Питання для самоконтролю

1.Поняття принципів цивільного процесуального права

2.Система принципів цивільного процесуального права

3.Галузеви принципи

Питання для самостійного вивчення

1.Загальноправови принципи

2.Міжгалузеви принципи

3.Галузеві принципи

Тема 3. Цивільні процесуальні правовідносини

Під час розгляду конкретних цивільних справ між судом і учасниками процесу (громадянами, організаціями, прокурором, представниками державних органів управління та іншими) виникають численні правові зв'язки, які є цивільними процесуальними правовідносинами.

У науці цивільного процесуального права правовідносини переважно розглядаються як урегульовані нормами цивільного процесуального права суспільні відносини, що виникають між судовими органами та учасниками процесу в цивільних справах.

На відміну від інших суспільних відносин цивільні процесуальні правовідносини завжди виступають в одній і обов'язковій для них цивільній процесуальній формі – в цивільному судочинстві, в діяльності зі здійснення правосуддя в цивільних справах. Вони є способом (методом) реалізації норм цивільного процесуального права та виступають як відносини, що за своїм змістом закріплюють сукупність прав і обов'язків суб'єктів права, на поведінку яких впливають ці норми. Вони виконують важливу роль: 1) у визначенні кола учасників процесу, оскільки ними можуть бути ті особи, які віднесені до кола учасників цивільних процесуальних правовідносин, 2) у визначенні сфери мож­ливої поведінки кожного суб'єкта у процесі, 3) у забезпеченні єдності всієї процесуальної діяльності у справі.

Цивільні процесуальні відносини мають свої специфічні ознаки, якими є: 1) обов'язковість участі в них суду, 2) владний характер.

Цивільні процесуальні правовідносини є двосуб'єктними, оскільки тільки праву однієї особи відповідає обов'язок другої та навпаки.

Елементами цивільних процесуальних правовідносин є суб'єкти, об'єкт, зміст цих правовідносин.

Суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин є особа, щодо участі якої у процесі є норма права і яка може в одній зі стадій процесу виконувати процесуальні дії, спрямовані на виконання, розвиток і припинення процесу.

Об'єктом цивільних процесуальних правовідносин є те явище, з приводу якого вони виникають, процесуальні наслідки, на досягнення яких спрямована функціональна діяльність суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин. Тому кожні цивільні процесуальні правовідносини, що виникають між судом і окремою процесуальною особою, мають свій самостійний об'єкт, але об'єднує всіх їх конкретна цивільна справа.

Зміст цивільних процесуальних правовідносин становлять цивільно-процесуальні права й обов'язки суб'єктів цих правовідносин. Деякі автори до змісту цивільних процесуальних відносин включають також процесуальні дії. Процесуальними діями реалізуються права й обов'язки. Вони є тими юридичними фактами, які викликають виникнення, зміну й припинення правовідносин.

Виходячи із чинного цивільного процесуального законодавства суб'єктів цивільних процесуальних відносин можна класифікувати на: а) осіб, які здійснюють правосуддя; б) осіб, які беруть участь у справі; в) осіб, які не беруть участь у справі (свідки, експерти, перекладачі).

Суд як учасник цивільного процесуального правовідношення – поняття родове, загальне. Суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин, у першу чергу, є суддя. В апеляційних правовідносинах суб'єктом виступає суд апеляційної інстанції у складі трьох суддів, під час розгляду справ у касаційній інстанції – у складі не менше ніж трьох суддів судової палати Верховного Суду України або колегії суддів Судової палати. У даних випадках усі судді діють від імені суду. Під час розгляду справ у передбачених процесуальним законодавством випадках суддею і народними засідателями (в судах першої інстанції), а також судом присяжних (п. 1 ст. 13 Закону України "Про судоустрій") суддя одноосібно здійснює низку процесуальних дій від імені суду (приймає заяву, проводить підготовку справи до судового розгляду).

Склад осіб, які беруть участь у справі, встановлено ст. 98 ЦПК України. Характерна їхня особливість полягає в тому, що вони мають у справі або суб'єктивну матеріально-правову, або державну, або громадську зацікавленість. Такими особами визнаються: сторони, треті особи, представники сторін і третіх осіб, прокурор, органи державного управління, профспілки, державні підприємства, установи, організації, колгоспи, інші кооперативні організації, їхні об'єднання, інші громадські організації та окремі громадяни, які захищають права та законні інтереси інших осіб, а також заявники та інші зацікавлені особи у справах, передбачених главами 29, 33 ЦПК України. Права й обов'язки цих осіб перелічено у ст. 99 ЦПК України.

Для того щоб бути суб'єктом цивільних процесуальних відносин, необхідно мати правоздатність. Цивільна процесуальна правоздатність як здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки визнається за всіма громадянами України незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової і національної приналежності, статі, освіти, роду й характеру занять, місця проживання та інших обставин, а також за юридичними особами.

Щоб особисто здійснювати свої права й обов'язки у процесі, необхідно мати дієздатність, зміст якої визначено ст. 101 ЦПК України. Цивільну процесуальну дієздатність мають особи, які досягли повноліття, та юридичні особи. Неповнолітні віком від 15 до 18 років можуть виступати в суді особисто як сторона лише у справах, що виникають з угод, які вони мали право згідно з законом укладати самостійно, та у справах про відшкодування заподіяної ними шкоди. Залучення для участі в таких справах батьків, усиновителів або піклувальників неповнолітніх для надання їм допомоги залежить від суду. Якщо справа виникає з угоди, на укладання якої неповнолітнім потрібна згода батьків, усиновителів або піклувальників, суд повинен залучити останніх до участі у справі для захисту інтересів неповнолітніх. Неповнолітні, які уклали зареєстрований шлюб, набувають цивільної процесуальної дієздатності в повному обсязі. Інтереси недієздатних і обмежено дієздатних осіб представляють у суді їхні законні представники.