27. Статья 35. Об'єкти суміжних прав

Об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є:

Об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є:

а) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

б) фонограми, відеограми;

в) передачі (програми) організацій мовлення.

Статья 36. Суб'єкти суміжних прав

1. Суб'єктами суміжних прав є:

а) виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;

б) виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;

в) виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;

г) організації мовлення та їх правонаступники.

2. Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм).

Стаття 449. Об'єкти суміжних прав

Об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є: а) виконання; б) фонограми; в) відеограми; г) програми (передачі) організацій мовлення. 1. Суміжні права — це права виконавців, виробників фонограм і відеограм та органі­зацій мовлення. Запровадження інституту суміжних прав до законодавства України від­носиться до 1994 року, коли набув чинності прийнятий 23 грудня 1993 року Закон Укра­їни «Про авторське право і суміжні права». В законодавстві різних англомовних країн зустрічається використання двох термінів: «геїаіед гі§Ьіз» — суміжні права та «пеі§ЬЬог-іп§ ГІ£ПІ5» — сусідні права. Якщо перший термін фактично означає підпорядкованість, залежність цих прав від авторських, то другий передбачає паралельність, незалежність їх існування від авторських. В більшості вицадків суміжні права тісно пов'язані з авторськи­ми та підпорядковані останнім, хоча можуть існувати незалежно від авторських. До об'єктів суміжних прав відносяться виконання, фонограми, відеограми та програми (передачі) організацій мовлення. а) Виконання слід розуміти у вузькому та широкому значенні. У вузькому значенні — це творча діяльність виконавця, спрямована на подання творів шляхом Гри, співу, танцю, де­кламації тощо. Саме у цьому вузькому розумінні виконання є підставою для виникнення суміжних прав фізичної особи — виконавця. Щодо широкого розуміння виконання, то за­конодавство містить поняття «публічне виконання» як подання за згодою суб'єктів автор­ського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живо­му виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не нале­жать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час. Проте щодо фоно­грам, відеограм та програм (передач) організацій мовлення, то виконання може бути їх складовою частиною, а щодо виконання зазначених об'єктів, все ж таки скоріше слід гово­рити про публічну демонстрацію або публічний показ. б) Фонограма — звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Оскільки фонограмою вважається звукозапис виконання або будь-яких звуків, то у разі, коли йдеться про звуки, це має бути будь-який звуковий ряд. Звукозапис одного звуку не може вважатися фонограмою. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій). в) Відеограма — відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій. Що стосується фонограм та відеограм, то слід зауважити, що сам запис (звукозапис, відеозапис) в законодавстві трактується як фіксація за допомогою спеціальних технічних засобів (у тому числі й за допомогою числового представлення) на відповідному матері­альному носії звуків і (або) рухомих зображень, яка дозволяє здійснювати їх сприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою відповідного пристрою. Предметом звукозапису при виробництві фонограми є не тільки виконання, а й будь-які звуки (наприклад, шум моря, спів птахів та ін.). Тобто походження звуку, що зафіксований на фонограмі, а також його характер, якість та художні достоїнства не мають значення для вирішення питання щодо надання охорони. Те ж саме стосується й зображень, зафіксова­них у відеограмі. Оскільки ключового фігурою, бенефіціаром правової охорони є саме виробник фоногра­ми (відеограми), визначення цих об'єктів суміжних прав має розглядатися у контексті із законодавчим визначенням виробника фонограми (відеограми) як фізичної або юридичної особи, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис (відеоза­пис) виконання або будь-яких звуків (зображень). Таким чином фонограмою (відеограмою) буде вважатися виключно перший звукозапис (відеозапис), і фонограма (відеограма) завжди існує в єдиному екземплярі (оригіналі). Особа, що буде у подальшому виготовлювати копії цього запису, не набуває прав виробника фонограм (відеограм), а ці копії будуть вважатись не фонограмами (відеограмами), а лише копіями, причому ці копії можуть бути зроблені як з оригіналу (безпосередньо), так і з інших копій (опосередковано). Знищення оригіналу та­кож не тягне автоматично припинення прав виробника фонограми (відеограми). г) Програма (передача)організацій мовлення — власний продукт організації мовлення, змістовно завершена частина програми (телерадіопрограмн), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт. Частиною телерадіопрограми є аудіовізуальний твір, який визначається в цьому зв'язку як об'єкт авторського права, який має певну тривалість, авторську назву і власну концепцію, складається з епізодів або цілісних авторських творів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи звуковими засобами, та є результатом спільної діяльності автора, виконавців та виробників.