26. Види вогню механізованих підрозділів, маневр вогнем.

Маневр огнем применяется для более эффективно­го поражения противника. Различают следующие ви­ды маневра огнем: сосредоточение, перенос и распре­деление (схема 2).

Сосредоточение огня применяется для эф­фективного поражения в короткое время важной или опасной цели, ведется всеми средствами подразделе­ния или большей частью из них по одной важной це­ли или группе целей, находящихся на ограниченном участке.

Перенос огня применяется для последова­тельного поражения целей, поражения важной цели или при сосредоточении огня всех огневых средств для уничтожения наиболее важной цели.

Распределение огня применяется ротой для одновременного поражения нескольких отдельных целей или различных целей одной групповой цели. Для обстрела каждой цели следует назначать те ог­невые средства, огонь которых в наибольшей мере обеспечивает ее поражение.

При маневре огнем необходимо учитывать распо­ложение огневых средств по отношению к цели. Огонь по направлению может быть:

• фронтальным — направленным к фронту цели; он более эффективен при поражении глубоких целей и менее — широких;

• фланговым — направленным во фланг цели; этот вид огня наиболее эффективен при обстреле целей, действующих на широком фронте;

• перекрестным — ведущимся с двух и более на­ правлений по одной цели.

По тактическому назначению следует различать огонь по отдельным и групповым целям, сосредоточен­ный и кинжальный огонь.

Огонь по отдельной цели обычно ведется одним ог­невым средством.

Огонь по групповой цели ведется одним или не­сколькими огневыми средствами по цели, состоящей из нескольких отдельных целей.

Сосредоточенный огонь (СО) ведется несколькими танками, БМП (БТР), пулеметами, автоматами и другими огневыми средствами, а также одним или несколькими подразделениями роты по одной цели ил по части боевого порядка. Сосредоточенный огонь и автоматов и ручных пулеметов по наземным целям ведется на дальностях до 800 м, по воздушным — до 500 м, из ротных пулеметов — до 1000 м; из крупнокалиберных пулеметов, установленных на БТР, — до 2000 м; из орудий БМП — до 2500 м, танков — до 3000 м.

27. Основні правила розробки та ведення бойових графічних документів.

Бойові документи розробляються, як правило, графічно на топографічних картах, папері або кальці. Отримані і віддані бойові накази та розпорядження записуються, як правило, в робочих зошитах або на звороті топографічної карти. При розробці і веденні бойових документів необхідно дотриму­ватися таких правил:

кожний бойовий документ повинен мати службовий заголовок та підпис із зазначенням посади, військового звання та прізвища особи, що підписала документ; у заголовку письмового бойового документа крім найменування документа вказується порядковий номер документа, місце пункту управління, час і дата його скла­дення (підпису), масштаб і рік видання карти, за якою документ розроблений;

населені пункти і місцеві предмети, рубежі, райони зосеред­ження (розташування) або дії своїх підрозділів указуються, по­чинаючи з правого флангу, а противника — з його лівого флангу; рубежі указуються двома, райони (опорні пункти) — трьома пункта­ми; назви населених пунктів, рік та інших місцевих предметів указуються в називному відмінку;

розмежувальні лінії вказуються не менше ніж трьома пункта­ми, один з яких повинен бути на передньому краю: в обороні і а наступі — із тилу в сторону противника, при відході — від против­ника в напрямку відходу. Лінії указуються спочатку справа, потім зліва: в обороні — на граничну досяжність своїх вогневих засобів, в наступі — на глибину бойового завдання; розмежувальні лінії в тил указуються на глибину бойового порядку;

напрямок наступу вказується декількома пунктами на всю гли­бину бойового завдання;

маршрут руху вказується назвами місцевих предметів або населених пунктів: перший — на вихідному рубежі (пункті), потім найбільш важливі, через які проходить маршрут, і останній — в районі зосередження або на рубежі переходу в атаку;

дані обстановки наносяться на карту встановленими умовними знаками, тонкими лініями, не забиваючи топографічну основу карти і написи на ній; завдання і положення підрозділів, а також оз­броєння і техніка наносяться, як правило, знаками загального позначення; при відсутності необхідних знаків допускається засто­совувати додаткові знаки з поясненням на карті (схемі);

положення своїх військ, їх завдання і дії позначаються черво­ним кольором, ракетних військ, артилерії, військ ППО і спеціальних військ — чорним кольором;

положення і дії противника позначаються синім кольором;

нумерація, найменування частини (підрозділів) і пояснювальні написи своїх військ наносяться чорним кольором, противника — синім;

для скорочення організаційно-штатних формувань підрозділів і частин використовуються тільки рядкові букви;

при одноколірному виконанні графічних документів всі умовні знаки і написи наносяться чорним кольором, знаки умовних по­значень противника— подвійною лінією;

умовні знаки військ, озброєння і техніки наносяться на карту (схему) відповідно до дійсного положення їх на місцевості і роз­ташовуються по напрямку дій або ведення вогню; всередині або поряд з умовними знаками при необхідності вказуються кількість і тип озброєння і техніки;

для позначення військ противника застосовуються ті ж умовні знаки, що і для своїх військ, з необхідними написами;

джерела одержання відомостей про противника позначаються чорним кольором, при цьому найменування джерел пишуться по­чатковими буквами, наприклад: спостереження — С; показання полонених — П, документи противника — ДП, військова розвідка — ВР, повітряна розвідка —• ПвР, артилерійська розвідка — АР, ін­женерна розвідка — ІР, радіаційна, хімічна, біологічна розвідка — РХБР, час і дата одержання відомостей про противника підпису­ються під позначенням джерела або в рядок; відомості, що потре­бують перевірки, відмічаються знаком питання;

другорядні дані, а також дані, що неможливо відобразити умовними знаками, записуються на полях карти, в пояснювальній записці (легенді) або в робочому зошиті;

розташування і дії військ наносяться умовними знаками су­цільною лінією, а дії, що передбачаються або намічаються, дороги, аеродроми та інші спорудження, які будуються, — переривчастою лінією (пунктиром); запасні райони розташування військ і запасні позиції позначаються переривчастою лінією (пунктиром) з буквою З всередині знака або поряд з ним; фальшиві райони, рубежі, фальшиві спорудження і об'єкти позначаються зеленим кольором і доповнюються буквою Ф всередині знака або поряд з ним;

під час нанесення на карту (схему) положення підрозділів до різного часу умовні знаки доповнюються штрихами, пунктирними лініями, крапками, іншими значками або підтушовуються різними кольорами; час, до якого відноситься те або інше положення військ указується під найменуванням підрозділу (частини) або в рядок;

всі написи розташовуються паралельно нижньому (верхньому) обрізу карти (схеми); букви і цифри пишуться без зв'язок, при­стосовуючи їх розміри з масштабом карти і військовою інстанцією; написи можуть бути зроблені на вільному місці карти (схеми) із стрілкою до умовного знака;

графічний документ, виконаний на прозорій основі з карти, повинен мати не менше трьох пунктів (для наступного сполучення), розташованих, як правило, по кутах верхньої рамки листка карти або в пересіченні координатної сітки, масштаб, номенклатуру і рік видання карти, за якою він виготовлений, а виконаний у довіль­ному масштабі і, якщо немає координатної сітки, — стрілку для позначення напрямку північ—південь.

(!)28. Зміст з’ясування бойового завдання.

Під час з'ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

Командир взводу, одержавши бойове завдання,

з'ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію, бойове забезпечення і управління, підготовку особового складу, озброєння і техніки до бою, потім перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання і в установлений час доповідає про це командиру роти.

Під час з'ясування одержаного завдання командир

взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які

об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.