Класифікація коагулянтів

1. Прямі: фібриноген, тромбін.

2. Непрямі: вікасол, кальцію хлорид, глюконат.

3. Антифібринолітичні засоби: кислота амінокапронова.

4. Стимулятори агрегації тромбоцитів: (етамзилат, дицинон).

5. Рослинні препарати: листя кропиви, трава деревію, кора калини, трава водяного перцю.

Препарати які понижують згортання крові.

Антигоагулянти. Крім системи згортання крові в організмі функціонує система яка перешкоджає тромбоутворенню. В кровоносних судинах виробляється речовина простоциклін яка попереджає агрегацію тромбоцитів і не допускає появи внутрішньосудинних тромбів. Він пригнічує також адгезію (прикріплення) тромбоцитів до судин. Сприяє зменшенню вмісту Са в тромбоцитах. Аналогічну дію проявляє простагландин Е, гепарин. Поряд з цим існує система яка забезпечує розчинення цих тромбів які утворилися. Ця система називається фібринолітичною.

Антикоагулянти – це лікарські препарати які попереджають утворенню ниток фібрину, тому вони запобігають появі тромбів. Крім того вони припиняють ріст вже наявних тромбів, розсмоктують їх. Головним компонентом системи крові, яка попереджає її згортання є гепарин. Він являється антигоагулянтом прямої дії, що впливає безпосередньо на фактори згортання крові в судинному руслі.

Гепарин – натуральний компонент крові, відкритий в 1916 р. студентом – медиком Мевеап. Введений в медичну практику в 30 – 40 роках ХХ століття. Отримують із слизової оболонки кишок свиней, та легень великої рогатої худоби. Гепарин має прямий вплив на систему згортання крові. Після введення ефект настає через 40 – 60 хв і триває 8 – 12 год. При підшкірному і в/м введенні виникають гематоми. Найкраще вводити в/в крапельно 100 ОД на 1 кг ваги тіла через кожні 4 – 6 годин при постійному лабораторному контролі.

Застосовують для профілактики і лікування тромбоемболітичних захворювань, та їх ускладнень, для попередження й обмеження тромбоутворення при оперативних втручаннях, при гострому інфаркті міокарда, для підтримання рідкого стану крові в апаратах штучного кровообігу й для гемодіалізу. Він має протизапальну дію, впливає на обмін ліпідів. Основна небезпека – це кровотечі, особливо у літніх жінок і при нирковій недостатності у зв’язку з передозуванням, кровотечі в щлунково – кишкового тракту ( особливо при виразковій хворобі, наявності крові в сечі, крововилови в суглоби, алергійні реакції у вигляді кропив’янки, утруднення дихання, набряк слизової оболонки носа, сльозотеча). Тривале використання (більш 1 місяця) може призвести до остеопорозу і переломів кісток, особливо у хворих похилого віку.

Протипокази у хворих зниженим згортанням крові, виразковій хворобі, гемороїдальних і маткових кровотечах відразу після операцій, внутрішньочерепному крововилові, туберкульоз, важкі форми захворювань печінки і нирок. При передозувані в/в протаміну сульфату до 5 мл 1% розчину дуже повільно під контролем проби на швидкість згортання крові. Взаємодіє з гепарином є утворення неактивного стабільного комплексу. На кожні 100 ОД гепарину вводять 1 мг протаміну сульфату. Низькомолекулярні гепарини – дальтепарин – натрій, еноксапарин – натрій, ревіпарин – натрій мають перевагу перед гепарином у біодоступності, тривалості дії, вони безпечні і ефективності у профілактиці і лікуванні венозного тромбозу й емболії. Вони менш токсичні, рідше викликають остеопороз. Для попередження згортання крові при її консервації використовують натрію гідроцитрату по 10 мл 4 – 5 % розчину на 100 мл донорської крові. Він зв’язує Са + тому запобігає перетворенню протромбіну в тромбін.

До антикоагулянтів непрямої дії належать неодикумарин, синкумарин, фенілін. Вони є антагоністами вітаміну К, тому гальмує у печінці синтез протромбіну. Дія їх розвивається повільно нодикумарину через 12 – 30 годин, синкумарину і феніліну через 24 – 48 годин і триває 3 – 4 доби. Застосовують для профілактики і лікування тромбозів, і тромбоемболій, тромбоемболітичних ускладнень інфаркту міокарду. Вони мають властивість кумулювати, лікування проводять під контролем рівня протромбіну в крові із визначенням протромбінового індексу. Останній не повинен бути нижчим 40 – 50%. Періодично роблять аналіз сечі. Поява свіжих еритроцитів, свідчить про скриті кровотечі. Антагоністом є вікасол. Протипоказ є захворювання печінки, виразки, вагітність.