Зміст технологічних карт

Технологічні карти повинні складатися з чотирьох розділів:

1. Сфера застосування.

2. Організація і технологія будівельного процесу.

3. Техніко-економічні показники.

4. Матеріально-технічні ресурси.

Зміст розділів:

1. Сфера застосування.

У даному розділі наводиться: призначення технологічної карти; номенклатура робіт, охоплюваних картою; стисла характеристика робіт і конструктивних елементів; характеристика умов і особливостей провадження робіт (темп робіт, способи механізації, змінність, геологічні, природно-кліматичні умови й інші умови); указівки щодо прив'язки карти до конкретного об'єкта (при реальному проектуванні).

2. Організація і технологія будівельного процесу.

Цей розділ охоплює організаційні питання щодо виконання будівельного процесу: визначення номенклатури обсягів і трудомісткості робіт; указівки щодо підготовки об'єкта; вимоги до готовності попередніх робіт і будівельних конструкцій; методи і послідовність провадження робіт; розбивку на захватки і яруси, застосовувані підмости, пристосування, інвентар, оснащення; вибір монтажних механізмів; організацію і технологію процесу; графік будівельного процесу; розрахунок чисельно-кваліфікаційного складу бригади; указівки щодо здійснення контролю; рішення щодо техніки безпеки.

Визначення номенклатури, обсягів і трудомісткості робіт

Обсяги робіт підраховуються за робочими кресленнями проекту - в одиницях виміру, прийнятих в ЄНіР за формою табл.№1.

Трудомісткість виконання будівельних процесів у технологічних картах визначається за ЄНіР.

Під час розробки технологічних карт одночасно з трудомісткістю визначаються витрати часу механізмів у машино-годинах. Кількість машино-годин визначають за витратами праці машиністів, зазначеними в ЄНіР. Трудомісткість визначається за виробничою калькуляцією трудових витрат за формою табл.№2.

Трудомісткість на весь обсяг (гр. 9 і 10) і суму заробітної плати (гр. 12) необхідно підсумувати, що буде потрібно надалі при визначенні техніко-економічних показників.

Указівки щодо підготовки об'єкта. У цих указівках і вимогах до готовності попередніх робіт і будівельних конструкцій, посилаючись на ДБН А.3.1.-5-96, потрібно викласти правила провадження робіт і вимоги, дотримання яких забезпечує фронт робіт для виконання будівельного процесу, передбаченого картою.

Методи і послідовність провадження робіт. Описуючи методи і послідовність провадження робіт, у першу чергу варто вибирати головний механізм. Вибір методу провадження робіт включає:

технологічну схему будівельно-монтажного процесу: розміщення будівельних машин; напрямок руху і місця стоянок монтажних механізмів і транспортних засобів; зони складування матеріалів; при складуванні конструкцій необхідно враховувати можливість вільного проїзду транспорту, зручності розвантаження і подальшого провадження робіт;

указівки щодо технології будівельного процесу (наводяться дані про технологічну готовність попередніх робіт);

Під час розробки технологічної карти на цегляну кладку треба встановити кількість захваток на споруджуваному будинку, кількість ярусів на поверсі, обсяг і трудомісткість на одній захватці, вирішити питання про кількість ланок, що виконують роботу на даній захватці. Потім варто розробити технологію даного процесу:

організація кам'яної кладки по захватках; вибір систем прив'язки кладки з їхнім устаткуванням; прийоми кладки (вприсик і впритиск); вибір методів кладки й організації ланок (двійкою, трійкою, п'ятіркою і шісткою); оформлення швів (у пустошовку, під розшивку, з підрізуванням на повний шов) із зазначенням їхньої товщини; розчин, його марка і склад; пристрій і конструкція перемичок над прорізами; транспортування стінових панелей; засіб механізації; гідроізоляція кам'яних конструкцій; заходи щодо цегляної кладки в зимовий час.

Вибір монтажних кранів. Їх вибирають у залежності від габаритів будинків і споруд; маси і розмірів елементів, що монтуються; обсягу робіт, умов будівництва; наявності електроенергії та ін.

Вибір провадять у такому порядку: визначення типу монтажного крана; вибір крана за основними параметрами; обґрунтування вибору крана техніко-економічними параметрами.

Тип монтажного крана визначається в залежності від габаритів будинку: для багатоповерхових будинків застосовуються баштові крани, для малоповерхових — самохідні стрілові крани.

Вибір баштових кранів. Основними параметрами монтажних баштових кранів є: величина вантажного моменту М_гр (чи вантажопідйомність Q), висота підйому гака Н_кр, виліт стріли крана В_стр.

Для баштових кранів вантажний момент знаходять шляхом множення маси монтованого елемента Q на відстань між його центром ваги і віссю обертання крана В_стр.

Маса монтованого елемента:

де Q1 — маса елемента, т;Q2— маса стропувального оснащення, т Висота підйому гака визначається за формулою (рис. 1)

,

де hо — перевищення опори монтованого елемента над рівнем стоянки монтажного крана; h3 — запас по висоті (не менше 0,5 м); hэ — висота елемента в монтажному положенні, м; hc— висота стропування в робочому положенні від верха монтованого елемента до низу гака крана), м.

Виліт стріли визначається за формулою:

де а — ширина кранового шляху; b — відстань від кранового шляху до найбільш виступаючої частини будинку; c — відстань від центра ваги монтованого елемента до виступаючої частини будинку з боку крана.

Відстань від осі обертання крана до найближчої виступаючої частини будинку повинна бути на 0,75 м більшою від радіуса габариту нижньої частини крана і на 0,5 м більшою від радіуса габариту верхньої частини:

і

Визначивши необхідні розрахункові параметри баштового крана, за технічною характеристикою підбирають кран.

Вибір самохідних стрілових кранів. Спочатку вибирають мінімальну необхідну відстань від рівня стоянки крана до верха стріли (рис. 2):

де h0 — перевищення опори монтованого елемента над рівнем стоянки крана; h3 — запас по висоті, не менше 0,5 м; hэ — висота елемента в монтованому положенні; hc — висота стропування; hп  висота поліспаста в стягнутому положенні.

Найменший виліт стріли визначають аналітичним чи графічним способом. Аналітичний розрахунок провадять за формулою:

де е — половина товщини стріли на рівні верха монтованого елемента чи раніше змонтованої конструкції, м; с — мінімальний зазор між стрілою і монтованим елементом чи між стрілою і раніше змонтованою конструкцією (у першому випадку — 0,5 м, у другому — до 1 м залежно від довжини стріли); d — відстань від центра ваги до наближеного до стріли крана краю елемента, м; h_ш — відстань від рівня стоянки крана до осі повороту стріли (1,5-м).

Тоді найменша необхідна довжина стріли:

Дані на вибір крана заносяться до табл. №3.

Марки кранів добирають за технічними характеристиками, наведеними в довідниках, що задовольняють розрахунковим даним.

Технологія й організація будівельного процесу. Після вибору способів провадження робіт, машин і механізмів, техніко-економічних обґрунтувань прийнятих рішень переходять до графічної частини.

Технологічна схема має передбачати передові способи і методи ведення будівельного процесу, організації праці і робочих місць; вона включає:

схему плану будинку чи споруди з нанесенням захваток, ділянок, із зазначенням технологічної послідовності окремих операцій; тут також вказуються стоянки монтажних кранів, шляхи їхнього переміщення, місця складування матеріалів, розташування

Рис.1. Схема визначення монтажних характеристик баштового крана.

Рис.2. Схема визначення монтажних характеристик самохідного стрілового крана.

риштовання; залежно від габаритів будинку, маси монтованих конструкцій і типу монтажного крана, останній може рухатися по середині прольоту чи в осі монтованих елементів;

поперечні і поздовжні розрізи будинку чи споруди, на яких показуються схеми провадження робіт, механізми, розташування складів, транспортних засобів;

фрагмент плану будинку з детальною розробкою робочого місця і розкладки матеріалів, конструкцій, деталей.

Під час розробки технологічної карти на цегляну кладку варто накреслити схему організації робочих місць, показати риштовання, інструменти, пристосування тощо.

У курсовому проекті наводяться короткі вимоги до технічної готовності попередніх робіт;

склад і послідовність підготовчих робіт;

указівки щодо методів провадження робіт і технології основних процесів;

способи транспортування конструкцій, виробів і матеріалів;

запас конструкцій на будівельному майданчику;

перелік прихованих робіт, що підлягають актуванню;

етапи виробництва геодезичних робіт з розбивки і прив'язки чи вивіряння конструкцій.

Складання графіка будівельного процесу. Графік робіт - основний документ для визначення термінів тривалості робіт, часу роботи машин і механізмів, кількості робітників, а також обсягу постачань конструкцій, виробів і матеріалів. Графік будівельного процесу може бути лінійний, сітковий чи погодинний. Лінійний графік складається за формою, наведеною в табл.№4.

Графіки будівельних процесів необхідно проектувати з урахуванням потокових методів; це забезпечує їхню безперервність, рівномірне використання трудових і матеріально-технічних ресурсів, будівельних машин і механізмів. Під час розробки таких графіків варто передбачати потоково-захоплювальний спосіб ведення робіт.

Під час розробки графіка будівельного процесу (див. табл..№4) дані для заповнення граф 1, 2, 3, 4, 5, 8 і 9 приймаються за калькуляцією трудових витрат. Графи 10 і 11 заповнюються після встановлення кількості змін і людей за графіком. Графи 6 і 7 визначаються з урахуванням % виконання норм.

Розрахунок чисельно-кваліфікаційного складу бригади. Для виконання окремих будівельних процесів і операцій в ЄНіРах зазначаються кількісний і якісний склади ланки. Однак на будівництві будинків і споруд ведуться не окремі будівельні процеси, а роботи, що складаються з ряду процесів і операцій; тому виникає необхідність у розрахунку комплексної бригади, що могла б виконувати всі роботи, передбачені завданням.

Розрахунок бригади робимо за формулою:

N_бр=Q*100/t*k, чол.,

де N_бр – кількість людей у бригаді;

Q-трудомісткість виконання процесу люд-дні, брати з гр.5 графіка провадження робіт;

t – час виконання процесу (з урахуванням сполучення виконання окремих операцій) із ГПР, кількість днів у графічній частині;

k - виконання норм виробітку, 105-115%.

Склад ланок в окремих операціях наведено в ЄНіР. Склад бригади по професіях визначається за питомими трудовитратами для кожної професії.

Указівки щодо здійснення контролю. Контролю якості будівельно-монтажних робіт (БМР) варто приділяти особливу увагу. Студент повинен скласти таблицю операційного контролю якості (табл.№9) одного з елементів, розроблюваного картою, зазначити допуски при провадженні робіт, правила приймання закінчених робіт.

Рішення щодо техніки безпеки. Відповідальність за дотримання правил техніки безпеки і виробничої санітарії при веденні БМР покладається на інженерно-технічних працівників будівельно-монтажних організацій.

Указівки щодо техніки безпеки, охорони праці, а також вимоги санітарних норм розробляються на основі БНіП III-4—80* і мають відбивати всі правила безпечного і нешкідливого ведення робіт.

Однак не можна обмежуватися виписками з правил техніки безпеки. Необхідно викласти конкретні заходи, що виключають можливість травматизму, зазначити, які прийнято механізми і як вони будуть заземлюватися, який повинен бути спецодяг та індивідуальні засоби захисту, яким вимогам повинні задовольняти інструменти. Крім того, слід вказати найбільш небезпечні місця, будівельні процеси й операції, під час яких імовірні нещасні випадки.