Завдання для самостійної роботи

1.Визначте шляхи саморегуляції емоційним станом.

Темперамент

1. Поняття про темперамент.

2. Характеристика типів темпераментів.

3. Тип темпераменту і виховання та навчання.

4. Вимоги діяльності та тип темпераменту.

Поняття про темперамент.

Якщо спостерігати за людьми, то можна побачити, що вони різняться своєю поведінкою: по-різному виявляють свої почуття, неоднаково реагують на подразники зовнішнього середовища. Так, одні вирізняються врівноваженістю поведінки, діють помірковано, не показують зовні свої почуття. Інші за тих самих обставин нервують, емоційно збуджуються та вибухають вулканом почуттів з приводу незначних подій. Одні комунікабельні, легко вступають у контакт з людьми, життєрадісні. Інші, навпаки, замкнуті і стримані. Це стосується суто зовнішніх проявів, незалежно від того, наскільки ця людина розумна, працелюбна, смілива, які вона має прагнення та інтереси.

Є люди, які легко переходять від одних життєвих умов до інших, легко пристосовуються, інші ж будь-які зміни переживають дуже гостро і з великими труднощами пристосовуються до нових умов. Різним буває й індивідуальний темп перебігу психічної діяльності: швидкий, повільний, млявий.

Такі індивідуальні особливості дістали назву темпераменту (від лат. temperamentum – належне співвідношення частин).

Темперамент – сукупність індивідуальних особливостей особистості, яка має своєю фізіологічною основою тип вищої нервової діяльності і характеризує динаміку психічної діяльності особистості; темперамент проявляється у силі почуттів, їхній глибині або поверховості, у швидкості їх перебігу, у стійкості або швидкій зміні (Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник – Х.: Прапор, 2005. – С.522).

Вчення про темперамент має свою історію. Ще в стародавні часи вчені звернули увагу на відмінності між людьми. Грецький лікар Гіппократ (бл. 460 – бл. 377 рр. до н.е.) зробив першу спробу з’ясувати, чим зумовлюються індивідуальні відмінності в поведінці людей. Він та його послідовник Гален (бл. 130 – бл. 200 рр. н.е.) дійшли висновку, що ці відмінності визначає різне співвідношення основних видів рідини в організмі людини. Якщо переважає кров (лат. sanguis) – людина поводиться як сангвінік, якщо слиз (гр. phlegma) – флегматик, якщо жовта жовч (гр. chole) – холерик, якщо чорна жовч (гр. melania chole) – меланхолік.

Темперамент протягом давньої історії його вивчення завжди пов’язувався з фізіологічними особливостями організму. Серед основних гіпотез можна назвати: хімічний склад крові; ширину і товщину кровоносних судин; діяльність залоз внутрішньої секреції; тонус нервових і м’язових тканин; властивості нервової системи (остання теорія - І.П.Павлова).

І.П.Павлов пояснював властивості нервової системи властивостями нервових процесів – збудження та гальмування, їх врівноваженістю та рухливістю. Сила нервової системи визначає її працездатність. Вона виявляється насамперед у функціональній витривалості, тобто здатності витримувати тривалі чи короткочасні, але сильні збудження. Врівноваженість нервових процесів – це баланс між процесами збудження та гальмування, а їх рухливість – швидкість зміни збудження та гальмування. Рухливість нервових процесів виявляється у здатності змінювати поведінку залежно від умов, швидко переходити від пасивного стану до активного і навпаки. Протилежною рухливості якістю є інертність нервових процесів. Нервова система інертна тоді, коли потребує більше часу чи зусиль для переходу від одного процесу до іншого. Ці якості утворюють певні системи, комбінації, які зумовлюють тип нервової системи.

