Антиагреганти

Це препарати, які гальмують початковий процес тромбоутворення, тобто агрегацію (наближення і склеювання тромбоцитів між собою) і адгезію (прикріплення тромбоцитів до поверхні стінки судин). Пригнічують ці процеси аспірин, дипіридамол (курантил), тиклопідин (тиклід).

Застосовують для попередження появи післяопераційних тромбів, при наявності тромбофлебітів, тромбозу судин сітківки, порушення мозкового кровообігу, а також для профілактики тромбофлебічних ускладнень при стенокардії й інфаркті міокарда.

Acidum acetylsalicylicum

Дипіридамол (курантил). Dipyridamolum по 0,025 і 0, 075 ампули 2 мл 0,5 % розчину.Гальмує агрегацію тромбоцитів і попереджає утворення тромбів у судинах. S. По 1 т 3. Краще переноситься хворими. В окремих випадках почервоніння обличчя, тахікардія, алергічна шкірна висипка. Протипокази: атеросклероз вінцевих артерій. Антиагрегантну дію проявляють, еуфілін, теофілін, теобромін.

Засоби які впливають на фібриноліз. Фібриноліз – це процес ферментативного розщеплення фібрину кров’яного згустка, що призводить до руйнування тромбозу. Завдяки фібринолітичній системі крові відбувається постійне розчинення внутрішньосудинних тромбів, які можуть утворюватися на стінках кровоносних судин, під впливом факторів, які активуються згортальну систему крові.

До фібринолітичних засобів належать фібринолізин, стрептокіназа і альтеплаза. Фібринолізин Fibrinolysinum 20 000 ОД 30 000 ОД 40 000 ОД. Одержують із плазми крові людей, він розчиняє нитки фібрину свіжих тромбів, що утворились в кровоносних судинах. Його застосовують при тромбофлебіті, загостренні хронічного тромбофлебіту. Вводять обов’язково з гепарином. Вводять із швидкістю 10 – 15 кр/ хв при добрій переносимості 15 – 20 кр/хв.

Побічні дії: гіперемія обличчя, біль по ходу вени, в яку вводять цей препарат, біль за грудиною і в животі, підвищення температури тіла, кропив’янка.

Протипокази: геморагічні діатези, кровотечі, відкриті рани, виразкова хвороба, нефрит, гострі форми туберкульозу, променева хвороба.

Streptoliasum фл 10 000 ОД 250 000 ОД 250 000 ОД 1 500 000 ОД.

Ефективна при свіжих тромбах (до 2 діб), особливо ефективна протягом перших декількох годин. Перед початком лікування потрібно нейтралізувати дію гепарину протамін сульфатом, а непрямих антикоагулянтів – вікасолом, якщо вони застосовуються.

250 000 ОД розвести в 250 мл 0,9 % NaCE і вводити в/в краплинно і внутрішньоартеріально протягом 24 – 72 годин. Застосовують так само як і фібринолізину. Діє сильніше і більш тривало. При передозуванні назначаємо амінокапронову к – ту.

Протипокази – алергія, вагітність, гостра кровотеча, виразкова хвороба, порушення мозкового кровообігу, артеріальна гіпертонія.

Alteplasum фл 0,05; 0,1 г

0,1 гр розчин в 100 мл стерильної води для ін’єкції спочатку по 10 мл в/в протягом 1 – 2 хв а потім краплинно 50 мл протягом 30 хв, решту 40 мл – протягом 60 хвилин. Так застосовують у перші 12 годин від появи ознак інфаркту міокарда.

Стрептоденазу (стрептокіназе)

Урокіназу

Плазмозамінні рідини

Крововтрати призводять до значних порушень функцій організму, зокрема до зменшення об’єму циркулюючої крові, скоротливої функції міокарда і серцевого викиду, утруднення надходження кисню до органів і тканин, розвитку тканинної гіпоксії. Значні зміни виникають і при зневодненні організму, яке виникає при блюванні, діареї, що призводить до значного розладу обміну речовин і енергії, функції нервової, ендокринної системи.

При гострих крововтратах для заміщення плазми крові використовують плазмозамінні рідини (кровозамінники). Вони ще застосовуються при гострій судинній недостатності, будь – якого походження, гострі інтоксикації.

Сольові розчини: 0,9% р-н NaCE, розчин Рінгера – Локне, дисоль, трисоль, ацесоль – вони відновлюють втраченні під час кровотечі рідини і солі.

Реополіглюкін – Rheopoliglucinum фл 100 мл 200 мл 400 мл Водять В\В крапельно – 400 – 1000 мл 1500 мл на добу)

Реополіглюкін з глюкозою 100мл; 200 – 400 мл

Реоглюман фл 100 – 200 – 400 мл

Неогемодез – 100 – 200 – 400 мл

М.П. Скакун К.А. Посохова “Фармакологія” 2003 рік Тернопіль ст 524 – 528

“Основи фармакології з рецептурою”

М.П. Скакун, К.А. Посохова 1999 рік ст 278 – 282.

Література: