Концепція держави в теорії плюралістичної демократії

Ця теорія частіше за все іменується груповим підходом до вивчення політики, а також теорією «груп тиску», «зацікавлених груп» і т. д., які певною мірою розширюють і доповнюють інституціо-нальні рамки «класового підходу» і «елітарного підходу».

Родоначальником теорії «зацікавлених груп» став А. Бентлі (1870 - 1957), автор роботи «Процес здійснення урядової влади: вивчення суспільного тиску» (1908). Головною його тезою стало твердження про те, що діяльність людей завжди обумовлена їх інтересами і направлена, по суті справи, на забезпечення цих інтересів.

Ця діяльність здійснюється звичайно за допомогою груп, в які люди об'єднані на основі спільності інтересів. Індивідуальні переконання, окремі ідеї і ідеологія в цілому, особистісні характеристики індивідуальної поведінки мають визначальне значення лише в контексті діяльності групи і враховуються в тій мірі, в якій вони допомагають визначенню «зразків» (моделей) групової поведінки.

Діяльність зацікавлених груп в їх відносинах між собою і в їх впливі на державне управління А. Бентлі сприймає і зображає як динамічний процес, в ході якого і здійснюється так званий тиск інтересів, що втілюються даними групами і сил на урядову владу з метою примусити її підкоритися її волі і впливу. У цьому впливі домінує звичайно потужна група або сукупність груп. Вони ж підпорядковують своєму впливу і примушують коритися слабші групи, а сама державна влада і управління включають в себе адаптацію і врегулювання конфліктів груп і групових інтересів та досягнення певної рівноваги між різними групами.

Таким чином, всі феномени державного управління можна представити як феномени (і результати) впливу «груп, що тиснуть одна на одну, що формують одна одну і виділяють нові групи і групові уявлення (органи або установи урядової влади) для посередництва в забезпеченні суспільної згоди». Деспотизм і демо­кратія - усього лише різні способи представництва інтересів. У межах цієї теорії нову конфігурацію отримала характеристика реального функціонування системи «розподіленої влади».

Концепція «групового підходу» до політики стала важливою методологічною орієнтацією в політичній соціології і політичній науці всього XX ст., особливо в її біхевиористській (поведінковій) школі політики (М Лассвел, Д. Трумен, М. Алмонд та ін.).

Технократична концепція держави

Серед сучасних модифікацій класичних моделей і теоретичних конструкцій ПОЛІТИЧНОЇ влади особливе місце займає типологія влади М. Вебера (1864-1920). Він убачав головну особливість функціонування парламентської демократії в способах відбору політичних лідерів і контролю над технічно орієнтованою адміністративною бюрократією.

Найсучаснішою і найперспективнішою, за Вебером, є раціо-нально-легітимна влада/Основним і головним елементом цієї влади є професійна бюрократія. Бюрократія (буквально «влада конторських службовців») асоціювалася у Вебера з типом панування, заснованого не на традиційному шануванні, а на суворих і раціональних правилах легалістського (законом регульованого і контрольованого) характеру і призначення. Це панування включає наступні особливості:

• існування відокремлених служб і компетенції, суворо визначених у законах і правилах з метою зручності для прийняття рішеньі контролю;

• захист статусу і компетенції службовців (незмінність суддів, гарантоване просування по службі і пенсія за вислугу років у чиновників і т. д.);

• чітка ієрархія у виконанні розпорядчих управлінських функцій і функцій виконавчих;

• добір кадрів на конкурсній основі;

• повне відособлення службової функції, що виконується, від особистіших властивостей і характеристик службовця, оскільки він не може бути власником своєї посади або коштів управління.

На зміну капіталізму, згідно з М. Вебером, прийде не соціалізм, а бюрократизоване з метою раціонального управління суспільство. Ця думка була підхоплена і розвинена сучасними теоретиками менеджерної революції і постіндустріального суспільства.

У основі технократичних концепцій володарювання лежить давня ідея особливої ролі людей з високим рівнем освіти у здійсненні влади.

У 20 - 30-х рр. минулого сторіччя в США в обстановці глибокої економічної депресії набув популярності рух технічної інтелігенції, що вперше назвала себе технократами. Наука, інженерне мислення і наявна технологія, говорили технократи, мають все необхідне для здійснення вікової «американської мрії» про доста­ток і процвітання. Однак людська праця і машинна техніка використовуються в межах застарілого економічного устрою, що, власне, і призвело до депресії. Лідер цього руху М. Скотт, маловідомий інженер-енергетик, виступив з пропозицією створити велику професійну організацію, яка об'єднала б зусилля вчених, педагогів, архітекторів, експертів по санітарії, лісоводів, бухгалтерів, інженерів із завданням раціоналізувати існуюче промислове виробництво.

Новий варіант технократичних ідей був запропонований американським соціологом Дж. Бернхемом у 1941 р. у книзі «Революція менеджерів». Зокрема, він писав, що технократія в особі керівників (менеджерів, організаторів) стала соціальною і політичною реальністю в ряді найбільших сучасних держав, таких як США, Німеччина і СРСР. Таким чином, вважав він, спостерігається тенденція до заміни капіталізму і соціалізму «суспільством керівників», в якому державні функцій стануть функціями спеціально винайденого менеджерами політичного механізму.