2003Р. Стор.356-360 Тема: Догляд за хворими з травмами та захворюваннями органів сечостатевої системи

План лекції:

1. обстеження хворих із захворюванням сечостатевих органів;

2. ушкодження сечостатевих органів;

3. гнійно-запальні захворювання нирок і сечового міхура;

4. сечокам’яна хвороба;

5. захворювання передміхурової залози;

6. захворювання яєчок і статевого члена.

Хворі з ушкодженнями і захворюваннями сечостатевих органів скаржаться на біль у поперековій ділянці, який може бути гострим, колікоподібним, тупим, постійним. Він може віддавати в промежину, пахвинну ділянку, зовнішні статеві органи. У хворих виникають розлади сечовипускання (дизурія), які проявляються частим сечовипусканням (полакіурія) або його затримкою. Змінюються колір і прозорість сечі (помутніння, гематурія та ін.).

Хворі іноді відчувають неприємні відчуття (важкість, стиснення) у поперековій ділянці. Розвивається набряк повік, знижується гострота зору.

Постукування роблять з метою визначення болючості в проекції нирок (симптом Пастернацького).

Цистоскопія - огляд слизової оболонки сечового міхура та устя сечоводів через металеву трубку, яка має оптичну систему і джерело світла.

Хромоцистоскопія дає можливість дослідити функції нирок (внутрішньовенно вводять 4 мл 0,4 % розчину індигокарміну, а в сечовий міхур - цистоскоп).

Ретроградна пієлографія дозволяє отримати рентгенограму ниркової миски і сечоводу. За допомогою маніпуляційного цистоскопа проводять катетеризацію одного або двох сечоводів тонкими катетерами, через які вводять водорозчинні контрастні препарати (уротраст, кардіотраст).

Внутрішньовенна урографія, окрім контрастування ниркової миски і сечоводу, дозволяє визначити функціональну здатність кожної нирки виділяти сергозин. Знімки роблять через 10, 20 і ЗО хв. після внутрішньовенного введення 40 % розчину сергозину.

Ушкодження сечостатевих органів виникають при травмі, падінні з висоти, вогнепальних і ножових пораненнях.

При травмі нирок хворі скаржаться на біль у животі і попереку. Під час обстеження хворого виявляють припухлість у поперековій ділянці.

Діагноз підтверджується під час УЗД, екскреторної урографії і комп'ютерної томографії.

Лікування консервативне. При масивній кровотечі показано оперативне втручання.

Ушкодження сечового міхура часто комбінується з переломам тазових кісток. Розрив сечового міхура може бути внутрішньо- і позаочеревинним. Хворі скаржаться на біль у животі, дизурію, кровотечу із сечівника.

Внутрішньоочеревинні розриви супроводжуються розвитком перитоніту. При позаочеревинних ушкодженнях виникають сечові запливи і гнійно-септичні ускладнення.

Під час пальпації живота виявляють напруження черевних м'язів

Діагноз підтверджується під час ретроградної цистографії.

Лікування оперативне.

При ушкодженні сечівника хворі скаржаться на утруднене сечовипускання, виділення крові із сечівника. У нижніх відділах живота виявляють набряк і гематому. Сечовий міхур переповнений, виступає над лобком.

Діагноз підтверджується під час ретроградної уретрографії.

Лікування оперативне.

Гострий пієлонефрит - запалення ниркової миски, чашечок і паренхіми нирки.

Інфікування ниркової паренхіми відбувається гематогенним або висхідним урогенним шляхом.

Гострий пієлонефрит розпочинається з ознобу, підвищення температури тіла до 39 - 40 °С. З'являються пітливість, біль у м'язах і суглобах, головний біль. Можливі здуття живота і блювання. Біль у поперековій ділянці іррадіює вниз за ходом сечоводу. Симптом Пастернацького позитивний. У сечі виявляють піурію і бактеріурію.

Піонефроз - гнійне запалення нирки з розплавленням її паренхіми. Хворі скаржаться на тупий постійний біль у поперековій ділянці. Іноді буває часте болюче сечовипускання. Спостерігається підвищення температури тіла до

37 - 37,5 °С. Розвивається хронічна інтоксикація організму.

Лікування оперативне (нефректомія).

Гідронефроз - розширення ниркових порожнин сечею за наявності атрофії ниркової паренхіми. Перепона відтоку сечі може бути в нирковій чашечці чи мисці, сечоводі, сечовому міхурі або сечівнику.

Набутий гідронефроз спостерігається при опущенні нирки, наявності каменя в нирковій мисці, а також при аденомі передміхурової залози.

Хворі скаржаться на тупий біль чи відчуття важкості в поперековій ділянці і животі. Іноді бувають напади ниркової коліки.

Під час пальпації в підребер'ї визначають утворення круглої форми, що має еластичну консистенцію.

Діагноз підтверджується під час хромоцистоскопії, пієлографії, УЗД і комп'ютерної томографії.

Лікування оперативне (нефректомія або пластична операція).

Цистит - запалення слизової оболонки сечового міхура, що спричинюється різними мікроорганізмами (кишкова паличка, стафілококи, стрептококи, гонококи та ін.), найчастіше - поліморфною мікрофлорою. Мікроорганізми проникають у сечовий міхур з нирок гематогенним чи лімфогенним шляхом. Розвиткові циститу сприяють застій сечі, наявність каменів і сторонніх предметів.

Розрізняють гострий і хронічний цистит.

