- •1.Адміністративне право в системі права України.
- •3.Предмет адміністративного права
- •4.Метод адміністративного права
- •5.Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права.
- •6.Джерела адміністративного права України та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •7.Адміністративно-правові норми: поняття, види та особливості структури.
- •8.Дія адміністративної норми в часі, в просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавства срср і міжнародних договорів.
- •9.Поняття, види та основні тенденції систематизації адміністративного законодавства.
- •10.Поняття, склад та види адміністративно-правових відносин.
- •11.Поняття, риси та рівні державного управління.
- •12.Функції державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •13.Принципи державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •14.Поняття та види методів державного управління.
- •15.Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління.
- •17.Адміністративні послуги: поняття, правове регулювання, класифікація.
- •18.Поняття і види суб'єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика. Обставини, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права.
- •19.Адміністративно-правовий статус громадян України.
- •20.Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.
- •21.Міністрество як суб’єкт державного управління
- •23. Агентство як суб'єкт державного управління
- •24. Інспекція як суб’єкт державного управління
- •25.Центральні органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •26.Місцеві органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •27.Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.
- •28.Підприємства та установи як суб'єкти адміністративного права.
- •29.Об'єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.
- •30.Правові засади державної служби.
- •31. Поняття, ознаки та види державної служби
- •32.Поняття і види державних службовців. Їхні обов’язки і права
- •33.Право громадян на державну службу та механізм його реалізації.
- •34.Поняття та риси адміністративної відповідальності.
- •35. Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика.
- •36.Ознаки та склад адміністративного проступку.
- •37.Колективні суб'єкти (юридичні особи) як суб'єкти адміністративної відповідальності.
- •38.Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
- •39.Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права.
- •40.Характеристика заходів адміністративного попередження.
- •41.Характеристика заходів адміністративного припинення.
- •42.Система адміністративних стягнень та їхня характеристика.
- •43.Порядок накладення адміністративних стягнень.
- •44. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика.
- •45.Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення.
- •46. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характеристика.
- •47. Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду.
- •48.Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду.
- •49.Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні.
- •50.Право громадян на звернення та механізм його реалізації.
- •51.Поняття та правова природа адміністративної юстиції.
- •52.Поняття, задача та правове регулювання адміністративного судочинства.
- •53.Принципи адміністративного судочинства.
- •54.Публічно-правовий спір як предмет адміністративного судочинства.
- •55.Основні напрямки адміністративної реформи України.
- •56.Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •57.Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •58.Кодифікація адміністративного права в умовах реформування.
- •59.Адміністративне право і адміністративне процесуальне право: проблеми співвідношення.
- •60. Організаційно – правові засади державного управління в галузі економічного розвитку і торгівлі
- •61. Організаційно-правові засади державного управління у галузі житлово-комунального господарства.
- •62. Організаційно-правові засади державного управління у галузі регіонального розвитку і будівництва
- •63. Організаційно-правові засади управління у галузі екології та природних ресурсів
- •64.Організаційно-правові засади державного управління митною справою
- •65. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фінансів
- •66. Організаційно-правові засади в державного управління банківською справою
- •67.Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу.
- •69.Організаційно-правові засади державного управління в галузі зв’язку
- •70. Організаційно-правові засади державного управління паливно-енергетичним комплексом Правові засади:
- •71. Організаційно – правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції
- •74. Організаційно-правові засади державного управління у галузі охорони здоров'я.
- •75.Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури.
- •76. Організаційно-правові засади державного управління засобами масової інформації.
- •Глава III
- •77.Організаційно-правові засади державного управління телебаченням і радіомовленням.
- •78. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури і спорту.
- •79.Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •80.Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •81.Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичної діяльності.
- •82. Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •83. Організаційно-правові засади державного управління у галузі національної безпеки.
