- •Значущі частини слова
- •Вживання м’якого знаку
- •II. М'який знак не пишеться:
- •Перепишіть речення і самостійно розберіть їх за членами.
- •Вживання апострофа
- •П равопис префіксів
- •Вживання м’якого знака
- •II. М'який знак не пишеться:
- •1.Спрощення в групах приголосних
- •1.Способи зв'язку слів у словосполученні
- •Види простих речень:
- •Тире у простому неускладненому реченні
- •Ненаголошені е та и в суфіксах
- •Подвоєння букв внаслідок збігу
- •1.Основні закони милозвучності української мови
- •Творення і правопис складних слів
- •1.Правопис слів із частинами напів- і пів-
- •1.Загальна характеристика складних речень.
- •1.Правопис часток
- •1.Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •1.Ступені порівняння прикметників
- •Правопис складних прислівників
- •Правопис прикладок із означуваним словом
II. М'який знак не пишеться:
Після літер, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, голуб, сім, розкіш, плач, річ, сімсот, змагаєшся.
Після букви р у кінці слова і складу: календар, бібліотекар, чотирма (але: Горький).
Міждвомаоднаковими буквами, щопозначаютьм'якіподовженіприголосні: навчання, стаття.
Міждвомалітерами на позначенням'якихприголоснихзвуків — м'якістьпершоговиникає як результат впливунаступногом'якогоприголосного: майбутнє,радість, гордість, кінця.
Після букви н перед шиплячими та перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о): менший, кінчик, тонший, селянський, громадянство.
У буквосполученняхлц, нц, лч, нч, якіпоходятьізлк, нк: матінці, матінчин (ізматінка),рибалчин, рибалці (ізрибалка).
Примітка.Якщом'якийинакуживається в початковійформі слова, то вінзберігається й в усіхінших формах, а також у похідних словах незалежновід характеру наступноюприголосного: різьба—різьбяр, тьма— тьмяний.
Прибережний, сидить, бойовище, прибій, попрацюємо, пом’якшений, роз’єднаний, потертий.
І.Мене любов ненависті навчила. ІІ.Виходить і камінь має силу сколихнути і дитинство, і юність і нагадатисьогоднішнісловаматері. ІІІ.Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.
ІІ. – два прості речення з’єднані між собою сполучниками сурядності «і» утворюють складносурядне речення, яке розділене комами.
ІІІ. –складнереченняізбезсполучниковимзв'язком розділене комами.
Білет №6
1.Найменшими складовими частинами речення є члени речення (головні, другорядні), внесення та сполучники. Прийменники і частки окремо в реченні не виділяються, вони входять до складу членів речення.
Член речення – це повнозначне слово або словосполучення, яке становить найкоротшу осмислену відповідь на питання в реченні.
Другорядні члени – додаток, означення, обставина, - об’єднуючись навколо головних членів, пояснюють їх на один одного.
«Тут в кожній ягоді натхненна праця струмує.»
Внесення – звертання, вставні і вставлені слова та речення, слова-речення – на питання в реченні не відповідають, але по-різному доповнюють речення.
«Він не прийде. – Він, мабуть, не прийде.»
Сполучники – сурядні, підрядні, пояснювальні – приєднують між собою окремі слова та частини в реченні.
«Не жаль мені, що житиму лиш раз, та жаль, що згасне мрій моїх алмаз.» 2.
3.До правди сповнені любов’ю, до кривди – ненавистю вщерть. Привчав мене батько трудитись до поту, а мати – любити пісні. В піснях – дівоча світла туга і вільний помах косаря. Життя без книг – це хата без вікна.
Білет №7
1.Подовжені приголосні являють собою збіг двох фонем. Такі звуки вимовляються приблизно в півтора рази довше, ніж звичайні. На письмі вони позначаються подвоєнням букв.
Подовжуються і відповідно позначаються подвоєними буквами м'які зубні (д, т, з, с, ц, л, н) та пом'якшені шиплячі (ш, ч, ж), якщо вони стоять між двома голосними:
а) в іменниках середнього роду: засідання, питання, вивчення, життя, знаряддя, мотуззя, колосся, дозвілля, обличчя, затишшя, бездоріжжя, Запоріжжя; але в назвах - молодих істот подовження немає: теля, щеня, козеня, порося;
6) в орудному відмінку однини іменників III відміни перед закінченням -ю: мідь — міддю, сіль — сіллю, доповідь — доповіддю, мазь — маззю, Оболонь — Оболонню, туш — тушшю, річ — річчю, подорож — подорожжю;
в) у словах Ілля, суддя, стаття, рілля, породілля, баддя, зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню.
Приголосні звуки подовжуються і відповідно подвоюються букви, якщо одна частина слова (морфема) закінчується, а друга починається на той самий звук: беззвучний (без + звучний), віддати (від + дати), наддніпрянський (над + дніпрянський), законний (закон + ний).
Подовжується приголосний н у наголошених суфіксах -енн-, -анн-:
а) у прикметниках, які вказують на більшу, ніж звичайна,чи найбільшу міру якості: страшенний, здоровенний, височенний, нескінченний.
б) у прикметниках-старослов'янізмах: благословенний, блаженний, мерзенний, окаянний, священний, а також: божественний (із ненаголошеним суфіксом -енн-).
Крім того, подовжується н у словах останній, старанний, притаманний, захланний, численний.
Виникає подовжений приголосний чч в іменниках, утворених від прикметників на -цький: донецький — Донеччина, німецький — Німеччина, турецький — Туреччина.
Подовжуються приголосні і подвоюються букви також у словах овва, ввесь, бовван, бовваніти, ссати, ссавець, лляний.
Не подовжується н у прикметниках, які не вказують на більшу, ніж звичайна, міру якості, та в дієприкметниках, навіть якщо суфікс -єн- чи -ан- у них наголошений: нескінчений, нежданий, довгожданий, шалений, скажений, навіжений.
2.Розповідне, неокличне, односкладне, поширене, повне, ускладнене.
3.Говорячи про покликання людини на землі, Максим Рильський проголошує: «Яке глибоке щастя – жить, буть гідним імені людини, народу людськості служить!»
Шевченко оспівував безсмертя Прометеєве, його розшматоване серце, що «знову оживає і сміється знову».
Білет №8