визнає за необхідне прокурор чи суд (такі випадки, зокрема, можливі, якщо: а) справа, зазначена у ч. 1 ст. 27 і ст. 425 КПК, має особливе суспільне значення; б) коли у справах, зазначених у ч. 1 ст. 27 КПК, потерпілий через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не може захистити свої законні інтереси; в) коли у справах, зазначених у ст. 425 КПК, виникає необхідність провадження певних слідчих та інших процесуальних дій для всебічного, повного і об’єктивного встановлення всіх обставин справи, провадження яких при досудовій підготовці в протокольній формі не допускається).
Досудове слідство провадиться слідчими прокуратури, слідчими органів внутрішніх справ, слідчими податкової міліції та слідчими органів безпеки (ст. 102 КПК).
Слідчі, на відміну від осіб, які провадять дізнання, наділені більшою процесуальною самостійністю (див., наприклад, ч. 2 ст. 114 КПК, рішення слідчого не потребують затвердження начальником слідчого підрозділу, на відміну від необхідності затвердження багатьох рішень дізнавача начальником органу дізнання), слідчим надається ширше коло повноважень у прийнятті процесуальних рішень (притягнути особу як обвинуваченого може лише слідчий).
Серед суб’єктів права на розслідування злочинів слід назвати також начальника слідчого відділу, який має право брати участь у провадженні досудового слідства та особисто провадити досудове слідство, користуючись при цьому повноваженнями слідчого (ч. 2 ст. 114-1 КПК), і прокурора, який має право брати участь у провадженні дізнання і досудового слідства і в необхідних випадках особисто провадити окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі (п. 5 ч. 1 ст. 227 КПК).
Ніякі інші особи, у тому числі співробітники приватних розшукових бюро, детективних служб, правом розслідування злочинів не наділені.
Загальні положення (умови) досудового розслідування — це встановлені законом правила, що відображають найбільш характерні риси та особливості досудового розслідування, визначають найбільш суттєві вимоги, які пред’являються до порядку провадження процесуальних дій і прийняття рішень. У них містяться правові вимоги, які забезпечують виконання в цій стадії принципів і завдань кримінального процесу.
Глава 11 КПК, яка називається «Основні положення досудового слідства» містить низку таких загальних положень, які рівною мірою, за окремими винятками, поширюються на всі форми досудового розслідування — досудове слідство, дізнання та досудову підготовку матеріалів у протокольній формі.
1. Загальні умови, пов’язані з вибором належного суб’єкта розслідування та його процесуальним становищем. До цієї групи загальних умов досудового розслідування належать:
а) підслідність кримінальних справ . Підслідність кримінальних справ — це сукупність встановлених законом ознак справи, відповідно до яких вона належить до відання певного органу досудового розслідування.
б) прийняття справи до свого провадження . Факт прийняття справи до провадження відображається або в постанові про порушення кримінальної справи (коли її виніс той, хто і буде розслідувати порушену ним справу), або про це виноситься окрема постанова (коли провадження в порушеній справі доручається іншому органу розслідування). Розслідування кримінальної справи особою, яка не прийняла її до свого провадження, є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і тягне за собою визнання недопустимими отриманих нею результатів розслідування.
в) взаємодія слідчого з органом дізнання — заснована на законах і відомчих нормативних актах їх спільна узгоджена діяльність (за метою, характером, місцем і часом), яка спрямована на вирішення завдань кримінального судочинства, при керівній і організуючій ролі слідчого та чіткому розмежуванні компетенції.
г) провадження слідства в справі декількома слідчими . Згідно зі ст. 119 КПК провадження досудового слідства в кримінальній справі у випадку її складності або великого обсягу може бути доручено слідчій групі, про що виноситься окрема постанова або вказується в постанові про порушення кримінальної справи.
Рішення про провадження досудового слідства слідчою групою приймають начальники слідчих підрозділів (якщо до складу групи включаються лише слідчі даного відомства) і прокурор (якщо група формується із слідчих прокуратури або слідчих різних відомств).
Останній може доручити розслідування справи слідчим з різних відомств і різних адміністративно-територіальних одиниць.
ґ) направлення окремого доручення . Згідно із ст. 118 КПК слідчий має право провадити слідчі дії як у своєму районі, місті, так і в інших слідчих районах. Він має право також доручити провадження цих дій відповідному слідчому або органу дізнання, які зобов’язані це доручення виконати в 10-денний строк, що обчислюється з дня його одержання останніми.