І.П.Павлов визначив чотири основні типи нервової системи, близькі до традиційної типології Гіппократа – Галена. Порівнюючи свої типи нервової системи з типологією Гіппократа – Галена, великий фізіолог описує їх так:

• сильний, врівноважений, рухливий тип – сангвінік;

• сильний, врівноважений, інертний – флегматик;

• сильний, неврівноважений – холерик;

• слабкий або дуже чутливий – меланхолік.

За І.П.Павловим, темперамент є найголовнішою характеристикою нервової системи людини, яка так чи інакше позначається на всій діяльності кожного індивіда. Вчений розумів тип нервової системи як природжений, відносно слабо схильний до змін під впливом оточення чи виховання.

Дослідження Б.М.Теплова, В.Д.Небиліцина, В.С.Мерліна доповнили типологію І.П.Павлова новими елементами. Усі типи темпераменту можна схарактеризувати за такими основними якостями:

• лабільність – швидкість виникнення та перебігу збудження та гальмування;

• сенситивність – міра чутливості до явищ дійсності;

• реактивність – сила емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники;

• активність – характеризується тим, наскільки людина діяльна під час подолання перешкод;

• темп реакцій – швидкість перебігу психічних процесів та реакцій;

• пластичність – гнучкість, легкість пристосування до нових умов;

• ригідність – інертність, нечутливість до зміни умов;

• екстраверсія – спрямованість особистості на довкілля, людей, предмети, події;

• інтроверсія – фіксація особистості на собі, на своїх переживаннях та думках, схильність до самоаналізу, замкнутість;

• емоційна збудливість – характеризується тим, якої сили потрібен вплив, щоб викликати емоційну реакцію.

Характеристика типів темпераменту.

Сангвінік – особистість, якій притаманна висока активність і великі запаси енергії. Така людина легко спілкується з оточуючими, легко пристосовується до нових умов життя. У сангвініка знижена чутливість, емоційно він не дуже вразливий. Почуття виникають дуже легко і так само легко змінюються. Має виразну міміку, він жвавий і рухливий. Сангвінік швидко схоплює все нове, легко переключає увагу та засвоює нові навички. Він характеризується високою працездатністю, винахідливістю, ініціативністю та оптимізмом, швидкістю і стійкістю вольових процесів, гнучкістю мислення. Сангвінік – екстраверт. Риси сангвінічного темпераменту по-різному виявляються залежно від спрямованості особистості: за відсутності серйозних інтересів у житті сангвініки бувають легковажними і поверховими.

Холерик – характеризується надзвичайно високим рівнем нервово-психічної активності, як наслідок, високою енергійністю. Йому притаманна циклічність у діяльності і поведінці: може цілком віддатися справі, енергійно переборювати труднощі і раптом усе лишити. Надлишок енергії зумовлює різкість рухів, високу імпульсивність. Для нього властиві стійкі інтереси та прагнення, наполегливий у досягненні цілей, запальний, дещо впертий. У спілкуванні холерик нестриманий і задерикуватий; відзначається сильною волею, яку виявляє бурхливо. Це пояснюється тим, що інтенсивна діяльність підкірки головного мозку не завжди достатньо регулюється корою, збудження переважає над гальмуванням.

Холерик ініціативний, однак не завжди вміє доводити свої ідеї до кінця; подобається швидке досягнення мети. Йому подобається бути лідером, керувати; все пристосовує до себе, але не пристосовується сам. Холерик – екстраверт. Люди з серйозними, позитивними інтересами реалізують себе в ініціативних, енергійних та принципових справах. Якщо ж таких інтересів немає, холерик виявляється в афективних переживаннях, роздратованості, нестриманості.

