3.Форми захисту трудових прав та інтересів працівників.
Захист трудових прав та законних інтересів здійснюється в передбаченому законом порядкуґ. це означає, що він здійснюється у певних визначених законом формах. Під формою захисту розуміють комплекс внутрішньо узгоджених і врегульованих законом міроприємств по захисту трудових прав та законних інтересів. Аналіз тенденцій розвитку трудового законодавства свідчить про розширення форм захисту трудових прав та законних інтересів.
Існують такі форми захисту: юрисдикційна і неюрисдикційну. Під юрисдикційною формою захисту розуміють діяльність уповноважених державою органів по захисту порушених або оспорюваних суб’єктивних прав. Суть юрисдикційної форми захисту полягає у тому, що особа, яка оспорює право чи законний інтерес, звертається до державних або інших компетентних органів, на які законом покладено обов’язок прийняти необхідні заходи для відновлення порушеного права і припинення правопорушення. У межах юрисдикційної форми розрізняють загальний і спеціальний порядок захисту трудових прав та охоронюваних законом інтересів. Загальний порядок передбачає судовий захист. Серед спеціальних форм захисту трудових прав та законних інтересів можна виділити адміністративний захист, який включає в себе захист органами прокуратури, а також іншими державними органами, які здійснюють контроль за дотримання трудового законодавства. Сюди також можна віднести розгляд індивідуальних трудових спорів в порядку підлеглості. Він здійснюється в порядку, передбаченому законом України “Про звернення громадян”, а також розгляд індивідуального трудового спору в комісії по трудових спорах. Видається, що в умовах правової держави КТС повинен виконувати не
11-Лагутіна І.В. Способи захисту трудових прав працівників: загальна характеристика //Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції “Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії”; м. Одеса, 3 вересня 2006 р. /Відп. ред. Ю.М. Оборотов, Г.І. Чанишева. - Одеса: Фенікс, 2006. – С. 199-202.
юрисдикційну функцію, а лише примирну.(7) З таких позицій виходить проект
Трудового кодексу України. При цьому видається незрозумілим, чому у кодексі збережено сьогодні існуючий перелік трудових спорів, які підлягають виключній підвідомчості суду. Видається, що КТС, як примирний орган, може розглядати усі спори, які випливають з трудових правовідносин, якщо сторони про це попередньо домовилися.
Наступною формою захисту трудових прав та законних інтересів працівників є неюрисдикційна форма захисту, яка охоплює собою дії працівників по захисту порушених суб’єктивних прав, які здійснюються ними самостійно без звернення до державних або інших компетентних органів. Неюрисдикційні форми захисту трудових прав та законних інтересів працівників передбачені трудовим законодавством. До них належать:
а) примирно-третейські процедури, які застосовуються при вирішенні
колективних трудових спорів;
б) самозахист;
в) громадський захист, який здійснюють виборні профспілкові органи.
Характерною ознакою неюрисдикційних форм захисту є не вирішення спору, а сприяння сторонам спору у досягненні компромісу шляхом прийняття взаємного рішення.
Якщо громадський захист порушених трудових прав або оспорюваних
законних інтересів завжди був характерним для трудового права, то примирнотретейські процедури, які застосовуються при вирішенні колективних трудових спорів, а також самозахист, є порівняно новими у трудовому праві. Примирні процедури також повинні застосовуватися при вирішенні індивідуальних трудових спорів. На жаль чинний КЗпП України наділяє комісію по трудових спорах юрисдикційними функціями, що є неправильним. КТС повинна виконувати функцію примирення працівника і роботодавця. Необхідно підтримати позицію Лазора В.В. про те, що за умов ринкових відносин та пріоритету договірного методу регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин, які виникають у процесі застосування найманої праці, комісія з вирішення індивідуальних трудових спорів повинна бути постійно діючим примирним органом.(8)
Що ж стосується самозахисту працівниками своїх трудових прав і законних інтересів, то нажаль у трудовому законодавстві ця форма захисту належно не урегульована. Чинне трудове законодавство містить лише декілька норм, які надають працівникові право здійснювати самозахист. Це стосується відмови працівника від незаконного переведення на іншу роботу та відмови продовжувати роботу, якщо склалася ситуація, що є небезпечною для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища.
Видається, що у новому проекті Трудового кодексу ця форма захисту повинна знайти своє належне регулювання. Разом із порядком вирішення спорів трудове законодавство врегульовує і матеріально-правові засоби захисту прав та законних інтересів суб’єктів трудових правовідносин.
Передбачені законом засоби захисту трудових прав та охоронюваних законом інтересів залежать від характеру порушення цих прав і є обов’язковимі для роботодавця і працівника приписи органу, який розглядає трудовий спір. До таких засобів можна віднести дій та приписи органів, які розглядають трудові спори, спрямовані на відновлення порушених або оспорюваних прав суб’єкта трудового правовідношення.
Серед них в першу чергу необхідно виділити такий засіб захисту як відновлення положення, яке існувало до порушення права і припинення дій, які порушують право. У трудовому праві застосовують також і інші способи захисту, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, а також відшкодування заподіяної шкоди.(12)
8-Лазор Л. И. Влияние современныхусловий на рассмотрение отдельных проблем кодификации нового Трудового кодексу // Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи : матеріали наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 25-26 червня 2004 р.) / за заг. ред. проф. В. С. Венедиктова. – Х., 2004. - С. 24.
12-Карпенко Д.О. Трудове право України: Курс лекцій. – К.: МАУП, 1999. – 192 с.