2. До групи загальних умов, які забезпечують всебічність, повноту, об’єктивність та бистроту розслідування, належать:
а) об ’ єднання і виділення кримінальних справ (ст. 26 КПК). Правила об’єднання і виділення кримінальних справ спрямовані на те, щоб забезпечити повне, всебічне й об’єктивне дослідження обставин, які підлягають доказуванню в справі, зокрема ступеня вини обвинуваченого. Об’єднання і виділення справ проводиться за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або за ухвалою чи постановою суду.
В одному провадженні можуть бути об’єднані справи: за обвинуваченням декількох осіб — співучасників вчинення – одного чи кількох злочинів; за обвинуваченням однієї особи у вчиненні декількох злочинів; – у випадках притягнення до кримінальної відповідальності за – заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також в інших випадках, коли має місце підслідність за зв’язком справ (ст. 26 КПК); зустрічні обвинувачення в справах про злочини, зазначені в ч. 1 – ст. 27 КПК (приватного обвинувачення) (ч. 3 ст. 251 КПК).
б) строки досудового розслідування. Досудове розслідування повинно бути проведено у встановлені законом строки і своєчасно завершено. Виконання цієї вимоги є умовою: для успішного розкриття злочину, закріплення і використання доказів; створення необхідних передумов для розгляду кримінальної справи в суді; належного забезпечення обвинуваченому, потерпілому та іншим учасникам кримінального судочинства права на участь у судовому розгляді.
Досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. У цей строк включається час з моменту порушення справи, а в справах, у яких не встановлено особу, що вчинила злочин, з дня її встановлення (тобто появи в справі процесуальної фігури підозрюваного чи обвинуваченого) до: направлення справи прокуророві з обвинувальним висновком; – направлення справи прокуророві з постановою про передачу її – до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру; закриття провадження у справі; – зупинення провадження у справі (тобто у строк досудового слідства не включається час, протягом якого досудове слідство було зупинено з підстав, передбачених у ст. 206 КПК, оскільки зупинення досудового слідства одночасно означає і зупинення перебігу строку досудового слідства до моменту відновлення провадження у справі).
При обчисленні строків досудового розслідування слід керуватися правилами ст. 89 КПК, відповідно до якої строк досудового слідства, оскільки він обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається наступний робочий день, якщо ж припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.
в) недопустимість розголошення даних досудового розслідування . Згідно із ст. 121 КПК дані досудового розслідування за загальним правилом не можуть бути розголошені.
г) виявлення причин і умов , які сприяли вчиненню злочину , та вжиття заходів до їх усунення (статті 23, 23-1 КПК). При провадженні дізнання та досудового слідства (а також у подальшому і судового розгляду кримінальної справи) орган дізнання, слідчий, прокурор зобов’язані виявити причини і умови, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК). Це одна з обставин, яка входить до предмета доказування у кримінальній справі.
3. З метою захисту прав і законних інтересів учасників розслідування кримінально-процесуальний закон містить такі загальні умови досудового розслідування:
а) необхідність обов’язкового роз’яснення і забезпечення прав учасників досудового розслідування . Згідно із ст. 53 КПК суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані роз’яснити особам, що беруть участь у справі, їх права і забезпечити можливість здійснення цих прав.
б) обов’язковість розгляду клопотань. Особа, яка провадить розслідування, зобов’язана розглянути в строк не більше трьох діб і задовольнити кожне клопотання учасника процесу про виконання будь-яких слідчих дій, якщо обставини, про встановлення яких вони просять, мають значення для справи, або якщо необґрунтовано обмежуються їх права.
в) свобода оскарження рішень та дій органів дізнання, слідчого , прокурора . Дії і рішення органів дізнання та слідчого можуть бути оскаржені учасником процесу прокуророві. Скарги можуть бути як письмові, так і усні, останні заносяться до протоколу. Слідчий або дізнавач зобов’язані протягом доби направити прокуророві скаргу, що надійшла до нього, разом із своїми поясненнями. Подача скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується, коли це не визнає за потрібне особа, яка провадить розслідування або прокурор. Прокурор зобов’язаний розглянути, розв’язати скарги і повідомити про результати скаржника на дії і постанови органів дізнання — протягом 10 днів, а на дії і рішення слідчого — протягом трьох днів після їх одержання (статті 110, 234, 235 КПК).