Флегматик – зовні пасивний тип, хоча має приховану енергію, яку вдало використовує в звичній обстановці, це забезпечує йому високу працездатність. Концентрація і переключення уваги дещо уповільнені. Така людина стримана і повільна, зате наполеглива і може виконувати з успіхом тривалий час навіть рутинну роботу. Флегматик спокійний у рухах, мовленні, манерах. До нових умов адаптується повільно. Постійний у почуттях і настроях, ставленні до людей; емоції виявляє мляво, залишається спокійним навіть у неприємних ситуаціях. Вольовий і мало піддається зовнішньому впливу. Дуже наполегливий, розпочату справу завжди завершує, йому важко концентрувати та переключати увагу. Такі люди працюють зосереджено, наполегливо, вирізняються посидючістю, стійкістю уваги. Флегматик – інтроверт, йому важко сходитися з людьми, він не має потреби в нових знайомствах. Разом з тим йому властиві товариськість, рівне ставлення до інших людей, він рідко “виходить з себе”, не схильний до афектів.

Меланхолік – властива слабкість як збудливого, так і гальмівного процесів. Легко відвертає увагу, нетривалий час концентрується на певному об’єкті, тому йому потрібно робити невеликі паузи у роботі. Меланхолік дуже емоційний тип, хоча зовні емоції виражає слабо, принаймні їх важко ідентифікувати. Хворобливо чутливий і боляче сприймає зауваження чи образи. Настрій у нього переважно пригнічений; він невпевнений у собі, тому й пасивний. Міміка та рухи невиразні, моторика стримана й приглушена; вияви волі слабкі. Голос тихий і невпевнений; не дуже активний; швидко втомлюється. Мрійливий, замкнутий, постійно перебуває у своїх переживаннях, сором’язливий, часто має занижену самооцінку, нерішучий, неенергійний. Любить бути у вузькому колі друзів. Меланхолік – інтроверт, йому потрібне спокійне, звичне оточення, за таких умов він може успішно працювати і впорається з будь-якими завданнями.

Усі типи темпераментів мають і позитивні, і негативні риси. Серед них немає ліпших чи гірших. Не існує також жодний тип у “чистому вигляді“, здебільшого кожен з нас може відшукати в собі (залежно від обставин та умов) ознаки того чи іншого типу темпераменту. Однак певний тип все ж таки домінує. Чим менша дитина, тим легше можна визначити ознаки, які свідчать про приналежність до того чи іншого типу темпераменту. Протягом життя ми певною мірою змінюємо свій темперамент, якщо цього вимагають наша професія, оточення, стан здоров’я тощо.

Знання типу темпераменту людей, з якими ми спілкуємося, співпрацюємо чи живемо, допомагають нам встановити з ними хороші контакти, досягнути високих результатів праці. Хоча темперамент і лежить в основі характеру, варто пам’ятати, що за певних умов (хороше середовище, сильна воля) у людей зі слабкою нервовою системою можна виховати сильний характер. І навпаки, людина, яка має сильну нервову систему, за наявності тепличних умов виховання може сформуватися як слабодуха особистість.

Тип темпераменту і виховання та навчання.

Роль темпераменту в праці та навчанні. Особливості типу темпераменту виявляються в ранньому дитинстві. Завдання дорослих полягає в тому, щоб зважати на ці особливості та виробляти в дітей уміння володіти своїм темпераментом.

У школі сангвініки легко засвоюють новий матеріал, майже “хапають на льоту“. Але внаслідок того, що вони дуже рухливі, їхня увага легко відвертається від основної справи, до них слід застосовувати заходи, які б виховували посидючість та зосередженість. Важливо постійно підтримувати інтерес сангвініків до розпочатої справи, інакше вони почнуть нудьгувати і відволікатися.

Працюючи з холериками, слід урахувати, що вони легко концентрують увагу на об’єкті, але не можуть її швидко переключати, тому процеси гальмування у них уповільнені. Холерики можуть порушувати дисципліну у класі, тому що частіше бувають підвищено збудливими, схильні до афективних реакцій, їх треба захопити цікавими справами і давати якесь доручення. Навички та звички в холерика утворюються легко, але змінити їх буває дуже і дуже важко. Тому перехід від звичних дій до нових має здійснюватися поступово. До холериків не можна застосовувати категоричних заборон, краще спрямовувати їх на іншу діяльність поступово.

