- •Поняття, предмет, метод та система цивільного права.
- •Поняття правоздатності, дієздатності. Диференціація дієздатності.
- •Поняття, ознаки та види юридичних осіб.
- •Порядок створення та припинення юридичних осіб.
- •Об'єкти цивільного права.
- •Поняття позовної давності. Види позовної давності. Призупинення та перерва позовної давності.
- •Характеристика права власності. Способи набуття та припинення права власності.
- •Загальна характеристика інтелектуальної власності.
- •Поняття зобов'язань. Виникнення, зміна та припинення зобов'язань.
- •5) В зависимости от способа заключения:
- •7) В зависимости от целей заключения договоров:
- •Поняття та зміст договору купівлі-продажу.
- •Поняття та зміст договору підряду.
- •Поняття та зміст договору страхування.
- •Загальна характеристика зобов'язань із заподіяння шкоди.
- •Поняття спадкоємства. Відкриття спадщини. Прийняття спадщини. Оформлення права на спадкоємство.
- •24. Спадкування за заповітом.
- •25. Спадкування за законом.
- •Поняття шлюбу. Умови та порядок укладення шлюбу. Недійсність шлюбу. Підстави та порядок припинення шлюбу.
- •27. Майнові та особисті немайнові права та обов'язки подружжя. Права та обов'язки подружжя по взаємному утриманню. Шлюбний договір.
- •28.Майнові та особисті немайнові права та обов'язки батьків та дітей. Підстави та наслідки позбавлення батьківських прав.
- •29. Всиновлення.
- •30. Договір найму житлового приміщення.
- •31. Загальна характеристика договору зберігання
- •Загальна характеристика договору дарування.
- •Загальна власність
- •Захист права власності
- •Характеристика договору довічного утримання.
- •2. Отчуждатель имущества обязан:
Поняття позовної давності. Види позовної давності. Призупинення та перерва позовної давності.
Исковая давность – это срок, в пределах которого лицо может обратиться в суд с исковым заявлением.
Общая исковая давность по гражданским искам длится 3 года
Существует также специальная (сокращенная или более длительная по сравнению с общей) исковая давность, которая устанавливается для отдельных видов требований:
1) Исковая давность в 1 год устанавливается для требований:
- о взыскании неустойки (штрафа, пени);
- об опровержении недостоверной информации, помещенной в СМИ (И.Д. вычисляется со дня помещения этих ведомостей в СМИ или со дня, когда лицо узнало или могло узнать об этих ведомостях);
- о переводе на совладельца прав и обязанностей покупателя в случае преимущественного права покупки доли в праве общей долевой собственности (ст. 362 Гражданского Кодекса);
- в связи с недостатками проданного товара (ст. 681 ГК);
- о расторжении договора дарения (ст. 728 ГК);
- в связи с перевозкой груза, почты (ст. 925 ГК);
- об обжаловании действий исполнителя завещания (ст. 1293 ГК).
2.)Исковая давность в 5 лет применяется к требованиям о признании недействительной сделки, заключенной под влиянием насилия или обмана.
3)Исковая давность в 10 лет устанавливается для требований о применении последствий никчемной сделки (недействительной по решению суда).
Течение исковой давности приостанавливается:
если предъявлению иска препятствовало чрезвычайное или неотвратимое при данных условиях события (непреодолимая сила);
в случае отсрочки выполнения обязательств (мораторий) на основаниях, установленных законом;
в случае остановки действия закона или другого нормативно-правового акта, который регулирует соответствующие отношения;
если истец или ответчик находится в составе Вооруженных Сил Украины или в других созданных соответственно закону воинских формированиях, которые переведены на военное состояние.
Прерывание исковой давности. Течение исковой давности перерывается:
совершением лицом действия, которое свидетельствует о признании им своего долга или другой обязанности.
в случае предъявления лицом иска против одного из нескольких должников, а также если предметом иска является лишь часть требования, право на которое имеет истец.
После прерывания течение исковой давности начинается снова. Время, которое прошло до прерывания течения исковой давности, к новому сроку не зачисляется.
Характеристика права власності. Способи набуття та припинення права власності.
Пра́во вла́сності – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах.
Зміст права власності становлять належні власникові повноваження з володіння, користування та розпорядження:
• повноваження з володіння — це юридично закріплена можливість фактичного господарського панування власника над річчю (майном);
• повноваження з користування — це юридично забезпечена можливість вилучення з речі (майна) корисних властивостей, шляхом її використання;
• повноваження з розпорядження — це юридично забезпечена можливість визначити долю речі (майна) шляхом учинення юридичних актів щодо речі. Розпорядження переважно здійснюється шляхом передачі, відчуження чи відмови від речі (майна).
В Україні вирізняють такі форми власності: державна, комунална, приватна, власність українського народу.
Способи набуття права власності: первісні, похідні.
Первинними способами виникнення права власності є:
1) Виробництво - такий спосіб виникнення права власності, коли воно виникає у зв'язку з виготовленням або створенням якоїсь речі, що не існувала раніше (новостворене майно).
2) Специфікація або переробка - створення нової речі шляхом переробки матеріалу, що належить іншій особі.
3) Привласнення плодів і доходів. Плоди, приплід тварин, доходи від речі належать її власникові, якщо інше не встановлено законом або договором власника з іншою особою.
4) Привласнення загальнодоступних дарів природи (ягоди, дичина, риба тощо).
5) Набуття права власності на безхазяйну річ (майно). Безхазяйне майно - те, що не має власника або власник якого невідомий.
6) Набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився.
7) Знахідка - це виявлення речі, що вибула з володіння власника або іншої уповноваженої на володіння особи попри їх волю.
8) набувальна давність.
Похідні способи:
1) набуття права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній ;
2) за договором (купівлі-продажу, дарування тощо);
3) перехід права власності в порядку спадкування можливий за заповітом або в силу прямої вказівки закону.
Право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини;
6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;
7) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 8) реквізиції; 9) конфіскації; 10) припинення юридичної особи чи смерті власника.