- •Довідник основних сдор, які обертаються на хімічнонебезпечних об’єктах україни
- •2 Ангідрид оцтовий
- •3 Ангідрид сірчистий
- •5 Ацетонціангідрин
- •6 Бензил хлористий
- •7 Бензол
- •9 Бромбензол
- •10 Бромистий гептил
- •11 Гідрат гідразину
- •12 Диметиламін
- •13 Дихлоретан
- •14 Метанол
- •15 Метилакрилат
- •16 Метилбромід
- •17 Метилхлорид
- •18 Нітратна кислота
- •19 Нітрил акрилової кислоти
- •20 Оксид етилену
- •21 Оксид пропілену
- •22 Олеум
- •23 Оцтова кислота
- •24 Пероксид водню
- •25 Перхлоретилен
- •26 Сірководень
- •27 Сірковуглець
- •28 Соляна кислота
- •29 Толуол
- •30 Трихлоретилен
- •31 Трихлорсилан
- •32 Фосген
- •33 Фтороводень
- •34 Фурфурол
- •35 Хлор
- •36 Хлорбензол
- •37 Хлороформ
- •38 Хлорсульфонова кислота
- •39 Хлорпікрин
- •Передмова
- •Небезпека для здоров’я
- •Символи експрес-інформації про сдор у картках
- •Небезпека для здоров’я
24 Пероксид водню
(пероксоводень, перекис водню, гідроперит 30 %, пергідроль 30 %)
Молекулярна формула: Н2О2. М=34,01.
Агрегатний стан за н. у.: рідина.
Зберігання і транспортування. П. випускається у вигляді 30-90 % водяних розчинів (30 %-вий розчин, що містить стабілізуючі добавки, має назву пергідроль або гідроперит). Зберігається у скляних, алюмінієвих, поліетиленових посудинах з отвором для виходу газу, ізольовано від горючих матеріалів і металів, які розкладають П. (залізо, мідь, хром). Для стабілізації технологічного П. в нього додають пірофосфат або станат натрію; при зберіганні в алюмінієвих ємкостях використовують інгібітор корозії - NН4NО3. Зберігають П. в темному прохолодному місці; перевозять залізничним транспортом.
Фізичні і хімічні властивості. Безбарвна рідина; т. плавл. мінус 0,41 0С (легко переохолоджується); т. кип. 150,2 0С (101325 кПа); 69,7 0С (3,72 кПа) і 80,2 0С (6,25 кПа). Т. крит. 457 0С. Густина 1448 кг/м3. Тиск крит. 21,4 МПа. Коеф. рефракції 1,4067 при 25 0С. Змішується в будь-яких відношеннях із водою, утворює дигідрат із т. плавл. мінус 52 0С. Розчиняється в спирті, ефірі, утворює кристалічні сольвати загальної формули RnН2О2, що використовуються як тверді носії П. Чистий П. термічно тривкий, при 20 0С розкладається біля 0,5 % на рік. У присутності іонів важких металів, а також під дією світла і при нагріванні швидкість розкладу різко збільшується; розкладання П. може відбуватися з вибухом. Стабільність водних розчинів П. зростає з підвищенням концентрації іонів Н3О+ і максимальна при pH 3,5-4,5.
П. має як окиснювальні так і відновлювальні властивості: окиснює І- до І, SО32- до SО2-4, Ti3+ до Ті4+ , бензол до фенолу , анілін до азоксібензолу, епоксидує ненасичені сполуки і відновлює Ag2O до Аg, МnО4- до МnО2+ , Се4+ до Се3+ тощо. Заміщенням атомів Н в Н2О2 можуть бути отримані інші пероксидні сполуки, наприклад, пероксиди металів, діацилпероксиди, діалкілпероксиди.
Вибухо- і пожежонебезпечність. П. сильний окислювач. При дії 65 % розчину П. на папір, тирсу та інші горючі речовини можливий вибух. Спричинює займання горючих речовин. Вибухає при взаємодії з нафтопродуктами, нагріванні. Концентровані водні розчини П. вибухонебезпечні, органічні сполуки та їх розчини, що містять П., здатні до займання і вибуху від удару.
Засоби гасіння. При значних витіканнях використовують розпилену воду, піну, порошок. У приміщеннях застосовують об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити СО2, водою.
Основна небезпека. П. вибухає при взаємодії з нафтопродуктами, нагріванні. При випаровуванні займається з вибухом; помірно токсична речовина; спричинює опіки очей і шкіри.
Дія на шкіру: викликає печію, утворює на шкірі білі плями.
ГДК р.з.: 1,4 мг/м3.
ГДК м.р.: 0,02 мг/м3 (ОБРВ).
За ступенем дії на організм людини: 3 клас - “помірнонебезпечні”.
За ступенем токсичності: 3 група - “помірнотоксичні”.
За характером токсичності: групи “подразнюючі”, “припікаючі”.
Токсична дія. П. небезпечний при вдиханні, проковтуванні, подразнює шкіру і слизові оболонки очей, носа. Викликає кашель, першіння у горлі, сльозотечу, біль при ковтанні, по шляху стравоходу і в животі; викликає нудоту, блювоту. При потраплянні на шкіру викликає печію, утворення білих плям.
Ознаки отруєння. Кашель, першіння у горлі, сльозотеча. Біль при ковтанні по шляху стравоходу і в животі, нудота, блювота. При потраплянні на шкіру П. викликає печію, утворення білих плям.
Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Потерпілому потрібно вийти на свіже повітря, одягнути чистий одяг, випити багато рідини, шкірні покриви промити водою. Рекомендуються інгаляції з содою або масляні з 0,5 % розчином новокаїну, димедролом, ефедрином, преднізолоном 30-60 мг. Шлунок слід промити водою через зонд, п/ш ввести папаверин 2 % розчин 2,0; платифілін 0,2 % розчин 1,0; атропін 0,1 % розчин 1,0; димедрол 1 % розчин 1,0, в/в - глюкозу 5 % розчин - 500,0; гідрокарбонат натрію 4 % розчин - 400,0. При шоковому стані необхідно ввести в/в поліглюкін 400,0; сукцінат - 50-150 мг і негайно госпіталізувати потерпілого.
Засоби індивідуального захисту. Ізолюючий протигаз, захисні окуляри або маски, захисний костюм Вп, поліхлорвінілові рукавички.
Дія на засоби захисту, прилади, техніку. П. є сильним окисником і відновником, але не діє на скло, алюміній, поліетилен .
Нейтралізація (дегазація). Застосовується розчин тіосульфату натрію з витратою 1,2 т на 1 т П., а також маточні розчини, що містять сполуки натрію - ВХВ хімічних реактивів.