Методичні рекомендації

При розгляді першого питання слід дати визначення банкрутства та фінансової кризи, вказати на основні параметри її направлення. В другому питанні дати перелік внутрішніх і зовнішніх факторів та вказати на характер їх дії. По мірі розвитку кризи змінюються симптоми її проявлення, міняються фінансові результати діяльності підприємства і відповідно й фінансовий стан. Отже йде зміна видів і фаз кризи.

Тому необхідно вивчити причинно-наслідкові зв’язки між видами кризи і вказати на послідовність їх виникнення, взаємозв’язок і певну відміну. Для усвідомлення цих питань треба чітко розмежувати фактори, що зумовлюють різні види кризи.

Найдієвішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Отже, чітке визначення цього терміну передбачає досягнення певної мети за допомогою санаційних заходів, що по суті формують сам зміст фінансової санації.

При здійсненні фінансової санації розрізняють заходи організаційно-правового характеру та виробничо-технічні санаційні заходи, що обов’язково породжують санаційні заходи соціального характеру. Чітке їх визначення, розмежування і наявність взаємозв’язку в цілому визначають характер і направленість фінансової санації.

Щоб вивести підприємство з кризового стану слід користуватися даними менеджменту фінансової санації підприємства, що передбачає розробку санаційної концепції та плану санації на базі санаційного аудиту. Рішення про проведення санації може прийматися в таких основних випадках:

• з ініціативи суб’єкта господарювання;

• з ініціативи боржника після звернення до суду;

• по закінченні місяця після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство;

• з ініціативи фінансово-кредитної установи;

• з ініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства;

• з ініціативи Державного органу з питань банкрутства;

• з ініціативи Національного банку, якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку.

Для прийняття рішення про фінансову санацію підприємства необхідно визначити рівень банкрутства, для чого може бути використана система раннього попередження та прогнозування банкрутства. В цій системі слід дати всебічну характеристику показників та визначити, в яких випадках як краще їх використати.

При визначенні порядку проведення фінансової санації слід послідовно назвати заходи до санаційного періоду та накреслити їх структурно-логічну схему.

Питання для обговорення

1. В чому суть фінансової кризи на підприємстві та які її симптоми?

2. Які внутрішні та зовнішні фактори, види та фази кризи?

3. Чим відрізняються кризи стратегії, прибутковості, ліквідності?

4. В чому сутність санації та яка мета і зміст фінансової санації?

5. Які основні типи санаційних заходів?

6. Коли приймається рішення про проведення фінансової санації?

7. Яка роль санаційного менеджменту в період кризи?

8. За якою системою показників визначається раннє попередження та прогнозування банкрутства?

9. В якому порядку проводиться фінансова санація?

Бібліографічний список

Основна література:

[28]; [62]; [64]; [67]; [68]

Додаткова література:

[1]; [3]; [13]; [14]

Змістовий модуль 2. Види фінансової санації та їх фінансування

Тема 3	Досудова санація та санація підприємств у судовому порядку
Мета заняття	поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів при визначення необхідності здійснення досудової санації та санації підприємств у судовому порядку.

План

1. Подання претензії про відшкодування заборгованості.

2. Досудове врегулювання господарських спорів.

3. Врегулювання господарських спорів у судовому порядку.

Методичні рекомендації

Досудове врегулювання спорів, а також їх розгляд в господарському суді регулюється Господарським кодексом України. Досудове врегулювання спорів полягає у зверненні кредитора до дебітора з письмовою претензією про відшкодування заборгованості. Претензію про відшкодування заборгованості підписує керівник підприємства або його заступник. Її надсилають адресату рекомендованим або цінним листом чи вручають під розписку. Претензія підлягає розгляду в місячний строк від дня її одержання.

Санація – система заходів спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського стану підприємства – боржника з метою відвернення визнання його банкрутом чи ліквідації . Санація підприємства проводиться в трьох основних випадках:

1) до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство намагаючись вийти з фінансової кризи, звертається за допомогою санаторів зі своєї ініціативи чи така санація проводиться з ініціативи кредиторів чи інвесторів (досудова санація);

2) якщо саме підприємство, звернувшись до господарського суду з заявою про своє банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації;

3) якщо рішення про проведення санації виносить господарський суд, керуючись поданою заявою кредиторів щодо погашення заборгованості підприємством – боржником.

Отже, досудова санація – це система заходів щодо відновлення платоспроможності підприємства – боржника, які здійснюються органом, уповноваженим управляти майном боржника, або самим власником з метою запобігання його банкрутству до початку порушення провадження у справі про банкрутство. Концепція досудової санації включає ряд послідовних дій. В разі проведення санації у судовому порядку частіше всього здійснюють реструктуризацію заборгованості – комплекс заходів щодо перетворення його боргових зобов’язань, скерованих на покриття поточних вимог кредиторів з метою відновлення його платоспроможності.

