Середній рівень навчальних знань

- Назвіть головні воєнно-політичні цілі Німеччини, Австро-Угорщини Великобританії, Франції та Росії напередодні війни;

- Назвіть основні задачі країн Четверного союзу на 1916 рік.

- В чому полягав вплив війни на економіку воюючих країн?

Достатній рівень навчальних знань

- Чому локальний австро-сербський конфлікт переріс у світову війну? Назвіть основні причини війни.

- Чому Італія виступила на стороні Антанти, а Болгарія – на боці Троїстого союзу?

- Назвіть головні наслідки Першої світової війни.

Високий рівень навчальних знань

- Як Ви вважаєте, чи можна було уникнути Першої світової війни?

- Які уроки повинно винести людство, на Вашу думку, з Першої світової війни?

Домашнє завдання:

- повторити матеріал лекції; опрацювати рекомендовану літературу по темі;

- підготуватися до семінарського заняття за наступними питаннями:

- схарактеризувати причини війни, стратегічні плани ворогуючих країн;

- хід воєнних дій на головних фронтах та зміни в стратегічній ситуації;

- причини виходу з війни країн Четверного союзу та Росії;

- результати та наслідки війни.

Тема: “ Повоєнне облаштування світу. Створення Версальсько – Вашингтонської системи.»

ПЛАН

1. Паризька мирна конференція. Створення Ліги Націй.

2. Версальський договір з Німеччиною. Договори з союзниками Німеччини.

3. Вашингтонська конференція та її рішення.

4. Головні протиріччя та наслідки Версальсько – Вашингтонської системи договорів.

5. Міжнародні відносини в 20-і роки. Спроби перегляду повоєнних договорів.

1 В історичній науці терміном "Версальська система" прийнято називати міжнародні угоди, ініційовані державами — переможницями у Першій світовій війні. Вони були укладені 28 червня 1919 р. на Паризькій мирній конференції між США, Великою Британією, Францією, Італією, Японією, Бельгією, Болівією, Бразилією, Кубою, Еквадором, Грецією, Гватемалою, Гаїті, Хіджазом, Гондурасом, Ліберією, Нікарагуа, Панамою, Перу, Польщею, Португалією, Румунією, Королівством сербів, хорватів і словенців, Сіамом, Чехословаччиною та Уругваєм, з одного боку, і Німеччиною — з іншого.

Крім того, треба було укласти договори з іншими союзниками Німеччини по Четверному союзу з метою облаштування повоєнного світу. Конференція була відкрита 18 січня 1919 року. Головну роль відігравали країни «Великої четвірки»: лідери США, Великої Британії, Франції та Італії, хоча більшість питань вирішувалися без лідера Італії.

Складовою частиною Версальської системи стало прийняття Статуту Ліги Націй, який відразу підписали 44 держави. Метою нової міжнародної організації, згідно зі Статутом, був "розвиток співробітництва між народами та гарантування миру і безпеки". Ініціатором створення Ліги Націй виступили США, зокрема ідея містилась в програмі « 14 пунктів» Вільсона, але коли лідерство в цій організації зайняли Франція та Великобританія, США відмовились підписати Версальський договір в цілому.

2 Версальський договір містив 15 розділів (440 статей).

Німеччина зобов'язувалась: 1) дотримуватися встановлених згідно з договором кордонів з Бельгією, Люксембургом, Францією, Швейцарією, Австрією, Чехословаччиною, Польщею та Данією, визнавати незалежність цих країн та майбутні угоди держав-переможниць з Бельгією і Нідерландами; 2) здійснити демілітаризацію Рейнської зони; 3) повернути під французький суверенітет Ельзас і Лотарингію та передати Франції терміном на 15 років право на видобуток вугілля у Саарському басейні; 4) визнати незалежність всіх територій Російської імперії, які входили до її складу до 1 серпня 1914 р., недійсність договорів, укладених з радянською Росією, зокрема Брестського мирного договору 1918 р.; 5) відмовитися від власних колоній; 6) скоротити армію та флот, скасувати Генштаб, загальну військову повинність, зруйнувати укріплення на кордонах; 7) сплатити репарації переможцям; 8) дотримуватися принципу найбільшого сприяння в економічних відносинах із союзними державами, скасувати всі економічні угоди з Росією, Румунією, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією; 9) відкликати свої війська з Прибалтики.

Версальська система визнавала винними у розв'язанні Першої світової війни виключно Німеччину та її союзників.