У дітей флегматичного і меланхолічного темпераментів тимчасові нервові зв’язки утворюються повільніше внаслідок недостатньої рухливості процесів у корі головного мозку. Тому їм потрібно давати більше часу на засвоєння та опанування навчального матеріалу. Працюючи з флегматиками, слід добирати такі завдання, які сприяли б виробленню більшої швидкості реагування.

Діти меланхолічного типу темпераменту потребують особливої уваги через свою вразливість, швидку втомлюваність організму. Їм необхідне спокійне, сприятливе оточення та продуманий режим педагогічного впливу, який передбачає поступовий перехід від звичних умов життя до іншої діяльності та інших умов. Слабкість нервових процесів цих учнів вимагає чуйного та обережного ставлення до них.

Виховуючи дитину, не можна ставити завдання переробити темперамент, але за будь-якого темпераменту можна виховати всі необхідні позитивні якості особистості та її поведінки.

Усі типи темпераменту мають свої позитивні та негативні сторони. Так, позитивні риси холерика – активність, пристрасність, енергійність; сангвініка – рухливість, емоційність; флегматика – витримка, спокій; меланхоліка – глибина та стійкість почуттів, емоційна чутливість. Разом з тим холерики можуть бути нестриманими, різкими, афективними; сангвініки – недостатньо зосередженими, легковажними та поверховими; флегматики – млявими, байдужими; меланхоліки – сором’язливими, замкнутими.

Завдання педагога полягає в тому, щоб з’ясувати особливості темпераменту дитини та, спираючись на його позитивні сторони, намагатися перебороти негативні вияви. Наприклад, виховання може привчити холерика до стриманості у вияві своїх почуттів, яка йому не властива, а меланхолік може стати більш сміливим і рішучим у вчинках.

Вимоги діяльності та тип темпераменту

Визначимо особливості діяльності представників кожного типу темпераменту. Сангвініки швидко і легко концентрують увагу на певному завданні, але також легко можуть і відволікати її, тому досить часто не доводять справу до кінця. Холерики прагнуть швидко досягти будь-якої мети, за таких умов може страждати якість виконання завдання. Флегматик тривалий час налаштовується на певне завдання, старанно виконує його, доводить справу до кінця, може працювати без відпочинку стільки, скільки потрібно. Меланхоліки полюбляють ретельно планувати діяльність, намагаються будь-яку справу виконати дуже якісно, тому не завжди встигають виконати завдання своєчасно. Добре, якщо керівник враховує такі особливості працівників. Як правило, ефективно співпрацюють у групі представники всіх типів темпераменту.

У деяких видах діяльності від рис темпераменту може залежати не тільки хід виконання, а й кінцевий результат. Деякі різновиди діяльності висувають жорстокі вимоги до темпу та інтенсивності дій, отже, потребують спеціального добору виконавців за цими якостями. Наприклад, тому, хто хоче стати льотчиком-випробувачем, диспетчером на виробництві чи оволодіти деякими видами циркового мистецтва, треба мати рухливий та сильний тип нервової системи. Акторові та музиканту необхідна емоційна збудливість.

Але в більшості професій риси темпераменту, надаючи своєрідності процесу діяльності, не впливають на її кінцеву продуктивність. Недоліки темпераменту можуть компенсуватися спеціальною підготовкою, вольовими зусиллями та захопленістю.

Особливості темпераменту виявляються насамперед в особливостях використання способів роботи. Індивідуальний стиль діяльності виробляється, якщо людина активно шукає прийоми та засоби, що допоможуть досягти найкращих результатів.

Серед визначних людей трапляються представники різних типів темпераменту. Тільки в художній літературі зустрічаємо холерика О.С.Пушкіна, сангвініка О.І.Герцена, флегматика І.О.Гончарова, меланхоліка М.В.Гоголя, які використовували такий режим та способи виконання діяльності, які відповідали індивідуальному темпераменту.