4. Сполучуваність - це властивість мовних елементів до поєднання при

творенні одиниць вищого рівня (паралельний термін „валентність”, який увів

у 1948 р. С.Д.Кацнельсон).

Морфонологія вивчає валентність морфів, яку інколи називають морфотактикою.

В українській мові між морфами словоформи діє примусова і вільна валентність. При примусовій валентності структурно-семантичні чинники твірної основи зумовлюють як обов’язковий тільки певний аломорф чи тільки певну морфему з ряду синонімічних. Наприклад, давальний відмінок однини від іменникових морфів на [г] вимагає аломорфа на [з]: нога - нозі, відвага - відвазі, вага - вазі. При вільній валентності одна й та ж твірна основа може без зміни значення сполучатися з кількома варіантами морфеми

або з кількома синонімічними морфемами. Наприклад, топонімні основи на --

-ов, -ів у назвах жителів можуть сполучатися з суфіксами -у-, -ям-, -чан-: Глухів - глухівиі, глухівчани; Горлівка - горлівиі, горлівчани; Косів - косівці, косівчани, Харків - харків’яни. Реалізуючись за певною моделлю (типовим правилом), процес творення похідного слова може зустріти певні перешкоди і не здійснитися. Пор.:

г ітара сопілка

баян + – ист (-іст) балалайка /

піаніно скрипка

флейта

Існує кілька видів обмежень у сполучуваності морфем:

1) семантичні - пояснюються значеннєвою несумісністю твірних морфем, наприклад, суфікс -ува-т-ий приєднується лише до тих основ якісних прикметників, які означають колір, смак, міру, вагу, фізичні і моральні недоліки в негативному плані. До основ якісних прикметників позитивного плану приєднуються суфікси -еньк-, пор. довгувате пальто - довгеньке, білувате обличчя - біленьке;

2) формальні - зумовлюються надлишковими елементами в твірному слові, структурною недостатністю твірного слова, скупченням приголосних у

валентних позиціях, подібністю або тотожністю кінцевого і початкового звуків твірних морфем у валентних позиціях, наприклад: Ярославль - ярославський, Шостка - шосткинський, Хмільник - хмільниківський. Пор.: (Пологи -› пологський, полозький, пологівський);

3) стилістичні - викликаються стилістичною несумісністю твірних морфів, наприклад, стилістично знижені суф. -ун, -як, -юг не поєднуються з основами книжних слів, а тяжіють до основ просторічних чи вульгарних: брехун, бандюга, сопляк;

4) лексичні - зумовлюються можливістю невиправданої омонімії і зайнятістю відповідного семантичного місця для продукованого слова, наприклад, моряк - морячка, учитель - учителька, лікар - лікарка, але до іменників матрос, електрик, пілот, штукатур немає відповідних назв жіночої статі, оскільки в мові від цих слів уже є лексеми на -к-а з іншим значенням; лексичні обмеження в сполучуваності твірних морфеми, призводять або до вибору іншої твірної морфеми, або до відсутності слова взагалі;

5) словотвірні - виявляються в тому, що окремі слова або групи їх не бувають твірними для похідних певного значення, наприклад, суфікс – ичі (-ічі) утворює похідні від числівників два, три (двічі, тричі), але не поєднуються з основами числівників чотири, п’ять, шість, тому що їм не притаманні такі словотвірні можливості; білий, жовтий + -ок -› білок, жовток, проте твірні синій, чорний, зелений і под. із суфіксом -ок не реалізують акт словотворення.

Всі модифікації структури дериваційних морфем закладені в системі мови і регламентуються нормою. Вони не тільки є засобом взаємопристосування морфем, а й вказують на зміну їх граматичних ролей (варіювання лексичних морфем), на лексико-граматичні та структурні особливості твірних слів, на семантико-стиліст ну диференціацію похідних лексем (зміна зовнішнього вигляду афіксів).

Нулі можуть бути флективними й аглютинативними. Флективний нуль за своєю суттю є багатозначним, тобто 1 нуль охоплює всі значення, що виникають у кількох опозиціях, до яких входить словоформа. Наприклад, у словоформах вітер, камінь, прапор нуль виражає значення називного відмінка однини чоловічого роду іменника; у словоформах столиць, воєн, відер, ден, тат − родового відмінка множини всіх родів; у словоформах сох, ніс, виріс − минулого часу чоловічого роду дієслова; у словоформах дрібен, зелен − коротку форму чоловічого роду прикметника тощо. Аглютинативний нуль моносемантичний.

Опора на системність − головний принцип виявлення нульових форм. Поняття нуля поза системою втрачає свій зміст.