Князювання
Після смерті свого батька Володимира Святославовича в 1015 році Ярослав Мудрий в жорстокій боротьбі за київський престол розбив війська Святополка і посів київський великокняжий престол. Після остаточної перемоги в битві над річкою Альтою 1019 р. Ярослав Мудрий став київським Великим князем.
Прагнучи об'єднати всі руські землі під своєю владою, Ярослав Володимирович вів боротьбу проти свого брата Мстислава Володимировича, князя тмутороканського і чернігівського. Після битви, яку Ярослав програв під Лиственом біля Чернігова 1024 р. Ярослав мусив відступити Мстиславові Чернігівщину і всі землі на схід від Дніпра, крім Переяславщини. 1030 р. на півночі Ярослав зайняв землі між Чудським озером і Балтикою і там заснував м. Юріїв (нині Тарту), у 1030-1031 роках війська Ярослава і Мстислава відвоювали Червенські міста, які 1018 р. захопив Болеслав І. Тоді ж Ярослав здобув у Польщі смугу землі між ріками Сяном і Бугом; там збудував міста Ярослав і Белз. Після смерті Мстислава у 1036 році Ярослав об'єднав під своєю владою лівобережні землі, ставши єдиним володарем могутньої Київської держави, окрім Полоцького князівства, яке було виділено Володимиром Святим в уділ роду Ізяслава. 1036 р., Ярослав Мудрий розгромив біля Києва печенігів і нібито, за літописом, на місці перемоги над ними почав будувати у 1037 р. Софійський собор. 1038–1042 роках Ярослав вів успішні походи проти литовських племен – ятвягів, проти Мазовії, проти прибалтицько-фінських племен ямь і чудь. Щоб охороняти свою державу проти нападів кочовиків, Ярослав укріплював південний кордон, будуючи міста над ріками Россю і Трубежем: Корсунь, Канів, Переяслав; як також другу фортифікаційну лінію над Сулою: Лубни, Лукомль, Воїнь. За часів його правління було засновано місто Юр’їв (нині – Біла Церква), розбудовано Чернігів, Переяслав, Володимир-Волинський, Турів, встановлено династичні зв'язки з королівськими дворами Швеції, Норвегії та Франції. Під час його правління Київська Русь перетворилася на могутню європейську державу. Було завершено розпочате Володимиром Святим розширення меж столиці Русі — Києва, насипано нові оборонні вали, збудовано Золоті ворота з церквою Богородиці, Лядську браму, Жидівські ворота, Георгіївський та Ірининський собори, Софійський собор, в якому згодом було поховано в саркофазі Ярослава Мудрого та його дружину Ірину. Створив бібліотеку Софійського собору.. Продовжувалося карбування срібних монет.
Для укріплення влади в державі та впорядкування правових та соціальних відносин громадян за князювання Ярослава Мудрого було укладено перший збірник законів, так звану «Правду Ярослава», що становить найдавнішу частину законів руського права – Руської Правди. Найдавніша правда містила 18 статей, в яких ішлося про покарання за вбивство, побої, псування чужого майна, переховування чужого холопа. Ще зберігалося право кровної помсти, але його можна було замінити і штрафом. У 1024-1026 роках вийшла дуга частина Руської Правди – закон „Покон вірний”, який визначав розміри данини на користь дружинників, які чинили князівський суд.
За Ярослава Мудрого поширилося і зміцніло християнство в Київській Русі, а також оформилася організаційна структура й церковна ієрархія: у 1039 році документально підтверджено існування Київської митрополії, що перебувала в юрисдикції константинопольського патріарха. Ярослав затвердив церковний статут, яким визначалися права церкви і духівництва. Крім призначання митрополитів на київську катедру, Церква Київської Русі користувалася автономією, включно з тим, що 1051 року з ініціативи Ярослава собор місцевих єпископів обрав русина Ілларіона митрополитом київським. За цього часу засновано також перші монастирі на Русі: св. Юрія, св. Ірини і славний Києво-Печерський 1051 р., які стали важливими культурними осередками, в яких писалися літописи, були школи іконописання. Заснував при Софійському соборі школу і бібліотеку.
Київська Русь за Ярослава Мудрого була великою і могутньою державою Європи, досягнувши на ті часи найвищого розвитку. Щоб зберегти цілість своєї держави, а заразом забезпечити права своїх синів, Ярослав затвердив систему наслідування (сеньйорату), згідно з яким старший брат Ізяслав дістав великокняжий престол у Києві, Святослав – Чернігівщину, Муром і Тмуторокань, Всеволод – Переяславщину, Суздаль і Ростовщину, Ігор – Володимир Волинський, В'ячеслав – Смоленщину.
Останні роки життя Ярослав провів у Вишгороді. По смерті Ярослава Мудрого почався розпад Київської Русі і через півстоліття вона фактично перестала існувати як єдина держава.