Питання для обговорення

1. Визначте конкретні дії досудової санації підприємства.

2. Визначте порядок здійснення реструктуризації.

Бібліографічний список

Основна література:

[1]; [2]; [4]; [5]; [8]; [15]; [17]; [25]; [28]; [58]; [67]; [74]; [76]

Додаткова література:

[77]; [79]; [80]; [89]; [90]

Змістовий модуль 4 Економіко-правові аспекти та особливості проведення санації підприємств.

Тема 7	Економіко-правові аспекти банкрутства та особливості проведення санації підприємств
Мета заняття	закріпити, поглибити, та систематизувати знання про економіко-правові аспекти та особливості проведення санації підприємств.

План

1. Умови і порядок оголошення підприємства банкрутом.

2. Ліквідація підприємства.

3. Мирова угода.

4. Особливості проведення санації підприємств.

Методичні рекомендації

Законодавчо-правовою базою здійснення банкрутства вітчизняних підприємств є Конституція України, Закон України „Про банкрутство” (1992р.), „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”(1999р.), Господарський Кодекс України, що набув чинності з 1 січня 2004р. та інші нормативні акти.

Основними функціями законодавства про банкрутство є:

• запобігати непродуктивному використанню активів підприємств;

• реабілітувати підприємства, які опинилися на межі банкрутства, маючи значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. Як правило, така реабілітація передбачає фінансову санацію (реорганізацію);

• сприяти найповнішому задоволенню претензій кредиторів.

Проблемою банкрутства підприємств займається Агентство із запобігання банкрутству підприємств та організацій.

Підставою для порушення справи про банкрутство є письмова заява будь-якого з кредиторів, самого боржника, органів державної податкової адміністрації або державної контрольно-ревізійної служби.

На період порушення справи про банкрутство до прийняття рішення по ній, господарський суд накладає повноваження щодо розпорядження і контролю за майном боржника на банк (що обслуговує боржника), а якщо банкрутом є державне підприємство – на Фонд державного майна або на іншу особу за пропозицією боржника чи кредиторів. Розпорядник майна несе відповідальність за належне здійснення зазначених повноважень. Повноваження розпорядника майна втрачають силу з моменту утворення ліквідаційної комісії або призначення санаторів.

При відсутності санаторів господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію підприємства і назначає ліквідаторів.

Основна мета банкрутства – задоволення вимог кредиторів через визнання боржника банкрутом.

Світова Практика показує, що вимоги кредиторів задовольняються лише на 30% тому доцільніше спрямувати зусилля, і кредиторів, і керівників підприємства на вихід з кризового стану до подання заяви до суду.

Неплатоспроможні підприємства повинні спочатку спробувати відновити свою платоспроможність через систему реанімуючих заходів. Якщо ці заходи не призвели підприємство до одужання, розпочинається ліквідаційна процедура.

Діяльність неплатоспроможного підприємства припиняється за заявою кредитора, прокурора та інших передбачених законодавством органів може бути визнаний судом чи господарським судом банкрутом.

До ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном банкрута і всі його майнові права та обов’язки.

Але проблема неплатоспроможного підприємства може бути вирішена шляхом укладення мирової угоди, що передбачено статтею 35 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”.

Мирова угода – це процедура досягнення домовленості боржника між банкрутом та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Мирова угода укладається у випадку коли боржник звертається до суду щодо порушення справи про своє банкрутство, щоб виграти час для санації підприємства.

При досліджені банкрутства неплатоспроможних підприємств виділяють: приховане, фіктивне та умисне банкрутство.

Приховане банкрутство: навмисне приховання факту стійкої фіксованої неспроможності через подання недостовірних даних, що це завдає матеріальних збитків кредиторам. Основні мотиви такої дії: надія на покращення фінансового стану; спроба одержати банківський кредит для покриття фінансової заборгованості та прагнення суб’єктів прихованого банкрутства стримати вигідне замовлення на виробництво товарів (робіт, послуг).

Фіктивне банкрутство – несправедлива звітність власника підприємства про фінансову неспроможність виконання зобов’язань перед кредиторами та бюджетом, а це в свою чергу завдає великого матеріального збитку кредиторам та державі.

Умисне банкрутство – це свідоме доведення суб’єкта підприємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності, яка виникає внаслідок того, що власник або посадова особа підприємства виконує чи неналежно виконує свої службові обов’язки, завдаючи істотної шкоди державним або громадським інтересам чи законним правом власників і кредиторів.

