- •I вcе про воду
- •1.1 Все про воду.
- •1.2. Джерела води.
- •1.3. Фізико-хімічні властивості води.
- •1.3.2. Хімічні властивості води.
- •2. Водні ресурси
- •2.1. Водні ресурси України
- •2.2. Загальна характеристика природних вод
- •2.3. Характеристика природних вод України
- •3. Системи і схеми водопостачання
- •3.1 Норми водоспоживання
- •3.1.1. Норми споживання води для промислових потреб
- •3.1.2. Норми споживання води на гасіння пожеж.
- •3.2. Режим водопостачання
- •3.3. Визначення розрахункових витрат і вільного напору води
- •3.4. Знезараження води
- •3.5. Знезараження води хлором
- •3.6. Знезараження води озоном
- •3.7. Знезараження води випромінюванням або іншими способами
- •3.8. Вимоги споживачів до якості води
- •3.9. Вода для охолодження
- •3.10. Вода для паросилових силових
- •3.11. Вода для технологічних цілей промисловості
- •3.12. Вода для використання в сільському господарстві
- •3.13. Водойми рибогосподарського призначення
- •3.13.1. Санітарно-токсикологічна характеристика хімічних домішок води Обґрунтування технології підготовки води
- •3.13.2. Характеристика основних технологічних схем підготовки води
- •Безреагентні технологічні схеми поліпшення якості води
- •3.14. Сучасні технологічні схеми підготовки питної води
- •3.16. Прояснення в гідро циклонах
- •3.17. Водозабірні споруди для прийому води із поверхневих джерел
- •Схеми водозабірних споруд поєднаного типу
- •3.18. Спеціальні водозабірні споруди
- •3.19. Підземні і поверхневі джерела водопостачання
- •3.19. Водозабірні споруди для прийому води із підземних джерел
3.6. Знезараження води озоном
Озон – сильний окисник, здатний убивати бактерії, віруси, спори. Під час озонування води одночасно із знезараженням її відбувається знебарвлення, дезодорація та поліпшення смаку, що є беззаперечною перевагою цього способу. Озон не змінює природної якості води, оскільки його надлишкова кількість через деякий час пронеформується на кисень. Останнім часом у практиці водо підготовки озонування води набуває дедалі більшого поширення. До переваг належать: компактність установок; відсутність громіздського реагентного господарства; можливість автоматизації процесу. Озон належить до пожежнонебезпечних і токсичних речовин Він здатний під час розкладання (розпаду) вибухати, якщо його Концентрація в атмосферному повітрі перевищує 10 % (140 г/м3), та вражати органи дихання, якщо його вміст в повітрі перевищує ГДК (не більше 0,0001 мг/дм3).
Доза озону необхідна для знезараження води, визначається вмістом органічних речовин, значення pH і температури. Рекомендовані дози озону для фільтрованої води коливається від 1 до 3, а для води з підземних джерел – від 0,75 до 1 мг/дм3. У кожному конкретному випадку ці величини уточнюють на підставі лабораторних досліджень.
Озон синтезують на озонатор них станціях з атмосферного повітря під дією тихого електричного розряду Перед подаванням повітря в озонатор з нього ретельно видаляють пил, масло, вологу. Для глибокого осушування використовують адсорбери, заповнені силікагеном або амомогеном. В цьому разі досягають залишкової вологості 0,05 г/м3.
Для озонування води застосовують барботування, інжекцію або механічне перемішування. Найпоширенішими є барботажні контактні камери, на дні яких укладені пористі керамічні або металокерамічні труби. Висота барботажних камер становить 5 м, тривалість перебування води в камері 5 – 7 хвилин.
Озоноповітряну суміш можна вводити у воду до очисних споруд (поп-озонування), після очисних споруд (пост-озонування) та до і після очисних споруд (подвійне озонування). Поп-озонування доцільно проводити за таких умов:
якщо запахи і присмаки води, яку очищують під час її дезодорації не видаляються або підсилюються в процесі її подальшого оброблення;
за одночасного знебарвлення води;
під час проведення лише знебарвлення;
якщо всі процеси оброблення води замінені озонуванням.
Пост-озонування рекомендується проводити тоді, коли присмаки і запахи частково видаляються під час попереднього оброблення та у процесі знезараження води озоном. Подвійне озонування доцільно здійснювати, якщо на очисних спорудах вода прояснюється або хлор разом з коагулянтом застосовують для уникнення бактеріального забруднення очисних вод.
