41) Участь адвоката у кримінальному процесі

АНГЛІЯ

У своїй діяльності в кримінальному процесі соліситори і баристери мають додержувати правил професійної етики, які для соліситорів визначаються законом і кодексом професійної етики, а для баристерів — тільки вимогами професійної етики. Одним з найважливіших етичних правил поведінки є те, що баристер може отримувати відомості у справі тільки від соліситора, але не від клієнта безпосередньо. Виняток стосується, наприклад, захисту неспроможного клієнта за призначеннямсуду,

Адвокат зобов'язаний зберігати довірену йому клієнтом таємницю усних і письмових повідомлень, якими вони обмінюються, навіть коли таке повідомлення стосується вчиненого клієнтом злочину. Обов'язок адвоката, зазначає Р.Уолкер, щодо свого клієнта є вищим в цьому разі за громадянський обов'язок, через що ніхто не може його обвинуватити у злочинному недонесенні'.Адвокат в стадіїпопереднього

Розслідування. Право самостійно порушити кримінальне переслідування і збирати докази теоретично має кожна особа. Однак практично вести у такий спосіб розслідування можуть лише досить заможні люди, бо казенних коштів на це не існує і, до того ж, обвинувач (потерпілий) завжди ризикує, що витрати по розшуку і збиранню доказів не будуть визнані розумно зробленими. Тому переважну більшість справ розслідують державні органи: поліція (90% всіх справ), служба директора публічних переслідувань (у справах про тяжке вбивство та інші найбільш серйозні злочини), коронер (при виявленні трупів, на яких є сліди, що дають підстави підозрювати, що смерть мала насильницький характері

Попереднє розслідування має на меті збирання переважно обвинувальних доказів. Збирання доказів, які б виправдовували обвинуваченого або пом'якшували його відповідальність, покладається на самого обвинуваченого, чи його захисника.

Зауважимо, що дані, зібрані сторонами під час попереднього слідства, ще не є доказами у власному розумінні, вони стають такими лише після того, як будуть закріплені у процесі попереднього судового розгляду.

Перед допитом особу, щодо якої поліцією зібрано достатньо даних для підозри у вчиненні злочину, попереджають:"Ви не зобов'язані відповідати, якщо не бажаєте цього робити, але те, що ви скажете, може бути запротокольовано і використано як доказ".

Якщо підозрюваний заявить, що він даватиме показання тільки у присутності адвоката, останній (соліситор) має бути допущений до участі в справі. Підозрюваний вправі спілкуватися і консультуватися з ним наодинці. Згідно з суддівськими правилами 1904 p. це положення поширюється і на осіб, які тримаються під вартою, але за умови, що в цьому разі не виникне затримка чи перешкода розслідуванню або завданню правосуддя.

Відповідно до ст. 13 Правил провадження у коронера від 1953 p. підозрюваний має право користуватися послугами захисника, якому дозволено брати участь в допитах свідків.

Попередній судовий розгляд розпочинається з виступу обвинувача, котрий виголошує вступну промову, мета якої дати суддям загальну уяву про факти, що викривають обвинуваченого у вчиненні злочину. Після цього він подає докази, які складаються з усних показань свідків або їх письмових заяв. Завершується ця процедура допитом свідків обома сторонами. Обвинувачений може висловлюватися з приводу пред'явленого обвинувачення (що письмово фіксується клерком суду), викликати своїх свідків. Про доцільність цих дій обвинувачений може проконсультуватися з захисником.

Адвокат-захисник, якщо він бере участь у попередньому розгляді справи, має право: порушувати клопотання про виклик свідків, протокол допиту яких переданий суду; подати суду протоколи показань свідків і обвинуваченого (у цьому разі

Розгляд справи в Суді корони розпочинається з того, що судовий клерк викликає обвинуваченого і запитує, чи вважає він себе винним. Відповідь має дати сам обвинувачений, проте вона, зрозуміло, враховує погоджену з адвокатом позицію захисту. Якщо обвинувачений визнав свою вину, то процедура розгляду справи істотно спрощується. Обвинувач в загальних рисах викладає суть справи, а чиновник поліції, що її розслідував, ознайомлює суд з обставинами, що передували вчиненню злочину. Свій виступ захисник присвячує обставинам, що пом'якшують вину обвинуваченого. Після цього суддя виносить вирок.

Адвокат-захисник в апеляційному провадженні

Єдиною формою оскарження судових рішень (вердикту присяжних і вироку суду) в англійському кримінальному процесі є апеляція. Порядок її подання на рішення суду сумарної юрисдикції і Суду корони різний і досить складний, що також підвищує вагу юридичної допомоги, що подається адвокатом засудженому.