- •84. Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
65. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фінансів
Правові засади:
Конспект мій
Система:
Міністерство фінансів
Державна казначейська служба України
Державна податкова служба України
Державна пробірна служба України
Державна служба фінансового моніторингу України
Державна фінансова інспекція України
Міністерство фінансів
Міністерство фінансів України (Мінфін України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінфін України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
2. Мінфін України у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
3. Основними завданнями Мінфіну України є:
формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, податкової і митної політики;
формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску та проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;
формування і забезпечення у межах повноважень реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, координації та спрямовування діяльності органів виконавчої влади, уповноважених на проведення контролю за дотриманням бюджетного законодавства;
забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;
здійснення заходів із підвищення ефективності управління державними фінансами;
проведення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу фінансово-економічного стану держави, перспектив її дальшого розвитку;
розроблення разом з іншими центральними органами виконавчої влади проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;
розроблення в установленому порядку проекту закону про Державний бюджет України;
організація роботи, пов'язаної зі складанням та управлінням виконання Державного бюджету України, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;
розроблення в установленому порядку прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди;
удосконалення міжбюджетних відносин;
забезпечення управління державним та гарантованим державним боргом;
удосконалення методів фінансового і бюджетного планування;
здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової і бюджетної звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складання фінансової і бюджетної звітності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків), адаптація законодавства з питань бухгалтерського обліку в Україні до законодавства Європейського Союзу та запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності;
забезпечення здійснення повноважень головного розпорядника бюджетних коштів в установах і організаціях, що належать до сфери управління Мінфіну України, центральних органах виконавчої влади;
інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави.
Державна казначейська служба України
Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі – Міністр).
Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.
2. Казначейство України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України (далі – Мінфін України), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра.
3. Основними завданнями Казначейства України є:
1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Державна податкова служба України
До системи органів Державної податкової служби України (ДПС України) належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.
ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).
ДПС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері.
2. ДПС України у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністра, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
3. Основними завданнями ДПС України є:
1) внесення пропозицій щодо формування державної податкової політики і державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;
2) реалізація державної податкової політики та політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;
3) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на органи державної податкової служби, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);
4) запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх виявлення, розкриття, припинення та розслідування.
Державна пробірна служба України
Державна пробірна служба України (Пробірна служба України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).
Пробірна служба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері державного пробірного контролю.
2. Пробірна служба України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами і дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України.
3. Основними завданнями Пробірної служби України є реалізація державної політики у сфері державного пробірного контролю та внесення пропозицій щодо її формування.
Державна служба фінансового моніторингу України
Державна служба фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).
Держфінмоніторинг України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
2. Держфінмоніторинг України у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
3. Основними завданнями Держфінмоніторингу України є:
1) реалізація державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також внесення пропозицій щодо її формування;
2) збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов'язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму;
3) створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
Державна фінансова інспекція України
Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
2. Держфінінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України (далі - Мінфін України), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
3. Основними завданнями Держфінінспекції України є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування.
Відповідальність
Чинне законодавство передбачає адміністративну відповідальність за окремі види фінансових правопорушень. До таких правопорушень, за які Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність, належать, зокрема: порушення правил про валютні операції (ст. 162); ухилення від подання декларації про доходи (ст. 164'); порушення законодавства з фінансових питань (ст. 1642); несвоєчасне здавання
виторгу (ст. 164"1); незаконне розголошення або використання інформації, що становить банківську таємницю (ст. 164й); порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 16412); ухилення від реєстрації в органах Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України платників обов'язкових страхових внесків і порушення порядку обчислення й сплати внесків на соціальне страхування (ст. 165'); порушення порядку формування та застосування цін і тарифів (ст. 1652); порушення строку реєстрації як платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, несвоєчасна або неповна сплата страхових внесків (ст. 1653); порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які зумовили втрату працездатності (ст. 165"); ухилення від реєстрації як платника страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, несвоєчасна або неповна сплата страхових внесків, а також порушення порядку використання страхових коштів (ст. 1655); порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (ст. 1665); порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (ст. 1666); протидія тимчасовій адміністрації або ліквідації банку (ст. 1667); здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії (ст. 1668); порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 1669).
Справи про правопорушення в сфері фінансів розглядають уповноважені на те посадові особи органів державної контрольно-ревізійної та податкової служб, Національного банку, органів Пенсійного фонду України й Фонду соціального страхування України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державного департаменту фінансового моніторингу Міністерства фінансів України, а також суди.