Внутрішньолікарняна інфекція Визначення і масштаб проблеми внутрішньолікарняної інфекції

Внутрішньолікарняною інфекцією вважають будь-яке клінічно виражене захворювання (вірусного, бактеріального, грибкового) походження, що виникає внаслідок інфікування при обстеженні, лікуванні чи перебуванні в стаціонарі і після виписування з лікувального закладу впродовж місяця.

П

За визначенням Європейського регіонального бюро ВООЗ, внутрішньолікарняна інфекція - це будь-яке клінічно розпізнаване інфекційне захворювання, що уражає хворого при перебуванні його у лікарні чи звертанні до неї за медичною допомогою або ж інфекційне захворювання співробітника внаслідок його роботи в даному закладі, незалежно від появи симптомів захворювання під час чи після перебування в лікарні.

роблема інфекційного контролю нерозривно пов'язана з питаннями внутрішньолікарняної (госпітальної, нозокоміальної) інфекції та інфекційної безпеки пацієнтів і медичного персоналу.

П

Внутрішньолікарняна інфекція

рофілактика внутрішньолікарняної інфекції у всіх країнах світу є досить актуальною проблемою охорони здоров'я як у медичному, так і в соціальному і економічному аспектах. За останні роки, за даними ВООЗ, реєструється значно більше випадків внутрішньолікарняної інфекції.

Внутрішньолікарняні інфекції в ряді випадків призводять до смерті пацієнта, а при відносно сприятливому перебігу хвороби - збільшують термін перебування пацієнта в стаціонарі, що значно підвищує вартість його лікування.

Відомості про частоту внутрішньолікарняних інфекцій неоднакові в різних стаціонарах, тому що реєстрація їх неповна. За опублікованими даними, ці інфекції уражають від 6-8 до 10% госпіталізованих хворих, вони мають різноманітні клінічні форми, виявляються у вигляді спорадичних захворювань або спалахів.

Навіть у високорозвинутих країнах більше, ніж у 5% пацієнтів лікарні виникає внутрішньолікарняна інфекція.

Тих, хто захворів, об'єднують умови інфікування, збудники та клінічні прояви захворювання. При підозрі на внутрішньолікарняне інфікування у виписаного хворого необхідно провести спеціальне епідеміологічне розслідування. Внутрішньолікарняні інфекції можуть вражати також і медичний персонал при здійсненні їхньої фахової діяльності.

Боротьба з внутрішньолікарняними інфекціями в Україні здійснюється згідно з Наказом МОЗ СРСР № 720 від 31.07.1978 року "Про покращення Меддопомоги хворим з гнійними захворюваннями і посилення заходів по боротьбі з внутрішньолікарняною інфекцією."

Групи ризику розвитку внутрішньолікарняної інфекції

Виділяють пацієнтів з підвищеною чутливістю до збудників внутрішньолікарняних інфекцій. До них входять:

• новонароджені, головним чином, недоношені діти;

• хворі після оперативних втручань;

• хворі, яким проводили інвазивні лікувальні й діагностичні процедури (ін'єкція, інтубація, ендоскопія, катетеризація, взяття крові);

• пацієнти зі зниженою резистентністю: хворі на діабет; хворі, які одержують променеву терапію, імунодепресанти; "опікові" хворі; особи літнього віку; хворі, яким проведена нераціональна антибіотикотерапія.

Серед факторів, що сприяють збільшенню випадків внутрішньолікарняних інфекцій можна відзначити такі: упровадження нових (травмуючих чи проникаючих) діагностичних і лікувальних маніпуляцій, широке застосування лікарських засобів, які пригнічують імунітет, а також антибіотиків, що призводить до появи резистентних штамів мікроорганізмів. Крім того, серед госпіталізованих пацієнтів збільшилося число літніх осіб, ослаблених дітей, пацієнтів з раніше невиліковними захворюваннями. Як і колись, слід зважати і на такі фактори, як санітарний стан лікувальних закладів, гігієнічна культура як пацієнтів, так і персоналу, ефективність дезінфекційних заходів і стерилізації, стан харчоблоку і водопостачання.