США

Кримінально-процесуальне право США не містить вимоги обов'язкового ознайомлення захисника обвинуваченого з матеріалами попереднього слідства. Після закінчення розслідування поліцією, ФБР чи аторнеєм справа передається до суду. Офіційно вважається, що процесуальною стадією розслідування кримінальної справи є її попередній розгляд в суді, розслідування ж поліцією і ФБР злочинів є непроцесуальною діяльністю. Зібрані ними дані не мають доказової сили, поки не пройдуть стадію процесуального закріплення в суді як матеріали для підтримання обвинувачення. Тому першою стадією кримінального процесу в США вважається доставлення до мирового судді особи, заарештованої за підозрою у вчиненні злочину, для вирішення питання про обгрунтованість кримінального переслідування та про запобіжний захід. У разі відмови обвинуваченого від попереднього розгляду справи суддя пред'являє йому обвинувачення, вирішує питання про запобіжний захід (ним може бути застава або взяття під варту). Крім того, він може (а при наявності відповідного клопотання аторнея зобов'язаний) допитати свідків обвинувачення і зафіксувати їх показання у протоколах. Якщо обвинувачений не відмовляється від попереднього розгляду справи, суддя може надати йому певний строк для запрошення захисника і для виклику свідків захисту. Попередній розгляд провадиться в судовому засіданні. Тут адвокат допитує свідків з боку обвинувачення, обвинуваченого, свідків з боку захисту. Показання свідків, пояснення і показання обвинуваченого заносяться до протоколу або стенографуються. Вже на цьому етапі провадження мета захисту може бути досягнута, бо якщо суддя, заслухавши пояснення і показання, дійде висновку про недостатність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності, то він виносить рішення про зняття обвинувачення, тобто про закриття справи. Якщо ж таких підстав виявилося достатньо, суддя притягує обвинуваченого до кримінальної відповідальності і, якщо справа йому підсудна, вирішує справу і ухвалює вирок (в тому числі й тоді, коли обвинувачений відмовився від свого права на розгляд справи судом присяжних). У більшості штатів з участю присяжних розглядається лише близько 10 відсотків кримінальних справ. Захисник бере участь у формуванні остаточного складу журі присяжних, використовуючи своє право на відвід тих осіб з їх числа, які, на його думку, не можуть бути неупередженими при оцінці доказів і вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Після сформування журі розпочинається дослідження доказів і промови сторін. Виступаючи після обвинувача з вступною промовою, адвокат "відкриває захист", стисло ознайомлюючи суд з тим, що він має намір доказувати, далі бере участь у допиті свідків обвинувачення і захисту, а потім як свідка й підзахисного, якщо вважає за доцільне, щоб і підсудний дав перед присяжними відповідні пояснення з приводу інкримінованих йому дій. У разі винесення присяжними вердикту про винність підсудного адвокат має право до призначення суддею покарання Вельяновский С. Зкономические аспектьі уголовной юстиции // СССР —Англия: юстиция й сравнительное правоведение / Материальї советско-ан-глийского симпозиума. — М., 1986. ~ С. 73—75. 213 (його міра може бути визначена через кілька днів або навіть тижнів) подати судді докази на користь пом'якшення відповідальності підсудного. Обвинувачений може запросити адвоката і для участі в розгляді справи в порядку сумарного провадження. У такому, спрощеному, порядку розглядаються кримінальні справи нижчими судами штатів і, так званими, комісарами. Вони можуть призначити покарання у вигляді короткочасного арешту або порівняно невеликого штрафу. Процес у судах сумарної юрисдикції дуже спрощений і швидкий. Докази досліджуються лише тоді, коли обвинувачений не визнає себе винним, як свідки і обвинувачі часто виступають поліцейські, які затримували і допитували особу в поліції. Як і при розгляді справи в суді присяжних, тут для адвоката основним завданням є доведення хибності доказів, наявності сумнівів у вині підзахисного. Участь адвоката в оскарженні судових рішень Від імені й в інтересах засудженого адвокат-захисник може подати апеляцію як з питань факту, тобто оскаржити вердикт присяжних і резолюцію судді, якими підсудного визнано винним у вчиненні злочину, так і з питань права, тобто оскаржити вирок суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону або порушенням під час судового розгляду процесуальних норм, які обмежили права підсудного і призвели до неправильного рішення. На терені штатів апеляції подаються: до судів першої інстанції (судів загальної юрисдикції) — на рішення нижчих судів (судів обмеженої юрисдикції), які є судами сумарної юрисдикції; до проміжних апеляційних судів — на рішення судів першої інстанції і до вищих судів штатів — на рішення будь-якого нижчестоящого суду. За загальним правилом, рішення вищих судів є остаточними. Але адвокат може скористатися винятком з цього правила, коли єдиною підставою для апеляційного оскарження до Верховного суду США є наявність у справі "федерального питання", тобто такого важливого для вирішення кримінальної справи питання, на яке можна відповісти тільки шляхом 214 тлумачення і застосування положень Конституції США, федеральних законів і договорів, зокрема, при порушенні гарантій прав особи, закріплених у Конституції. Апеляційними інстанціями в системі федеральних судів є: окружні суди — щодо комісарів США, апеляційні суди — щодо окружних федеральних судів, Верховний суд США — щодо федеральних окружних і апеляційних судів, а також щодо вищих судів штатів. Для того щоб Верховний суд США розглянув справу, адвокат має переконати його не стільки в тому, що нижчесто-яща інстанція винесла помилкове рішення, скільки в тому, що в цій справі наявним є федеральне питання.