Способи захисту трудових прав працівників є одночасно гарантіями
законності у сфері праці і трудового правопорядку. Конкретний рівень (нормальний, високий, низький) трудового правопорядку і законності у сфері
праці в кожній організації відображає і стан суспільного життя в соціальній сфері в правовій державі. До високого рівня трудового правопорядку і законності у сфері праці на кожному виробництві повинні прагнути як до результату правового регулювання праці всі суб'єкти трудового права.(12)
12-Карпенко Д.О. Трудове право України: Курс лекцій. – К.: МАУП, 1999. – 192 с.
Висновок. На мою думку, на основі викладеної інформації можна зробити висновок про те, що під захистом прав та законних інтересів працівників необхідно розуміти сукупність матеріально-правових заходів, організаційних і процесуальних способів припинення порушень трудового законодавства, відновлення порушених трудових прав громадян і відшкодування понесеної внаслідок цього шкоди. Правовий захист трудових прав та законних інтересів працівників включає в себе наступні елементи: наявність передумов для здійснення правового захисту; здійснення його в передбаченому законом порядку за допомогою власних засобів і способів, які передбачені нормами трудового права.
Отже, концепцію забезпечення прав людини у сфері праці покладено в основу реформування сучасного трудового законодавства України. З прийняттям Конституції України відбулося розширення судового захисту трудових прав. Нині працівник вправі оскаржити до суду будь-яке порушення його трудових прав.
Однак, для більш повного забезпечення прав і свобод кожного працівника необхідно підвищити ефективність механізму колективного захисту трудових прав та інтересів працівників, складовими елементами якого є діяльність профспілок, колективні переговори, колективні договори і угоди, вирішення колективних трудових спорів; посилити нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, охорону праці, законодавчо закріпити норми конвенцій і рекомендацій МОП про інспекцію праці.
Поняття захисту трудових прав та інтересів працівників розглядається у широкому і вузькому значеннях. Захист трудових прав та інтересів працівників у широкому значенні пов'язаний з реалізацією захисної функції трудового права, яка, у свою чергу, відображує захисну функцію держави. Йдеться про встановлення високого рівня умов праці, державних гарантій трудових прав працівників, відповідальності за їх порушення.
Захист трудових прав та інтересів працівників у вузькому значенні пов'язується із забезпеченням додержання трудових прав, попередженням і профілактикою їх порушень, реальним поновленням незаконно порушених прав і встановленням трудовим законодавством та діями відповідних органів ефективної відповідальності роботодавців за порушення трудових прав працівників.
Виділяють юрисдикційну та неюрисдикційну форми захисту трудових прав та інтересів працівників. Юрисдикційна форма захисту трудових прав та інтересів працівників являє собою діяльність передбачених законом органів (органів із розгляду трудових спорів, органів з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю) із захисту порушених або оспорюваних прав та інтересів. Сутність цієї форми полягає в тому, що особи, права і законні інтереси яких порушено неправомірними діями, звертаються за захистом до державного чи іншого компетентного органу, який уповноважений вживати необхідних заходів для поновлення порушеного права, припинення правопорушення та відшкодування заподіяної шкоди.
Неюрисдикційні форми захисту передбачають дії працівників або їх представників із захисту трудових прав та інтересів, які здійснюються ними самостійно, без звернення до відповідних юрисдикційних органів (судів та адміністративних органів).
Форми захисту трудових прав та інтересів працівників класифікуються також залежно від суб'єкта, уповноваженого застосовувати передбачені законодавством способи і засоби: індивідуальний захист (самозахист); колективний захист (через профспілки, систему колективних угод і колективних договорів, органи з вирішення трудових спорів), державний захист (судовий захист, державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю).
Я вважаю, що формування правової держави в Україні, децентралізація правового регулювання трудових відносин, наявність ринку праці та масового безробіття гостро поставили проблему, пов'язану з удосконаленням процедурно-процесуального правового механізму в галузі захисту трудових прав працівників, який покликаний забезпечувати реалізацію і захист трудових прав осіб, що працюють на основі трудового договору.
Використана література:
Конституція України, прийнята на п’ятій cеcії Верховної Ради України від 28.06.1996 р. // ВВР України – 1996. – № 30. – Cт. 141.
Конвенции и рекомендации, принятые Международной конференцией труда с 1919 по 1966 г. – Женева, 1966.
Кожевников С.М. Реалізація права і законність в російському суспільстві:
Проект нового трудового кодексу. Інтернет статті. Українська служба ВВС- стаття А.Зануди «Новий трудовий кодекс- прогрес чи кріпацтво?»
Кодекс законів про працю України ( Затверджується Законом N 322-VIII від 10.12.71 ВВР, 1971, додаток до N 50, ст. 375 )
В.Бурак ДО ПОНЯТТЯ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія юрид. 2009. Вип. 48. С. 177–182 Ser. Law. 2009. Is. 48. P. 177–182 © Бурак В., 2009
Стичинський Б.С. та інші. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. / Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: А.С.К., 2000. – 1072 с.
Лазор Л. И. Влияние современныхусловий на рассмотрение отдельных проблем кодификации нового Трудового кодексу // Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи : матеріали наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 25-26 червня 2004 р.) / за заг. ред. проф. В. С. Венедиктова. – Х., 2004. - С. 24.
Тимченко Г. П. Способи та процесуальні форми захисту цивільних прав : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук :спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватнеправо» / Т. Г. Тимченко. – Х., 2002. – 20 с.
Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.Л. Чанишевої. – 2-ге вид., стер. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2001. – 564 с.
Лагутіна І.В. Способи захисту трудових прав працівників: загальна характеристика //Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції “Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії”; м. Одеса, 3 вересня 2006 р. /Відп. ред. Ю.М. Оборотов, Г.І. Чанишева. - Одеса: Фенікс, 2006. – С. 199-202.
Карпенко Д.О. Трудове право України: Курс лекцій. – К.: МАУП, 1999. – 192 с.