2.1. Облік за повною собівартістю
2.1.1. Облік за фактичною собівартістю
1.1. Базовий варіант. При цьому варіанті фактичні затрати відображаються без будь-яких коригувань.
Головною перевагою даного методу є його простота. Щодо недоліків, то ними є:
— відсутність нормативів для контролю кількості використаних ресурсів та цін на них;
— відсутність можливості аналізу причин відхилень;
— складність процедури розрахунку фактичних цін в умовах надання взаємних послуг між підрозділами підприємства;
— "стрибки" собівартості внаслідок неможливості створення резервів (наприклад, для виплати відпускних робітникам);
— трудомісткість перерахунку цін на кожну одиницю використаних ресурсів;
— необхідність розрахунку собівартості кожної партії виробів, що в умовах масового виробництва є трудомістким.
1.2. За цінами минулого періоду. При даному варіанті затрати визначаються як алгебраїчна сума добутку середньої ціни минулого періоду на фактичну кількість та відхилень затрат за рахунок цін.
Перевагами даного варіанта порівняно з попереднім, є те, що спрощується порівняння затрат за різні періоди, з'являється можливість контролю та спрощується ведення самого обліку (немає необхідності щоразу перераховувати фактичну ціну).
До загальних недоліків даного варіанта необхідно віднести такі:
— використання в якості нормативу середньої ціни за минулий період, що не відповідає цілям підприємства і викликає труднощі у здійсненні контролю;
— відсутність нормативів за кількістю використання ресурсів;
— "стрибки" собівартості внаслідок неможливості створення резервів.
1.3. За плановими цінами. Основними характерними ознаками даного варіанта обліку є те, що прямі затрати відображаються за плановими цінами, відхилення прямих затрат від запланованого рівня списуються в кінці періоду, а планування постійних витрат відсутнє. Підрахунок затрат здійснюється за такими формулами:
Перевагами даного варіанта, порівняно з базовим, є те, що при цьому варіанті можлива ліквідація коливань цін (у випадку прямих затрат); є змога порівняння затрат різних періодів, планування прямих затрат, а також порівняння фактичних і планових значень (але тільки для прямих затрат).
До недоліків даного варіанта, як і попереднього, слід віднести відсутність можливості контролю й аналізу відхилень непрямих затрат, а також "стрибки" собівартості внаслідок відсутності резервування.
2.1.2. Облік за нормативною собівартістю
Під нормативними затратами розуміють: середнє значення за минулі періоди; скориговане середнє значення (по екстраполяції, з поправками на зміну технологи тощо).
При даному методі використовують різні нормативи, зокрема: лише за кількістю, лише за цінами, за кількістю і цінами одночасно.
Перевагами обліку за нормативною собівартістю слід вважати:
• можливість контролю (зіставлення фактичних значень з нормативними);
• можливість аналізу причин відхилень;
• прискорення підрахунку затрат(затрати за кожним центром і за кожним носієм розраховуються незалежно один від одного, а значить, можливе одночасне проведення підрахунків);
• відсутність необхідності калькулювання собівартості за кожною партією зокрема;
• згладжуваний коливань собівартості за рахунок можливостей резервування.
Недоліками вказаного методу обліку є невідповідність нормування "від досягнутого" або за екстраполяцією вимогам нинішнього дня, а також відсутність обгрунтування коригувань середніх значень, що знижує точність планування та перешкоджає ефективному контролю.
При даній системі управлінського обліку розрізняють методи обліку з фіксованим обсягом випуску продукції та з обсягом випуску продукції, який змінюється.
Дамо характеристику вказаних методів обліку затрат.
2.1. З фіксованим обсягом випуску продукції Характерними особливостями даного варіанта методу обліку за нормативною собівартістю є те, що нормативи тут встановлюються безвідносно до обсягу діяльності, обліковуються цінові та кількісні відхилення, здійснюється розрахунок відхилень за такою методикою:
До переваг, які властиві даному варіанту обліку, поряд з тими, що характерні для загального методу обліку за нормативною собівартістю, можна віднести ще й відносну простоту та відсутність необхідності класифікації затрат.
Що ж стосується його недоліків, то до вищеперелічених слід додати ще й відсутність ефективного контролю через ігнорування характеру залежності затрат від обсягу випуску продукції та те, що даний варіант діє лише при заданому обсязі, а також те, що відхилення за рахунок зміни обсягу не враховуються.
2.2. З обсягом випуску продукції, який змінюється. Головними рисами даного варіанта обліку є:
— нормативи змінних затрат встановлюються на одиницю обсягу, а нормативи постійних затрат — на весь обсяг;
— враховуються відхилення за ціною, за кількістю, за обсягом;
— алгоритм розрахунку наступний:
Перевагами даного варіанта обліку, крім тих, що характерні для загального методу обліку за нормативною собівартістю, можна вважати той факт, що враховується характер поведінки затрат залежно від обсягу, чим саме забезпечується більш точний розрахунок і надається інформація для оперативного управління.
Порівняно з фіксованим обсягом випуску продукції, при даному варіанті обліку покращуються можливості для контролю, а також має місце врахування відхилень за рахунок обсягу.
Недоліками даного варіанта обліку слід вважати більшу складність у порівнянні з фіксованим обсягом випуску, а також те, що має місце однаковий підхід щодо визначення постійних і змінних затрат (при коригуванні на зміну обсягу постійні затрати розглядаються як змінні), що веде до викривлення результату.