Реконструкція за черепом, робота Михайла Герасимова
Сини Ярослава
Ілля 1034, перший с. Ярослава Володимировича (V), кн. новгородський.
Володимир (1020-1052) – можливо був одружений з Одою, дочкою графа Леопольда зі Штаде біля Бремену;
Ізяслав (1024-1078) – в 1040 був одружений з Ґертрудою, дочкою польського князя Мєшка II;
Святослав (1027-1076) – був одружений з Одою, внучкою цісаря Генріха II;
Всеволод (1030-1093) – в 1046 був одружений Марією, дочкою імператора Костянтина Мономаха;
Ігор (†1060) – був одружений з германською принцесою Кунігундою, графинею Орламіндською.
В'ячеслав(1034-1057)
Доньки
Єлисавета Ярославна (Еллісіф) (†1076) – вийшла за норвезького короля Гаральда Суворого;
Анастасія Ярославна (Аґмунда) (†1097) – вийшла за угорського короля Андраша І;
Анна Ярославна (Аньєс) (†1077) – вийшла за французького короля Генріха І.
Нині Ярослав канонізований, тобто прирівняний до рівноапостольних святих. На честь нього в Україні є ордени Ярослава Мудрого 5-ти ступенів, якими нагороджують державних чиновників. У 2008 році названий Великим українцем на телеканалі Інтер.
Соціальна структура Київської Русі
Великий князь
Удільні князі
Бояри (колишні дружинники, воїни, місцева знать), духовенство
Міська знать
Міські ремісники, торговці, бідні городяни
Селяни-смерди, закупи, рядовичі, раби-холопи та ізгої
Смерди – вільні селяни
Рядовичі – залежні селяни, які підписували з феодалом договір – ряд.
Закупи – залежні селяни, які взяли в позику певну суму грошей – купу.
Вільні селяни утворювали сільські територіальні громади (мир, верв, село), які володіли лісами, пасовищами та водоймами. У їх власності ще перебувало і багато орних земель.
Господарство
Землеробство – головне заняття. Обробка землі ралом, двозубою сохою з сошником, а пізніше і плугом. Трипілля. Чимало людей займалися скотарством та мисливством. Головною формою експлуатації населення була натуральна (продуктова) рента. Поряд з цими заняттями були різні ремесла – металургія та металообробка, деревообробка, гончарство, виробництво скла, ювелірні вироби зерні, черні та перегородчастої емалі. Через Русь проходив відомий торговий шлях „Із варяг у греки”, тобто із Скандівавського півострова до Візантії. А в Західну Європу тягнувся Соляний шлях через Прикарпаття.
Тріумвірат Ярославичів (1054-1072 рр.) – в 1054 р. за заповітом князя Ярослава Мудрого відбувся поділ володінь його синами Ізяславом, Святославом і Всеволодом. Київ залишився за старшим Ізяславом, а Чернігів та Переяслав стали центрами володінь молодших братів Святослава та Всеволода. В 1060 р. князі разбили племена торків, які прийшли у причорноморські степи після печенігів. В 1066-1067 рр. разгорнулась міжусобна війна між Ярославичами та їх двоюрідним племінником – полоцьким князем Всеславом Брячесавичем та іншими князями-ізгоями. Князями-ізгоями стали діти молодших синів Ярослава, які не отримали у спадщину владу і мійно своїх батьків. Всеслав був захоплений у полон і поміщений в Києві в темницю – поруб. В 1073-1076 роках Ізяслава з Києва вигнали брати і замість нього правили Святослав 2-й (убитий 1076 р.), і Всеволод. За князювання Всеволода Ярославича (1078-1093 роки) на південно-західній Русі сформувались волості з центрами в Перемишлі та Требовлі.
1061 рік – перший напад половців (кипчаків) на Київську Русь. 1068 рік – масовий напад половців на Переяславщину. Вони розбили русичів на ріці Альта. Це спричинило народне повстання 1068 року в Києві. Міщани звільнили Всеслава Полоцького і проголосили його київським князем. Ізяслав втік в Польщу. Весною 1069 р. Ізяслав з допомогою польського короля Болеслава II Казимировича Смілого повернув собі київський престол. Загалом відомо 46 великих нападів половців на землі Русі.
1072 рік – Ярославичі уклали нове видання законів – Правду Ярославичів, де було закладено ідею ротації влади, скасовувалася кровна помста і замінювалася штрафом, збільшувалися розміри штрафів за посягання на чужу власність. Вартість життя різних за соціальним станом людей суттєво відрізнялася. Одночасно без княжого суду заборонялося карати селян-смердів. Встановлювалися високі штрафи за вбивство вільних селян. Документ уточнив ряд правових норм, які регулювали феодальні відносини.
Ізяслав – князь київський протягом 1054-1078 років з перервами.