Учасники конференції прийняли рішення про судове переслідування Вільгельма II та осіб, що "вчинили дії, супротивні законам і звичаям війни".

Версальський договір набув чинності у січні 1920 р. після ратифікації його Великою Британією, Францією, Італією, Японією та Німеччиною, він "офіційно завершив" Першу світову війну. США відмовились від ратифікації через небажання визнавати Лігу Націй, Китай, Хіджаз та Еквадор — через незгоду з деякими статтями.

Договори з іншими союзниками Німеччини:

Робота Паризької мирної конференції не обмежилася лише визнанням повоєнної долі Німеччини. «Велика трійка» затвердила майбутнє інших країн Четверного союзу.

Сен – Жерменський договір з Австрією ( 10 вересня 1919 року):

- Австрія втрачала Південний Тіроль та Істрію, які відходили до Італії;

- окремі території відходили до Польщі, Чехословаччини та Югославії;

- Буковина відходила Румунії;

- Австрії заборонено будь – коли об’єднуватися з Німеччиною;

- армія обмежувалася 30 тис. чол., флот поділявся між союзниками;

- країна виплачувала репарації на користь країн – переможців;

Нейїський договір з Болгарією (27 листопада 1919 року):

- окремі Болгарські території відходили Греції, Югославії та Румунії;

- армія обмежувалась 20 тис. чол..;

- виплата репарацій;

Тріанонський договір з Угорщиною (4 червня 1920 року):

- більшість територій угорської корони передавалось Чехословаччині, Румунії та Югославії;

- армія обмежувалась 35 тис. чол..;

- репараційні виплати;

Севрський договір з Туреччиною (10 серпня 1920 року):

- всі європейські території передавались Греції;

- близькосхідні території переходили під мандат Франції (Сирія) та Великої Британії (Палестина, Ірак, Іорданія);

- протоки Босфор та Дарданелли переходили під міжнародний контроль;

- виплата репарацій;

Але умови договору були настільки важкими та несправедливими для Туреччини, що в 1923 році на Лозаннській конференції вони були переглянуті:

- Туреччині повернули деякі території, передусім в європейській частин;

- через проливи Босфор і Дарданелли встановлювався режим вільного проходу військових та торгівельних сторін, заборонялось розміщати зброю та війська в проливах;

- країна визволялась від сплати частини репарацій.

3 Зазнавши дипломатичної невдачі на Паризькій конференції, США вирішили стати ініціатором перегляду балансу сил в Тихоокеанському регіоні, зокрема, посилити свій вплив у Китаї шляхом впровадження політики «відкритих дверей» та «рівних можливостей», а також послабити воєнно-морські сили своїх головних конкурентів – Британії та Японії.

Конференція відбулась у Вашингтоні з 12 листопада 1921 по 6 лютого 1922 року.

На конференції були підписані такі основні договори на таких умовах:

13 грудня 1921 року був підписаний «Договір чотирьох держав» (США, Великобританія, Франція та Японія):

- визначались спільні дії проти національно-визвольного руху в регіоні;

- припинялась дія англо – японського морського союзу від 1902 р., який зокрема передбачав розподіл сфер впливу;

6 лютого 1922 року підписаний «Договір п'яти держав» (США, Великобританія, Франція, Японія, Італія):

- встановлювалось співвідношення між флотами зазначених держав загальною вагою у наступному співвідношенні: США та Великобританія по 525 тис. тон; Японія – 315 тис. тон; Франція та Італія – по 175 тис. тон;

- заборонялось будівництво кораблів вагою понад 35 тис. тон і мати на озброєнні гармати понад 16 дюймів;

Прийняті рішення були безперечно на користь США, які не мали змоги будувати таких великих кораблів, крім того Британія втрачала свою перевагу на морі ( її флот урівнювався з США ).

Також в останній день роботи конференції був підписаний «Договір дев'яти держав» (США, Великобританія, Франція, Японія, Італія, Португалія, Нідерланди, Бельгія та Китай):

- проголошувалась незалежність та цілісність Китаю;

- замість поділу Китаю на сфери впливу, проголошувалися принципи «відкритих дверей» та «рівних можливостей». Це давало США великі переваги, оскільки вони, спираючись на свою економічну могутність, планували витіснити з Китаю своїх основних конкурентів.

Головні результати конференції:

- посилюється вплив США в Тихоокеанському регіоні;

- найбільш незадоволеною прийнятими рішеннями була Японія, яка постійно намагалась переглянути існуючий баланс сил в регіоні, що врешті-решт призвело до утворення загрози війни на Далекому Сході.