3.7. Знезараження води випромінюванням або іншими способами
Наприкінці XIX ст. А.М. Маклаков установив бактерицидну дію ультрафіолетового випромінювання з довжиною хвилі 200 нм. Було доведено, що всі види бактерій і спор гинуть після кількох хвилин опромінювання.
Для розрахунку установки В.Ф.Соколов запропонував з метою знезараження води необхідно використовувати формулу:
Fр = Q α·Klg(p/p0) / (1563,4·η0 η), ( )
де: Fр – розрахунковий потік енергії, Вт; Q – витрата води, яку знезаражують, мг/м3; α – коефіцієнт поглинання, см-1; K – коефіцієнт опору бактерій, який приймають 2500 мк·Вт·с/см²; p0 – ком-індекс води до опромінення; p – ком-індекс води після опромінення, у відповідності з ДГСТ 2874-82 не більше 3; η0 – коефіцієнт використання бактерицидного потоку, який враховує поглинання променів відбивачами (в апаратах із зануреним джерелом) або в кварцових чохлах (в апаратах із зануреними джерелами). Для попередніх розрахунків його можна прийняти 0,9.
Потрібну кількість бактерицидних ламп визначають за формулою:
n=Fр/Fл, ( )
де: Fл – розрахунковий бактерицидний потік однієї лампи, який приймають у відповідності до таблиці.
Витрати електричної енергії (Вт·год/м3) для знезараження води визначають за формулою:
Qe=N·n/Q, ( )
де: N – потужність лампи, Вт
Таблиця 3.5. Величина розрахункового бактерицидного потоку залежно від типу лампи.
Тип лампи |
Бактерицидний потік, Вт |
Потужність лампи, Вт |
УВ-30 |
2 |
30 |
БУВ-60П |
6,5 |
60 |
ПРК-7 |
35 |
1000 |
РКС-2,5 |
– |
6000 |
Як джерело бактерицидного випромінювання використовують ртутно-кварцеві лампи високого тиску ПРК і РКС, ртутно-аргонові лампи низького тиску БУВ.
Особливо ефективно застосовують бактерицидне знезараження УФ випромінюванням на водогонах підземних, джерельних або під руслових вод. Таке знезараження води у 2 – 3 рази дешевше порівняно з хлоруванням. Витрати електричної енергії на знезараження води з підземних джерел водопостачання опроміненням не перевищують 10 – 15, а з поверхневих джерел – 30 Вт·год/м3.
Бактерицидний ефект має також ультразвук. Під дією ультразвуку відбувається механічне руйнування бактерій в результаті ультразвукової кавітації. Ультразвук на 95 % вбиває дизентерійні палички, сипно-тифозний вірус та інші через 1 – 2 хвилини після оброблення. Ефективність дії ультразвукових коливань залежить від природи мікроорганізмів, частоти ультразвукових коливань, тривалості та інтенсивності оброблення ультразвуком. Під дію ультразвуку гинуть як грам-позитивні, так і грам-негативні аеробні бактерії, паличкоподібні, кокові та позитивні, так і грам-негативні аеробні бактерії, паличкоподібні, кокові та інші форми мікроорганізмів. Особливо чутливі нитгаті форми мікроорганізмів, а найменше – кулясті. Основна маса бактерій гине під дією ультразвукових коливань частотою 20 – 30 кГц впродовж 2 – 5 секунд.
Бактерицидний ефект ультразвуку на залежить від каламутності (до 50 мг/дм³) і кольоровості води, яку обробляють. Ультразвукові коливання однаково впливають на вегетативні і спорові форми мікроорганізмів.
До інших способів знезараження води можна віднести термічний та обробку іонами срібла. Термічний спосіб використовують для знезараження невеликої кількості води переважно в лікарнях, санаторіях на транспорті. Під час кип’ятіння впродовж 5 – 10 хв. гинуть практично всі патогенні бактерії. Витрачається велика кількість енергії, тому на водогонах цей спосіб не використовується.
На особливу увагу заслуговує спосіб знезараження води іонами срібла. Оброблення води в якій міститься 0,05 – 0,2 мг/дм3 срібла, впродовж 30 – 60 хв дає змогу досягти санітарної норми.