2. Укриття населення в захисних спорудах

Захисними спорудами називаються інженерні споруди, призначені для захисту людей від наслідків аварій (катастроф), стихійних лих, а також від уражаючих факторів зброї масового ураження (ЗМУ) і звичайних засобів нападу.

Захисні споруди підрозділяються

за призначенням:

• для захисту населення,

• для розміщення органів управління,

• для розміщення медичних установ;

за місцем розташування:

• вбудовані,

• окремо збудовані,

• у метрополітенах і гірських виробках;

за строками будівництва:

• ті, що будуються завчасно,

• швидкобудовані;

за захисними властивостями:

• сховища,

• протирадіаційні укриття,

• укриття найпростішого типу (відкриті й перекриті щілини).

Сховища забезпечують найбільш надійний захист людей від усіх уражаючих факторів (високих температур і шкідливих газів у зонах пожеж, вибухонебезпечних, радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин, обвалів й уламків будинків і споруд, що руйнуються), а також ЗМУ і звичайних засобів нападу. Крім того, у сховищах можуть розгортатися пункти життєзабезпечення аварійно-рятувальних формувань і населення: харчування, обігріву, надання медичної й іншої невідкладної допомоги, збору потерпілих і т.п.

Сховища повинні бути обладнані фільтровентиляційною системою (ФВС), санітарно-технічними пристроями, входами й виходами з тим же ступенем захисту, що й основні приміщення.

Робота ФВС залежно від характеру НС може здійснюватися в 3 режимах. Режим І – режим чистої вентиляції – передбачений для очищення повітря від пилу (у першу чергу радіоактивного) за допомогою пилопоглинаючих фільтрів. При наявності хімічного зараження використовується режим ІІ – режим фільтровентиляції. У цьому режимі повітря проходить подвійне очищення: спочатку очищається від пилу та інших зважених твердих часток, як у режимі І, а потім у фільтрах-поглиначах очищується від газоподібних отруйних речовин. У місцях, де можлива загазованість приземного шару СДОР і продуктами горіння, у сховищах варто передбачати режим ІІІ – режим повної ізоляції з регенерацією повітря й створенням підпору.

Кількість зовнішнього повітря, що подається в сховище встановлюється:

• для режиму І – 8-13 м³/1 людину у годину;

• для режиму ІІ – 2 м³/1 людину у годину;

• для режиму ІІІ – доступ зовнішнього повітря в сховище відсутній.

У режимі ІІІ без очищення й регенерації повітря сховище може перебувати не більше 3-3,5 годин. За цей час повітря сховища насичується вуглекислим газом СО₂, який при об'ємній концентрації, що наближається до 4% стає такою ж отрутою, як і чадний газ і викликає ядуху. Видалення надлишку СО₂ можливе шляхом поглинання його твердим порошком гидроксида кальцію (гашене вапно):

Са(ОН)₂ + СО₂ = СаСО₃ + Н₂О.

При цьому нестачу кисню необхідно поповнювати із заздалегідь запасених балонів зі стисненим О₂.

Регенерація повітря передбачає відновлення його складу шляхом видалення вуглекислого газу й одночасного збагачення киснем. Із цією метою в деяких сховищах установлюються регенеруючі патрони, із сумішшю перекисних сполук натрію або калію:

Na₂O₂ + СО₂ = Na₂СО₃ + ½ О₂↑;

2Na₂О + СО₂ = Na₂СО₃ + 1½ О₂↑.

На жаль, сучасний стан сховищ у нашій країні й, зокрема, у Донецькій області просто жалюгідний. З наявних в області 1252 сховищ тільки 10% придатні для укриття людей. В інших вийшло з ладу устаткування або вони були перепрофільовані. Особливо в період 1992-1997 р.р. більша частина сховищ постраждала в результаті приватизації підприємств, нові власники яких не бажали виділяти кошти на підтримку захисних споруд у робочому стані.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) – негерметичні захисні споруди, які забезпечують захист людей, що укриваються в них, в умовах НС. Перебування населення в ПРУ підвищує надійність режимів радіаційного захисту у випадку радіоактивного зараження місцевості. Як ПРУ передбачається використовувати підвальні приміщення будинків, особливо багатоповерхових, після їхнього переобладнання.

Відкрита щілина являє собою рів глибиною 2,0 м, шириною поверху 1,2 м і по дну 0,8 м. Довжина щілини залежить від передбачуваної кількості людей з розрахунку 0,6 м на людину. Перекриття щілини роблять із колод, брусів, залізобетонних плит та інших міцних матеріалів. Поверх цього перекриття укладають шар гідроізолюючого матеріалу, а потім насипають шар ґрунту товщиною 50-70 см. Входи в перекриті щілини обладнають люками.

3. Використання засобів індивідуального захисту

   Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) призначені для захисту людини від потрапляння усередину організму, на шкірні покриви й повсякденний одяг радіоактивних та отруйних речовин, бактеріальних засобів. За призначенням ЗІЗ діляться на засоби захисту шкіри й засоби захисту органів дихання, за принципом захисної дії – на фільтруючі й ізолюючі.

