1.Місце працівника в сфері трудових відносин і важливість його захисту з боку держави

Вищою цінністю держави є людина, її права і свободи. Визнання, дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина – це обов'язок держави. Ці закріплені у Конституції України положення лежать і в основі КЗпП України.(1)

Конвенції МОП підкреслюють, що найбільш слабозахищена сторона трудових відносин – працівник. Тому йому необхідний державний захист від свавілля працедавця (господаря). Різні держави мають різний рівень такого захисту. В свою чергу, у ст.13 Європейської конвенції про захист прав та основних свободгарантовано право на ефективний правовийзахист прав і свобод людини та громадянина,до числа яких відносяться й трудові права

працівників (2)

В Україні працівники за роки радянської влади звикли до того, що їх захищає держава, починаючи із створення трудового законодавства, Кодексу, що передбачає такий захист. В даной момент ведеться розробка нового Трудового Кодексу України, оскільки після прийняття КЗпП пройшло дуже багато часу і законодавство потребує корінних змін.

Якщо ж порівнювати наше законодавство з законодавством сусідньої Росії, то можна визначити, що там, як і в нас важливою юридичною гарантією, спрямованої на захист суб'єктивних трудових прав працівників, є ст. 37 Конституції Російської Федерації, яка визнає за громадянами право на індивідуальні та колективні трудові суперечки з допомогою встановлених федеральним законодавством способів їх вирішення, включаючи право на страйк. Трудовий кодекс Російської Федерації сприйняв традицію КЗпП

1-Конституція України, прийнята на п’ятій cеcії Верховної Ради України від 28.06.1996 р. // ВВР України – 1996. – № 30. – Cт. 141.

2- Конвенции и рекомендации, принятые Международной конференцией труда с 1919 по 1966 г. – Женева, 1966.

щодо захисту трудових прав працівників і навіть виділив спеціально розділ XIII, названий "Захист трудових прав працівників. Вирішення трудових спорів. Відповідальність за порушення трудового законодавства".(3)

Хоча працівники потребують розширення своїх прав і захисту їх в повній мірі, законодавець хоче ввести в новому Трудовому кодексі положення, які будуть погіршувати права працівників. Так, якщо за КЗпП 1971 року, робочий тиждень – 40 годин, то за новим Трудовим кодексом – 48 годин із узаконенням 12-годинного робочого дня. Або, наприклад, матеріальна відповідальність: якщо тепер цю відповідальність покладено лише на певних керівних осіб, то за новим кодексом – на будь-якого працівника. Крім цього, надзвичайно спрощується процедура звільнення працівника, а також нівелюється інститут профспілки, бо тепер навіть звільнення працівника може відбуватися без її згоди. Жінки з дітьми до 3-ьох років позбавлені на атестацію, тобто, фактично на кар’єрний ріст. Деякі науковці взагалі вважають, що прийняття нового кодексу стане причиною фактичного визнання безправ’я працівників.

Також необхідно згадати, про дискримінацію за місцем роботи, оскільки за чинним КЗпП передбачаються рівні права для працівників будь-яких підприємств незалежно від їх розміру, а за проектом Трудового кодексу – на малих підприємствах режим роботи може передбачати зайнятість у вихідні дні, дні державних і релігійних свят без жодної компенсації з боку роботодавця чи держави.

Отже, можна зробити висновок, о трудове законодавство – це є своєрідний баланс між правами працівника і правами та бажаннями роботодавця. У них є діаметрально різні інтереси, а трудове законодавство покликано якось їх урівноважити. На погляд деяких вчених такий баланс, хоч і в застарілому законодавстві, але існує. На мою думку, обмеження прав працівників – це нерозумний хід, оскільки ці права та інтереси мають

3-Кожевников С.М. Реалізація права і законність в російському суспільстві:

захищатися державою як це зазначено в міжнародних документах, ратифіко-

ваних Україною. Для того, щоб працівник віддавався роботі, він повинен бути впевнений, що його права, насамперед, захищені державою. (4,5)

4- Проект нового трудового кодексу. Інтернет статті. Українська служба ВВС- стаття А.Зануди «Новий трудовий кодекс- прогрес чи кріпацтво?»

5- Кодекс законів про працю України ( Затверджується Законом N 322-VIII від 10.12.71 ВВР, 1971, додаток до N 50, ст. 375 )