- •1.Адміністративне право в системі права України.
- •3.Предмет адміністративного права
- •4.Метод адміністративного права
- •5.Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права.
- •6.Джерела адміністративного права України та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •7.Адміністративно-правові норми: поняття, види та особливості структури.
- •8.Дія адміністративної норми в часі, в просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавства срср і міжнародних договорів.
- •9.Поняття, види та основні тенденції систематизації адміністративного законодавства.
- •10.Поняття, склад та види адміністративно-правових відносин.
- •11.Поняття, риси та рівні державного управління.
- •12.Функції державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •13.Принципи державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •14.Поняття та види методів державного управління.
- •15.Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління.
- •17.Адміністративні послуги: поняття, правове регулювання, класифікація.
- •18.Поняття і види суб'єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика. Обставини, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права.
- •19.Адміністративно-правовий статус громадян України.
- •20.Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.
- •21.Міністрество як суб’єкт державного управління
- •23. Агентство як суб'єкт державного управління
- •24. Інспекція як суб’єкт державного управління
- •25.Центральні органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •26.Місцеві органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •27.Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.
- •28.Підприємства та установи як суб'єкти адміністративного права.
- •29.Об'єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.
- •30.Правові засади державної служби.
- •31. Поняття, ознаки та види державної служби
- •32.Поняття і види державних службовців. Їхні обов’язки і права
- •33.Право громадян на державну службу та механізм його реалізації.
- •34.Поняття та риси адміністративної відповідальності.
- •35. Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика.
- •36.Ознаки та склад адміністративного проступку.
- •37.Колективні суб'єкти (юридичні особи) як суб'єкти адміністративної відповідальності.
- •38.Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
- •39.Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права.
- •40.Характеристика заходів адміністративного попередження.
- •41.Характеристика заходів адміністративного припинення.
- •42.Система адміністративних стягнень та їхня характеристика.
- •43.Порядок накладення адміністративних стягнень.
- •44. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика.
- •45.Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення.
- •46. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характеристика.
- •47. Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду.
- •48.Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду.
- •49.Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні.
- •50.Право громадян на звернення та механізм його реалізації.
- •51.Поняття та правова природа адміністративної юстиції.
- •52.Поняття, задача та правове регулювання адміністративного судочинства.
- •53.Принципи адміністративного судочинства.
- •54.Публічно-правовий спір як предмет адміністративного судочинства.
- •55.Основні напрямки адміністративної реформи України.
- •56.Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •57.Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •58.Кодифікація адміністративного права в умовах реформування.
- •59.Адміністративне право і адміністративне процесуальне право: проблеми співвідношення.
- •60. Організаційно – правові засади державного управління в галузі економічного розвитку і торгівлі
- •61. Організаційно-правові засади державного управління у галузі житлово-комунального господарства.
- •62. Організаційно-правові засади державного управління у галузі регіонального розвитку і будівництва
- •63. Організаційно-правові засади управління у галузі екології та природних ресурсів
- •64.Організаційно-правові засади державного управління митною справою
- •65. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фінансів
- •66. Організаційно-правові засади в державного управління банківською справою
- •67.Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу.
- •69.Організаційно-правові засади державного управління в галузі зв’язку
- •70. Організаційно-правові засади державного управління паливно-енергетичним комплексом Правові засади:
- •71. Організаційно – правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції
- •74. Організаційно-правові засади державного управління у галузі охорони здоров'я.
- •75.Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури.
- •76. Організаційно-правові засади державного управління засобами масової інформації.
- •Глава III
- •77.Організаційно-правові засади державного управління телебаченням і радіомовленням.
- •78. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури і спорту.
- •79.Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •80.Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •81.Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичної діяльності.
- •82. Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •83. Організаційно-правові засади державного управління у галузі національної безпеки.
- •84. Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
58.Кодифікація адміністративного права в умовах реформування.
Кодифікація адміністративного законодавства не може бути суцільною. Адже адміністративне право, як вже зазначалося, регулює надзвичайно широке коло управлінських відносин. Його норми містяться у численних актах різної юридичної сили. Крім того, нормотворчість у державному управлінні характеризується високою динамічністю, частою появою нових норм, що ускладнює зміст та структуру правового матеріалу, обмежує можливість його кодифікації.
У зв'язку з цим упорядкування адміністративно-правових норм має здійснюватися шляхом поетапної кодифікації за окремими інститутами адміністративного права (за прикладом інституту адміністративної відповідальності) з наступною підготовкою та прийняттям Зводу адміністративного законодавства України.
У цілому при кодифікації адміністративного законодавства слід керуватися наступними положеннями:
а) предметом кодифікаційних робіт повинні стати головні, найважливіші адміністративно-правові норми;
б) не слід кодифікувати норми особливої частини адміністративного права, які мають міжгалузевий характер;
в) необхідна роздільна кодифікація матеріальних та процесуальних норм адміністративного правова.
Реформування адміністративного права потребує і першочергового визначення принципів кодифікації — основних ідей, настанов, які визначають її зміст. Це відповідність цілей та характеру кодифікації рівню соціально-економічного розвитку суспільства; наукова обґрунтованість; визнання пріоритету прав і свобод людини і громадянина у правовому регулюванні управлінської діяльності; гармонізація національних норм із загальновизнаними міжнародно-правовими нормами; повнота, всебічність, комплексність, безперервність і поетапність кодифікації.
Принцип відповідності цілей і характеру кодифікації рівню соціально-економічного розвитку суспільства означає, що адміністративно-правові норми, які підлягають кодифікації, повинні відповідати сучасним умовам життя, рівню розвитку суспільних відносин.
Принцип наукової обґрунтованості кодифікаційних робіт означає, що кодифікація адміністративного права має ґрунтуватися на наукових засадах, які опрацьовані як у теорії права, так і у адміністративно-правовій науці.
Принцип гармонізації національних адміністративно-правових норм із загальновизнаними міжнародно-правовими нормами передбачає необхідність узгодження норм, що мають бути встановлені під час кодифікації адміністративного права, з міжнародно-правовими стандартами, гуманізацію правил поведінки у галузі державного управління, розширення кількості дозвільних приписів, модернізацію інституту адміністративної відповідальності.
Принцип повноти, всебічності, комплексності, безперервності та поетапності кодифікації. Повнота кодифікації адміністративного законодавства означає, що кодифікацією мають бути охоплені адміністративно-правові норми, що регулюють усі без винятку суспільні відносини, котрі потребують такого регулювання, у тому числі ті, що виникли останнім часом.
Можна сказати, що адміністративне законодавство являє собою галузевий масив нормативно-правових актів. Як уже зазначалося, кодифікація адміністративного законодавства на сучасному етапі можлива за окремими підгалузями або інститутами адміністративного права, до яких можна віднести:
- «Правовий статус та гарантії реалізації прав і свобод громадян і надання їм послуг у сфері державного управління» з інститутами: «Надання послуг, пов'язаних з реалізацією конституційних прав і свобод громадян: медичних, у сфері культури, освіти та інших», «Реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності», «Ліцензійна діяльність», «Видача документів, що посвідчують права громадян і юридичних осіб» тощо;
- «Державна служба (загальні питання)» з інститутами: «Державна служба в системі законодавчої влади», «Державна служба в органах виконавчої влади», «Державна служба в органах судової влади», «Державна служба у прокуратурі та інших правоохоронних органах»;
- «Адміністративно-правові режими» з інститутами: «Надзвичайна ситуація», «Воєнний стан», «Митний режим» тощо;
- «Адміністративний примус» з інститутами: «Адміністративне запобігання (попередження)», «Адміністративне припинення», «Адміністративна відповідальність», «Адміністративна відповідальність юридичних осіб»;
- «Адміністративно-процесуальне законодавство» з інститутами: «Загальні адміністративні процедури», «Процедури забезпечення прав і свобод громадян у сфері державного управління», «Нормотворча діяльність органів виконавчої влади», «Провадження у справах про адміністративні правопорушення», «Адміністративне судочинство» тощо;
- «Законодавство про контроль і нагляд у сфері державного управління»;
- «Державне регулювання та управління в різних сферах державного життя» з інститутами: «Державне управління в економічній сфері» (законодавство про промисловість, капітальне будівництво, сільське господарство, у сфері фінансів і кредиту, про транспорт, зв'язок і т. ін.).
Отже, адміністративне законодавство може бути кодифіковане як у межах своїх загальних засад (загальна кодифікація), так і в межах окремих підгалузей та інститутів права або сфер та галузей управління (спеціальна і галузева кодифікація). У всіх випадках кодифікація виступатиме як узагальнююче об'єднання значної частини існуючого нормативного масиву діючого адміністративного права.