Структура Верховної Ради України

Голова, Перший заступник і за-ступник Голови

450 Народних депутатів України

Комісії

Депутатські групи

Партійні фракції

Комітети

Рахункова

палата

Уповноважений з прав людини

Для керівництва своєю роботою Верховна Рада обирає зі складу народних депутатів Голову Верховної Ради, його Першо­го заступника і заступника.

Повноваження Голови Верховної Ради стосуються пи­тань, пов'язаних із забезпеченням діяльності Верховної Ради. У взаємовідносинах з іншими органами державної влади нашої держави та з органами влади інших країн він виступає як представник парламенту України, а не держави в цілому.

З метою забезпечення ефективного проведення законопроектних робіт, підготовки та розгляду інших питань, від­несених до її компетенції, Верховна Рада України утворює свої постійні комітети.

Для розгляду питань, що мають тимчасовий характер або не потрапили в перелік питань, які підлягають розглядові в комітетах, створюються тимчасові спеціальні комісії.

Для проведення розслідувань із питань, які становлять суспільний інтерес, Верховна Рада може форму­вати тимчасові слідчі комісії. Такі комісії не входять до системи органів правосуддя, а тому їхні висновки й про­позиції не мають вирішального значення для слідства та суду, а є суто політичними.

Конституція України передбачає створення органів, які покликані здійснювати певні специфічні функції від імені Верховної Ради України.

Це - Рахункова палата, яка має контролювати використання коштів Державного бюджету України, та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, що здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина.

Конституція України (ст. 93) визначає суб'єктів, які володіють правом законодавчої ініціативи, тобто правом офі­ційно вносити пропозиції щодо прийняття, зміни або скасу­вання законів.

Право законодавчої ініціативи надано:

- Президентові України;

- народним депутатам України;

- Кабінету Міністрів України;

- Національному Банку України

Закон, прийнятий Верховною Радою України, підписує її Голова й невідкладно направляє його Президентові України, який протягом п'ятнадцяти днів повинен вивчити закон і прийняти одне з двох рішень:

1) схвалити й підписати закон і тим самим прийняти його до виконання й офіційно оприлюднити текст закону;

2) не погодитись із законом і накласти на нього вето, тобто відхилити й не підписувати його, а зі своїми вмотивованими та чітко сформульованими пропозиціями щодо вдосконалення закону повернути до Верховної Ради для повторного розгляду.

Якщо протягом п'ятнадцяти днів Президент не повернув закон для повторного розгляду до Верховної Ради, то він вважається схваленим і має бути підписаний Президентом та офіційно оприлюднений.

Якщо при повторному розгляді закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно його оприлюднити протягом 10 днів, тобто опублікувати текст закону згідно з Указом Президента України від 10 червня 1997 року „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно – правових актів та набрання ними чинності” у „ Офіційному віснику України”, „Відомостях Верховної Ради України”, газеті „Урядовий кур’єр”.

Публікація тексту закону в інших виданнях має суто інформативний характер, не тягне жодних правових наслідків, і на ці джерела не можна посилатись при вирішенні справ, що мають юридичне значення.

Закон набирає чинності через де­сять днів із дня його офіційного оприлюднення. Але якщо в самому законі вказані інші строки, то саме вони й визна­чатимуть дату набрання ним чинності за умови, що ця дата не буде встановлена раніше дня офіційного оприлюднення закону.