Гострий цистит проявляється частим болючим сечовипусканням (незначними порціями), виділенням гнійної сечі, іноді гематурією. Наприкінці сечовипускання біль посилюється

Хворим на гострий цистит призначають сечогінні засоби: мучницю, польовий хвощ, сечогінний чай. Грілки на ділянку сечового міхура і гарячі ванни полегшують стан хворого. Застосовують нітрофуранові і сульфаніламідні препарати, антибіотики.

Сечокам'яна хвороба, або нефролітіаз, характеризується утворенням у нирках конкрементів, які формуються зі складових частин сечі.

Захворювання зумовлено порушенням сольового і мінерального обміну, інфекційними процесами.

Розрізняють кальцієво-фосфатні, кальцієво-оксалатні, уратні, цистинові і трипельфосфатні конкременти.

У гострій фазі захворювання з'являється біль. Його локалізація залежить від розміщення конкрементів.

Якщо камінь розміщений у нирковій мисці, виникає біль у прямій кишці, живота. Якщо камінь розміщений в середньому відділі сечоводу, розвивається типова коліка.

Камені малих розмірів можуть виходити, не спричинюючи патологічних змін в організмі. Просування каменів більших розмірів по сечовидільній системі супроводжується гематурією, частим сечовипусканням і дизурією. Пацієнт неспокійний, намагається знайти положення, яке полегшує біль. Визначається позитивний симптом Пастернацького.

Гострий простатит - запалення передміхурової залози.

Розрізняють 3 основні форми простатиту: катаральну, фолікулярну і паренхіматозну.

Клінічна картина гострого простатиту включає загальні (гектична температура тіла, озноб, сильне потіння) і місцеві симптоми (гострий біль у промежині, який стає пульсівним при абсцедуванні, часте сечовипускання, гнійні виділення із сечівника). У разі поширення запального процесу на клітковину інтоксикація посилюється, біль стає нестерпним.

Аденома передміхурової залози. Ця доброякісна пухлина виявляється в 50 % чоловіків віком 50 років і у 80 - 90 % чоловіків віком понад 80 років.

Аденома передміхурової залози є наслідком гормонального дисбалансу статевих гормонів, зумовленого віковими змінами в чоловічому організмі. Аденома зменшує просвіт і збільшує довжину передміхурової частини сечівника, зменшує еластичність його стінок. Це призводить до порушення відтоку сечі із сечового міхура.

У країнах СНД застосовується класифікація, згідно з якою в перебігу захворювання виділяють 3 стадії. У 1-й стадії сечовий міхур здатний повністю спорожнюватися за рахунок гіпертрофії детрузора. Друга стадія характеризується наявністю залишкової сечі після сечовипускання. У 3-й стадії сеча, переповнюючи сечовий міхур, постійно виділяється краплинами.

Медикаментозне лікування включає антиандрогенну терапію (фінастерид), застосування α-блокаторів (теразозин, доксазозин, тамсулазин). Призначають фітотерапевтичні засоби (спеман, ортирон, гентос, простагуд та ін.).

Максимально радикальною операцією при аденомі передміхурової залози є аденомектомія. Проводять також трансуретральну резекцію передміхурової залози, трансуретральну інцизію, передміхурової залози, трансуретральну електровапоризацію (випарювання) залози спеціальним електродом Vapor + rode.

Рак передміхурової залози. Майже всі раки передміхурової залози - аденокарциноми. У хворих спостерігаються дизурія, затримка або нетримання сечі, гематурія, полакіурія. Пальпаторно визначається вогнищеве ущільнення передміхурової залози з нерівною поверхнею.

Пухлина метастазує в кістки, лімфатичні вузли, легені, печінку.

Лікування оперативне (простетактомія).

Орхіт - запалення яєчка. Найчастіше розвивається як ускладнення інфекційних захворювань (грипу, туберкульозу, епідемічного паротиту). Інфекція поширюється гематогенним шляхом. Початок захворювання гострий. Температура тіла підвищується до 39 - 40 °С, з'являються озноб і гострий біль в яєчку, який іррадіює за ходом сім'яного канатика. Під час огляду і пальпації виявляють набряк і гіперемію шкіри мошонки, яєчко збільшене в розмірах.

Епідидиміт - запалення придатка яєчка. Може бути ускладненням уретриту і грипу. Захворювання проявляється болем в яєчку, який іррадіює в пахвинну ділянку, підвищенням температури тіла і збільшенням придатка.

Рекомендують носіння суспензорія

Парафімоз - защемлення головки статевою члена в ділянці вінцевої борозни звуженої перехідної складки крайньої плоті. Защемлення супроводжується різким набряком головки статевого члена і крайньої плоті, їх ціанозом.

Невідкладна допомога при парафімозі полягає у вправленні головки статевого члена.

Баланоностит - запалення шкіри головки статевого члена (6аланіт) і внутрішнього листка крайньої плоті (постит).

Крайня плоть набрякає, при відтягуванні її за головку статевого члена виявляють різко виражені запальні зміни на шкірі головки статевого члена, внутрішнього листка крайньої плоті і в ділянці вуздечки.

Лікування полягає в промиванні препуціального мішка 3 % розчином перекису водню, калію перманганату.

Питання до лекції:

1. Анатомія нирок, їх функція.

2. Анатомія передміхурової залози, її функція.

3. Дії медичної сестри при гострій затримці сечі.

4. Що таке флуктуація?

Домашнє завдання

Література: - О.М. Кіт „Медсестринство в хірургії” стор._______

Укрмедкнига 2002р.

- І.В. Роздольський „Посібник з хірургії”. Київ „Здоров’я”