Висновки з першого питання:

Отже стадія перегляду судових рішень у порядку виключного про­вадження має самостійний і винятковий характер. Відбуття покарання або смерть засудженого не є перешкодою для перегляду справи в інтересах його реабілітації. Перевірка судового рішення має ревізійний характер.

3.2. Поняття нововиявлених обставин та їх характеристика.

Відповідно до ст.400-5 КПК нововиявленими обставинами визнаються:

1) фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпшого, обвинуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового експерту, на яких ґрунтується вирок;

2) зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження у справі;

3) всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного.

Фальсифікація доказів, завідомо неправильний переклад, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, завідомо неправильний висновок і пояснення судового експерта, зловживання прокурорів, дізнавачів, слідчих і суддів є підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження лише в тому разі, коли вони встановлені вироком, що набрав законної сили, а при неможливості постановлення вироку—матеріалами розслідування.

Фальшивість доказів означає їх завідому неправильність, що вводить суд в оману. До них можна віднести фальшиві документи, що перекручують істину, і тому числі протоколи слідчих дій і судового засідання, підлог речового доказу.

Під неправильними показання свідка слід розуміти як завідомо неправдиві показання, так і ті які він дав в наслідок помилки. Вирішальним фактором у справі може бути неправильність висновку експерта, яке зроблено умисно або в наслідок допущеної помилки при розвязанні питань, які потребують спеціальних знань.

Фальшивість доказів, неправильність показань свідка або висновку експерта є підставою для скасування вироку лише в тому разі, коли він грунтується на цих доказах. Неправильна оцінка показань свідків, потерпілих, висновку експерта не може розглядатись як привод до відновлення справи за нововиявленими обставинами.

Зловживання прокурора, дізнавача чи слідчого можуть виявлятись в отриманні хабаря необ'єктивному проведенні розслідування, у вилученні зі справи процесуальних документів, притягненні як обвинувачених завідомо невинних осіб, завідомо незаконному затриманні, примушенні давати показання при допиті шляхом незаконних дій, в тому числі із застосуванням насильства, з метою визнати свою вину, фальсифікації доказів тощо.

Зловживання суддів можуть бути пов'язані з одержанням хабара у зв'язку з провадженням у справі, в необ'єктивному веденні процесу, у фальсифікації доказів у протоколі судового засідання, у винесенні завідомо неправосудного вироку, ухвали чи постанови по справі.

Фальсифікація доказів встановлюється вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості поставлення вироку (смерть особи, закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, амністія, помилування) - матеріалами розслідування, що закінчується винесенням постанови про закриття справи за нереабілітуючими підставами.

До інших обставин, тобто такі які не були відомі суду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного можна віднести:

1) неправильний переклад тексту, який покладено в обґрунтування вироку;

2) неосудність засудженого;

3) особа, яка вважається вбитою, виявилась живою;

4) вчинення злочину іншою особою або засуджений видавав себе за іншу особу;

5) смерть потерпілого від тілесних ушкоджень після набрання вироком законної сили, завданих засудженим;

6) виявлення нових співучасників злочину.

Нововиявленими обставинами варто вважати як ті, що із безсумнівністю вказують на неправосудність вироку, який вступив у силу, так і ті, що викликають обґрунтовані сумніви у його законності, обгрунтованості і справедливості. У силу принципу презумпції невинуватості „усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь". Виявлення доказів, що викликають сумніви у винності засудженого, варто прирівнювати до виявлення доказів його невинуватості.