Тема 10. Етносоціологія і соціологія нації

267

ність, а часто й конфлікти. У 70-х роках XX ст. у США пануючою концеп- цією етнічності була так звана концепція плавильного тигеля, згідно з якою всі етнічні взаємодії мали з часом призвести до асиміляції (злиття) та переплавлення різних етнічних груп і національних меншин в однорідну масу.

«Концепція “салатної вази”» Але з часом виявилося, що етнічні харак- теристики є дуже сильними, глибоко вкоріненими у внутрішній світ і повсякденне життя особистості навіть в умовах посилення уніфікаційних чи глобалізаційних процесів; що здобуття людиною в розвинених країнах свободи й автономної самодостатності призвело до її усамітнення; в пошуках виходу з лабет самотності людина починає шукати “групи своїх” — своїх за мовою, культурою, способами думання і поведінки. Такими референтними, захисними “групами своїх” і є етнічні групи. Відтоді наслідком міжетнічних взаємодій стає не “плавильний тигель”, а “салатна ваза”, де при спільному місцезнаходженні кожного складника вони не змішуються; при загальній консистенції зберігається кожний інгредієнт (або складова). Мовою науки це означає переважання теорій, які визнають рівноправність кожної етнічної групи чи національної меншини та обстоюють надання їм широких можливо- стей для розвитку, самовідтворення і самовизначення.

«Проблема націоналізму» Прагнення етнічних груп до самовизначення породжує загострення проблеми їхніх відносин із державою. Одне з вирішень цієї проблеми — надання такій етнічній групі культурної (культурно-те- риторіальної ) автономїі. Коли ж боротьба за самовизначення є організова- ною в масштабах цілої етнічної групи або нації, заснованою на виробленій ідеології, здійснюваною під проводом національної еліти, тоді на порядок денний висувається вимога самостійної держави. Рух, пов’язаний з бороть- бою за самовизначення у вигляді створення держави, називають націоналіз- мом. Відомий англійський соціолог Е. Ґеллнер визначив епоху, яка поча- лася з часу Французької революції 1789 р., як епоху “пришестя націо- налізму”; в його концепції націю творять інтелектуали саме на підставі ідей націоналізму.

«Дві оцінки націоналізму» Націоналізм — це багатовимірний, надзви- чайно складний та суперечливий феномен. Як зазначає В. Арбеніна, з одно- го боку, націоналізм означає політичний принцип, згідно з яким політична та національна спільноти мають збігатися (трактування Е. Ґеллнера) і який покладений в основу побудови більшості так званих національних держав. І в цьому сенсі термін “націоналізм” характеризує об’єктивний історичний процес розвитку багатьох країн світу, початок якого пов’язаний з переходом від доновітнього до модерного етапу історії людства. З другого ж, як вважає англійський історик А. Тойнбі, націоналізм може становити деструктивну силу, яка зруйнувала більшість цивілізацій і яка отруює політичне життя сучасного світу.

268

Модуль 2. Розділ 2. Суб’єкти суспільного життя

«Громадянський націоналізм» Російські етносоціологи поділяють на- ціоналізм на громадянський (державний, територіальний; в останньому випадку вживається термін Е. Сміта) і етнічний (або етнонаціоналізм). Перший тип націоналізму заснований на вільному самовизначенні особисто- сті; такий, що є раціональним; такий, що базується на громадянському розумінні нації — тобто нації у термінах кордонів і громадянства. Він часто ототожнюється з патріотизмом і визнається нормою людського співжиття, оскільки скерований на консолідацію всього населення держави за допо- могою політичних інститутів, загальногромадянських прав, культури, ідеології.

«Етнічний націоналізм» Етнічний націоналізм поділяють на дві гілки: політичний і культурний. Політичний етнонаціоналізм заснований на ро- зумінні нації як, передусім, етнічної спільноти й має за мету досягнення або утримання державності включно з соціальними інститутами, ресурсами, культурною системою. Культурний етнонаціоналізм скерований на збережен- ня цілісності народу, на підтримку та розвиток його мови, культури, історич- ної спадщини. Він здатний відігравати позитивну роль за умови дотримання двох вимог: по-перше, якщо не містить у собі ідей культурної замкненості та ізоляціонізму; по-друге, якщо в ньому нема прагнення відродити й роз- повсюдити ті архаїчні елементи в культурі, які гальмують розвиток сучас- ного етносу.

«Теорія етнічного націоналізму Ф. Ріггса» Цікаву інтерпретацію етніч- ного націоналізму пропонує Ф. Ріггс. На його думку, піднесення етнонаціона- лізму в сучасному світі — це історичний процес, який ще остаточно не завершений. Людство перебуває нині лише посередині шляху, який можна уявити за допомогою такої метафори. Наслідки етнічного націоналізму мають силу урагану чи революції. Автор використовує японське слово “цунамі”, яке означає величезну припливну хвилю; на відміну від звичайних хвиль цунамі починається зі землетрусу і згодом виривається з надзвичайною силою на всю материкову масу. Отже, етнічний націоналізм можна уявити як три велетенські хвилі-цунамі, остання з яких у початковому стані і ще не досягла свого апогею. Географічно їхній початок у Європі, але нині вони охопили цілий світ і спричиняють руйнівні наслідки.

«Три цунамі етнонаціоналізму» Цунамі № 1 було переважно європей- ським; його головною темою був характер об’єднання. Метою цього цунамі було створення держави, в межах якої члени певної єдиної нації могли стати громадянами й поділяти владу. Наслідком стало те, що нині назива- ється “нацією-державою” або національною державою, яка включала пере- важно громадян спільної етнічної національності. Але до кожної такої держави на практиці входили етнічні меншини. Це й спонукало в подаль- шому виникнення цунамі № 2, або рух у протилежному від об’єднання напрямку. Його головним гаслом стало визволення: внутрішні й зовнішні