Святослав – князь київський у 1073-1076 роках. Активний будівничий, заклав Успенський собор, активно сприяв книгописанню, при ньому були видані Ізборники 1073 та 1076 років.
Всеволод – князь київський у 1078-1093 роках. Освічена людина, знав 5 мов, мав багато родинних зв’язків з європейськими династіями. Але він змушений був піти на поступки князям-ізгоям, що призвело до подальшого ослаблення централізованої влади.
Святополк Ізяславович – князь київський з 1093 по 1113 роки. Період постійних воєнних конфліктів з половцями. Для успішної боротьби з ними у 1097 році в Любечі князі скликали з’їзд, на якому відбулося короткочасне об’єднання князів. З’їзд запровадив засади вотчинності (від батька до сина) у володінні князівставами. Ця єдність була порушена волинським князем Давидом, який разом із Святополком осліпив Василька Романовича, племінника Мономаха. 1103 рік – новий з’їзд князів в Увітичах під Києвом. Це на якийсь час примирило міжусобиці, у 1103 та 1111 роках русичі здобули важливі перемоги над половцями на ріці Сутінь (Молочна) та біля міст Шарукань і Сугров на Сіверському Дінці.
1113 рік – повстання киян проти Святополка. Запрошення на престол Володимира Мономаха.
Володимир Мономах – внук Ярослава Мудрого, син Всеволода та доньки візантійського імператора Костянтина IХ Мономаха Анастасії, князь переяславський, а в 1113-1125 роках – князь київський. За легендою, імператор Візантії вручив Володимиру символи імператорської влади, в тому числі шапку Мономаха, якою вінчалися царі Росії аж до Петра I. Володимир зумів знову об’днати Русь, здійснив 83 великих походи проти зовнішніх ворогів, особливо половців, 19 разів укладав вигідні для Русі угоди. Кочовики у ці роки не турбували Русь, тому вдалося зосередити всі зусилля на вирішенні внутрішніх проблем. Князь у 1113 році вніс доповнення до Правди Ярославичів у вигляді „Статуту”, дозволив смердам подавати скарги на своїх панів, обмежив свавілля лихварів, скасував холопство за борги, чітко встановив права і обов’язки закупів. Наприкінці свого правління Володимир зробив спробу дати узагальнюючу оцінку своїй діяльності і передати побажання нащадкам. Все це знайшло відображення в творі „Повчання дітям”. Його вважають першим твором української педагогіки.
Мстислав Великий – син Володимира Мономаха, князь київський у 1125-1132 роках. Зумів добитися визнання своєї влади серед інших князів, одночасно успішно вів зовнішню політику, відбив усі напади половців та торків.
Після смерті Мстислава закінчився період єдиної Київської Русі. Розпочався період феодальної роздробленості та постійних міжусобних війн. На території України утворилися такі князівства: Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське, Переяславське, Галицьке та Волинське (Галицько-Волинське). Київ втратив роль політичного і головного торгового центру Київської Русі, але ще довго продовжував приваблювати князів у боротьбі за володіння його престолом.
Феодальна роздробленість Київської Русі.
Причини розпаду Київської Русі:
Панування натурального господарства, слабкість економічних зв’язків між різними частинами держави.
Великі простори країни і її етнічна різноманітність
Зміцнення вотчинної форми феодального землеволодіння, що спричинило розвиток окремих міст і регіонів, посилення влади удільних князів, які вже не бажали ділитися владою з Києвом.
Наслідки роздробленості: постійні міжусобні війни, у які втручалися сусідні держави. Окремі князівства і їх центри зміцнювалися, але політична та військова могутність Русі були підірвані. Про це свідчили:
1169 рік – захоплення і розорення Києва володимиро-суздальським князем Андрієм Боголюбським.
1185 рік – важка поразка новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича (він був нащадком чернігівського князя Святослава Ярославовича) під час походу на половців („Слово о полку Ігоревім”)
1223 рік – важка поразка об’єднаних русько-половецьких військ від монголо-татар на річці Калка.
1237-1238 роки – розгром монголо-татарами на чолі з ханом Батиєм Північно-Східної Русі
1239-1241 роки – розгром монголо-татарами на чолі з ханом Батиєм Південної Русі.
1240 р., грудень – штурм монголо-татарами Києва. Його захищали міщани на чолі з воєводою Дмитром.
Встановлення на Русі ординського панування – іга, яке тривало від 120 до 240 років. В ході навали монголо-татар та під час їх панування Русь зазнала величезних людських і матеріальних втрат, помітно відставши в своєму розвитку від інших народів Європи.
Монголо-татари створили у Нижньому Поволжі власну державу – Золоту Орду із столицею в Сарай-Бату, збирали з підкорених територій данину – ясир, цей процес контролювали монгольські намісники – баскаки. А руські князі для підтвердження своїх прав на князювання змушені були брати у монгольських ханів грамоти-ярлики.