Розглядаючи питання неплатоспроможності та банкрутства особливу увагу звертають на особливості санації та банкрутства містоутворювальними, небезпечними, сільськогосподарськими, підприємствами, фермерськими господарствами та страховими компаніями.

До містоутворювальних підприємств відносяться підприємства кількість працівників яких з урахуванням членів їхніх сімей становить не менше половини чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці у якій розташоване підприємство.

Особливо небезпечними підприємствами називаються підприємства вугільної, гірничодобувної, атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших галузей, визначених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів з метою запобігання заподіянню шкоди життю та здоров’ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

Ключові елементи процедур санації та банкрутства містоутворювальних і особливо небезпечних підприємств є схожими.

При розгляді справи про банкрутство цих підприємств учасником визначається орган місцевого самоврядування відповідної територіальної громади адміністративно-територіальної одиниці, а також центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого входить сфера діяльності боржника.

Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію боржника, за клопотанням органу місцевого самоврядування або відповідного центрального органу виконавчої влади.

Договір поруки за зобов’язаннями боржника укладається та підписується уповноваженими особами органів місцевого самоврядування або центральних органів виконавчої влади.

Якщо боржник не виконує зобов’язання, поручителі несуть солідарну відповідальність перед кредиторами.

За клопотанням органу місцевого самоврядування санація підприємства може бути подовжена на один рік за планом фіксованого оздоровлення підприємства.

План фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства може бути подовжено до 10 років.

Особливості санації сільськогосподарських підприємств полягають у наступному:

• рішення про звернення з клопотанням до господарського суду про санацію сільськогосподарських підприємств приймається комітетом кредиторів за участі представника органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади;

• санація сільськогосподарських підприємств вводиться на період сільськогосподарських робіт по вирощуванню продукції і її реалізації але не більше 15 місяців;

• якщо в період санації фінансове становище сільськогосподарського підприємства погіршилось через стихійні лиха, епізоотії та інших умов строк санації може бути подовжений до 1 року.

У разі ліквідації сільськогосподарських підприємств враховуються такі особливості:

• переважне право на придбання нерухомості належить сільськогосподарському підприємству, що визнано банкрутом та іншим підприємством і фермерським господарством розташованим у даній місцевості;

• рішення щодо земельних ділянок приймаються відповідно до Земельного Кодексу України. Переважне право на отримання земельних ділянок мають власники земельних часток (паїв), які проживають у цих населених пунктах;

• несільськогосподарські угіддя розподіляються відповідно до установчих документів підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв);

• земельні ділянки державної і комунальної власності включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до Земельного Кодексу.

Фермерське господарство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства.

Рішення про ліквідацію діяльності фермерського господарства приймається:

• власником в разі реорганізації або ліквідації фермерського господарства;

• якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця;

• у разі банкрутства фермерського господарства.

У разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси включають:

• нерухоме майно;

• продуктивна і робоча худоба, птиця;

• сільськогосподарська техніка, обладнання, транспортні засоби, інвентар;

• інше майно;

• право оренди земельної ділянки та інші майнові права.

У разі банкрутства фермерського господарства земельна ділянка використовується відповідно до Земельного Кодексу України.

Майно нерухоме та майнові права, включені до складу ліквідаційної маси фермерського господарства можуть бути продані тільки за конкурсом збереженням цільового призначення.

Санація страховика може здійснюватись за рішенням:

• власників менеджменту (досудова санація);

• уповноваженого органу;

• господарського суду.

Може бути проведена досудова санація (примусова санація, реорганізація).

Заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути подана в господарський суд боржником, кредитором або уповноваженим на це державним органом. До характеристик особливостей провадження справи про банкрутство страхової компанії можна віднести такі:

• учасником провадження у справі про банкрутство є державний орган у справах нагляду за страховою діяльністю;

• усі договори страхування припиняються;

• страхувальники мають право вимагати повернення частини виплаченої страховику страхової премії;

• за договорами, за якими страховий випадок настав до дня прийняття постанови про визнання страховика банкрутом, страхувальники мають право вимагати виплати страхової суми;

• кошти резервів зі страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов’язань і не можуть бути включені до ліквідаційної маси, вони підлягають переданню іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи.

Питання для обговорення

1. Основні функції законодавства про банкрутство.

2. Ключові елементи процедур санації та банкрутства.

3. Сутність мирової угоди.

4. Приховане, фіктивне та умисне банкрутство.

Бібліографічний список

Основна література:

[15], [17], [28], [58], [67], [76]

Додаткова література:

[79], [89], [90]

Тема 8	Особливості, стратегія і тактика фінансової санації та банкрутства підприємств різних форм власності та видів діяльності
Мета заняття	поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів при визначенні особливостей, стратегії та тактики підприємств різних форм власності та видів діяльності.