Засоби захисту шкіри – це спеціальні комплекти захисного одягу, які виготовляються з ізолюючих матеріалів (звичайно спеціальної еластичної й морозостійкої прогумованої тканини), а також побутовий одяг з поліетилену й інших волого- та пилозахисних матеріалів. Засоби захисту шкіри закривають все тіло й запобігають потраплянню на поверхню шкіри парів і крапель отруйних речовин, радіоактивного пилу й бактеріальних засобів. Найбільш відомі комплекти захисного одягу: ЗВЗК (загальновійськовий захисний комплект), Л-1 (легкий захисний костюм), захисний комбінезон, ЗФО-58 (захисний фільтруючий одяг).

Варто пам'ятати, однак, що всі ці комплекти призначені тільки для особового складу формувань ЦЗ, а населенню при НС доведеться використовувати як засоби захисту шкіри так звані підручні засоби. Як підручні засоби захисту шкіри в комплекті із засобами захисту органів дихання можуть бути використані звичайні непромокальні накидки й плащі, пальто із щільного матеріалу, ватяні куртки й т.п. Для захисту ніг потрібно використовувати гумові чоботи, боти, калоші або високе шкіряне взуття; для захисту рук – всі види гумових або шкіряних рукавичок і рукавиць.

До засобів захисту органів дихання відносяться протигази й респіратори, що випускаються промисловістю, і засоби, які населення виготовляє самостійно (ватно-марлеві пов'язки й протипилові тканинні маски).

Фільтруючі засоби забезпечують захист органів дихання й шкіри за рахунок поглинання шкідливих речовин, що знаходяться в атмосфері, спеціальними хімічними поглиначами або за рахунок осадження великих аерозолів і твердих шкідливих речовин на спеціальних тканинах.

Фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, очей, шкіри обличчя від впливу сильнодіючих отрутних, отруйних, радіоактивних речовин і бактеріальних засобів, а також різних шкідливих домішок, що є присутніми в повітрі. У комплект фільтруючого протигаза входять два основних елементи: фільтруюча коробка й лицьова частина (шолом-маска). Варто пам'ятати, що протигаз буде надійним засобом захисту тільки в тому випадку, якщо він справний і його лицьова частина правильно підібрана за розміром. Правильно підібрана шолом-маска повинна щільно прилягати до обличчя, не викликаючи болевих відчуттів. Для підбора необхідного розміру шолом-маски потрібно виміряти окружність голови (по замкнутій лінії, що проходить через верхівку, щоки й підборіддя). Вимір проводять із точністю до 0,5 см.

Окружність голови, см	Розмір шолом-маски
≤ 63	0
63,5-65,5	1
66-68	2
68,5-70,5	3
≥ 71	4

На підприємствах, в організаціях, установах повинні бути складені списки особового складу по підрозділах із вказівкою розміру протигаза, а також кількість протигазів по розмірах для кожного підрозділу.

Ізолюючі протигази є спеціальними засобами захисту органів дихання, очей та шкіри обличчя від будь-яких шкідливих домішок у повітрі, незалежно від їхніх властивостей і концентрації. Вони використовуються в тих випадках, коли неможливе застосування фільтруючих протигазів, наприклад, при наявності в повітрі дуже високих концентрацій отруйних речовин, при зараженні повітря отрутними газами, які не поглинаються фільтрами, при концентрації кисню в повітрі менше 16%. За принципом дії ізолюючі протигази діляться на дві групи: протигази на основі хімічно зв'язаного кисню (регенеруючі) і на основі стислого кисню або повітря (кисневі). Виходячи із принципу захисної дії, заснованого на повній ізоляції органів подиху від навколишнього середовища, час перебування в ізолюючому протигазі залежить не від фізико-хімічних властивостей небезпечних речовин й їхніх концентрацій, а від запасу кисню або речовин, що регенерують. Ізолюючими протигазами забезпечуються підрозділи аварійно-рятувальних служб.

Респіратори застосовуються для захисту органів дихання від радіоактивного та іншого пилу. У системі ЦЗН найбільше застосування знайшли респіратори Р-2 і ШБ-1 «Пелюсток». Респіратор Р-2 виготовляється трьох розмірів, для підбору яких слід вимірювати висоту обличчя. У цьому випадку висотою обличчя вважають відстань між точкою найбільшого поглиблення перенісся й самою нижньою точкою підборіддя на середній лінії осі обличчя. Вимір проводять із точністю до 1 мм.

Висота обличчя, мм	Розмір респіратора
< 109	1
109-119	2
> 119	3

«Пелюсток» широко застосовується в наш час і добре зарекомендував себе. Це респіратор одноразового використання, безрозмірний, як фільтруючий елемент використовується тканина Петрянова.

Найпростіші засоби захисту органів дихання виготовляються самим населенням. Вони рекомендуються як масовий засіб захисту органів дихання від радіоактивного пилу й бактеріальних засобів. Для захисту від отруйливих і сильнодіючих отруйних речовин вони, як і респіратори, непридатні. До найпростіших засобів захисту органів дихання відносяться ватно-марлеві пов'язки й протипилові тканинні маски.

Медичні засоби індивідуального захисту розглядаються в змістовному модулі «БЖД».